Асфальтобетони

Поширення покриттів з литих асфальтобетонних сумішей зумовлене такими їх перевагами перед традиційними гарячими сумішами: водонепроникністю, меншим значенням середньої щільності, гігієнічністю, здатністю до самоущільнення, зручністю укладання.

Однак литі суміші мають меншу тріщиностійкість, потребують для приготування більшої кількості в’яжучого ніж традиційні гарячі суміші, і потребують застосування спеціальних машин і технології для усунення своєрідних дефектів (видування у вигляді пузирів).

Використання покриттів із литих асфальтобетонних сумішей найбільшого поширення набуло, в містах. В основному литі суміші використовують для шарів зносу, товщина яких складає від 2,0 до 4,5 см. При цьому суміші І типу застосовують при будівництві дорожнього одягу швидкісних доріг, магістральних вулиць і доріг загальноміського і районного значень, доріг вантажного руху, мостових покриттів. Суміші ІІ типу укладають в покриття магістральних вулиць і доріг загальноміського, районного значень, доріг вантажного руху, вулиць і доріг місцевого значення, доріг промислових районів і мостових покриттів, а також підлоги промислових підприємств.

У складі литих сумішей використовують дрібний щебінь (розміром до 10 мм), природний або штучний пісок, мінеральний порошок і бітум марок БН 20/40 або БНД 40/60. Вимоги до якості щебеню, піску, мінерального порошку в литих сумішах збігаються з вимогами до цих компонентів в гарячих асфальтобетонних сумішах. Витрата в’яжучого становить у сумішах для покриттів дорожніх одягів від 6,5 до 8,5 %, покриттів тротуарів – від 6,0 до 8,5 % за масою понад 100 % мінеральних компонентів.

Литі суміші готують у стандартних або спеціальних асфальто-змішувальних установках. Робочу температуру щебеню і піску на виході з сушильного барабана доводять до 230-260 °С.

Литий асфальтобетон відомий як різновид гарячого, що містить у своєму складі більше бітуму і мінерального порошку. Крім складу, вони відрізняються температурним режимом приготування (табл. 5.5).

У складі сумішей І типу є 45-52 % щебеню і 25-30 % для сумішей ІІ типу за масою асфальтов’яжучої речовини.

Таблиця 5 Рекомендована температура литої суміші в змішувачі

Вид суміші	Температура, °С
Лита І і П типів для покриття тротуарів Лита І і П типів для покриттів проїзної частини доріг	175-185 210-230

Шари дорожніх одягів з литих асфальтобетонних сумішей улаштовують при температурі повітря не нижче +5 °С - для сумішей І типу і не нижче +10 °С – для сумішей ІІ типу. Мінімально допустима температура укладання суміші І типу складає 220, а ІІ типу – 190°С.

Технологічна послідовність робіт: підготовчі роботи; транспортування суміші на об’єкт будівництва; її укладання; транспортування чорного щебеню, його розподіл для занурювання в литу суміш; ущільнення при необхідності.

Підкреслені робочі операції виконують при необхідності підвищення зчеплення покриття із шинами автомобілів, тобто шорсткості покриття. Чорний щебінь готують на асфальтобетонних заводах за традиційною технологією.

Покриття з литих асфальтобетонів влаштовують на дорогах з поздовжнім уклоном не більше 50‰.

Головними машинами машино-дорожнього загону (МДЗ) є спеціальні асфальтоукладальники "Супер 82-ГАФ", "Супер 142-ГАФ”, а також Супер-160, "Супер-204", "Супер-1700", ДС-48, ДС-126 та ін., які обладнані електронною системою слідкування і вібротрамбуючою плитою з підігріванням.

Підготовчі роботи складаються з перевірки готовності основи, огородження ділянки будівництва, розбивки покриття, підґрунтовки основи (при необхідності).

Спосіб перевезення матеріалу залежить від його складу. Литі асфальтобетонні суміші І типу на високов’язких нафтових бітумах до місця розподілу транспортують у спеціальних пересувних котлах (місткістю 40 т), що обігріваються. Котли оснащені газовими пальниками і теплоізоляцією. Суміші ІІ типу перевозять в автомобілях-самоскидах великої вантажності з підігрівом або утепленням кузовів.

Литу суміш вивантажують у приймальний бункер асфальтоукладальника шляхом нахилу випускного лотка при роботі лопатевої мішалки в котлі.

Вивантажують суміш з автосамоскидів традиційним способом. Однак звертають особливу увагу на змазування стінок кузова нейтральними розчинами для попередження налипання на них асфальтобетонної суміші. Продуктивність асфальтоукладальника, змішувальної установки і загону автосамоскидів підбирають взаємоузгодженими. Технологія укладання литої суміші подібна до технології влаштування гарячої суміші. Однак знімають упорні бруски лише після охолодження суміші.

При розподілі чорного щебеню (6-10 кг/м2) механізовано або вручну, занурювання щебеню досягаються за рахунок власної ваги при падінні його на поверхню суміші, або від обертання спеціальних щіток під валком. Температура чорного щебеню на заводі повинна бути в межах від 120 до 140 °С. Оптимальний розмір зерен щебеню – від 3 до 8 мм. Щебінь підвищує шорсткість покриття і запобігає виникненню гладкої слизької плівки в’яжучого на поверхні шару після укладання суміші.

Рух транспорту відкривають не раніше ніж через 5 год. після охолодження покриття.

Будівельники, щоб запобігти виникненню пузирів на покритті, не допускають укладання литих сумішей на зволожену основу. Заради цього призначають також пористість основи (нижчерозташованого шару) менше 2,0 або більше 7,0 %. Шари дорожнього одягу з пористістю в межах від 2,5 до 5,0 % сприяють виникненню пухирів на поверхні покриття з литої суміші.

Контроль якості робіт та приймання асфальтобетонних шарів, охорона праці.

На стадії приготування асфальтобетонної суміші контролюють постійно температуру бітуму, мінеральних матеріалів.

Температуру готової асфальтобетонної суміші вимірюють у кузові кожного автосамоскида.

Рівень якості суміші і бітуму перевіряють не рідше одного разу за зміну.

Одним із найважливіших показників якості асфальтобетонної суміші є температура, яку контролюють ртутними, біметалевими термометрами, а також термометрами типу КБТ-3М, ПІК-1 перед укладанням, перед початком ущільнення і його завершенням.

Якість асфальтобетонної суміші на дорозі перевіряють візуально. Суміш неякісна, якщо обриси її поверхні у вигляді параболи; спостерігаються тріщини. При недостатній кількості бітуму в суміші вона має вигляд конуса в кузові самоскида. Надлишок бітуму придає асфальтобетонній суміші форму зрізаного конуса. Синій димок над кузовом свідчить про перевищення температурної межі приготування бітуму. Нерівномірне обгортання бітумом щебеню є переважно наслідком недостатнього часу перемішування асфальтобетонної суміші. Вологі кам’яні матеріали дають рвану поверхню суміші в кузові автомобіля.

У лабораторії якість асфальтобетону оцінюють після випробування кернів (вирубок). Вирубки відбирають не ближче одного метра від краю покриття дороги через 1-3 доби, а з холодного асфальтобетону – через 15-30 діб. На 7000 м2 потрібно взяти три проби з різних місць.

Нормативні значення коефіцієнта ущільнення асфальтобетону приймають: 0,99 – для щільних типу А, Б, В, Г, Д гарячих сумішей, а також пористого і високопористого асфальтобетонів; 0,96 – для холодного асфальтобетону. У період будівництва ущільнення контролюють візуально або прискореними способами. На покритті не повинно залишатись слідів від проходів важкого котка.

Особливу увагу приділяють якості поздовжніх і поперечних сполучень укладених смуг.

Висотні відмітки по осі дороги контролюють геодезичними інструментами (нівеліром) через кожні 100 м. З такою ж частотою виміряють рулеткою ширину покриття; шаблоном, рейкою і рівнем – поперечний уклон, мірником – товщину шару асфальтобетону. Рівність поверхні проїзної частини дороги перевіряють триметровою рейкою і клином суцільним методом.

Вимірювання виконують лаборант, майстер, виконроб, а також дорожні робітники.

Для виконання правил охороні праці необхідно огородити місце робіт щитами (шлагбаумами), продумати організацію руху автотранспорту, визначити безпечну зону для робітників, що виконують роботи. Перед проведенням операцій, що зв’язані з переміщенням техніки, дають звуковий сигнал. Робітників на ділянку будівництва перевозять в спеціально обладнаному транспорті.

Машини в процесі руху розміщують одну від одної на безпечній відстані (не менше 10 м). Забороняють знаходитись поряд із бункером асфальтоукладальника в період його завантаження, щоб застерегти людей від опіків. Суміш, що зависла в кузові, зчищають лопатою з довгим держаком, стоячи на землі.