Професійне вигорання

Синдром професійного вигорання – особливий стан людини, який
виникає як відповідна реакція на дію хронічних стресорів, які пов’язані з
професійною діяльністю. Найчастіше та найбільш яскраво цей синдром
проявляється в соціально-орієнтованих, комунікативних професіях, системи
«людина-людина»: соціальні працівники, поліцейські, психологи, психіатри,
лікарі, вчителі, консультанти, менеджери, працівники сервісних служб тощо, -
всіх, чия діяльність неможлива без спілкування.
Про професійне вигорання йдеться в розділі «Фактори, що впливають на
стан здоров’я або контакт зі службами системи охорони здоров’я» у 10-й
Міжнародній класифікації хвороб (МКХ – 10). 20 травня 2019 р. у Женеві
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) представила нове 11-те видання
Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) на Всесвітній асамблеї охорони
здоров’я, де поняття професійного вигорання представлене більш ширше. МКХ11 набере чинності після погодження з усіма країнами Всесвітньої організації
охорони здоров’я (далі – ВООЗ). Орієнтовна дата набуття чинності з січня 2022
року.
Згідно з МКХ-11, вигорання — це синдром, що виникає внаслідок
хронічного стресу на робочому місці.
Основні ознаки професійного вигорання:
• втрачається енергійність, з’являється відчуття виснаження;
• підвищується психологічне дистанціювання від роботи, негативні й
песимістичні думки про роботу;
• знижується професійна ефективність.