Грунтознавство

Ґрунтоутворювальний процес відноситься до категорії біофізикохімічних процесів. За визначенням Олексія Андрійовича Роде, ґрунтоутворювальним процесом називається сукупність явищ перетворення і пересування речовин і енергії, які протікають у ґрунтовій товщі. Агентами ґрунтоутворення є живі організми та продукти їхньої життєдіяльності, вода, кисень повітря і вуглекислота.
Найважливі складові ґрунтоутворювального процесу:
1) перетворення (трансформація) мінералів гірської породи, з якої утворюється ґрунт, а згодом і самого ґрунту;
2) накопичення органічних залишків і їх поступова трансформація;
3) взаємодія мінеральних і органічних речовин з утворенням складної системи органомінеральних сполук;
4) накопичення (акумуляція) у верхній частині ґрунту ряду біофільних елементів і перш за все елементів живлення;
5) пересування продуктів ґрунтоутворення з рухом вологи у профілі ґрунту, що утворюється.
В результаті біологічного кругообігу речовин, процесу синтезу та руйнування органічної речовини ґрунтоутворювальна порода безперервно взаємодіє з рослинами і тваринами, з продуктами їхньої життєдіяльності, а також з продуктами розкладання органічних решток. Ці процеси в сукупності призводять до поступового формування ґрунту і становлять сутність ґрунтотворного процесу.
Таким чином, відповідно до загальної схеми формування ґрунту (за І. С. Каурічевим) на всіх фазах різних його етапів спостерігаються зміни ґрунтових ознак та процесів:

1. Початкова стадія ґрунтотворного процесу:
а) відсутні чітко виражені ознаки ґрунту в твердій фазі
б) наявність мікропроцесів;
в) слабко виражені масштаби біологічного кругообігу речовин;
г) наявність масштабних неґрунтових абіотичних процесів (еолове переміщення піску, водна ерозія породи);
д) слабкий зв’язок процесів, які відбуваються в межах біологічного кругообігу з абіотичними процесами і тому слабка вираженість біогеохімічного кругообігу.
2. Стадія формування ґрунту у фазі прискореного розвитку характеризується:
а) прогресивним розширенням масштабів біологічного кругообігу;
б) формуванням ґрунтових мезопроцесів, які ведуть до появи головних ознак ґрунту;
в) формуванням специфічної ґрунтової диференціації, упорядкуванням властивостей, ознак і процесів; г) формуванням біогеохімічних кругообігів.
3. Стадія формування ґрунту у фазі загальмованого розвитку:
а) знижується інтенсивність розширення масштабів біологічного кругообігу;
б) розвиваються профілеутворювальні макропроцеси.
4. Стадія рівноважного функціонування головних процесів, які відбуваються в рамках відносно стабільного біогеохімічного кругообігу (відносна стабілізація головних ознак ґрунтів).
Початок ґрунтоутворення співпадає з початком функціонування наземних систем (біогеоценозів) в умовах одночасної взаємодії п’яти факторів ґрунтоутворення.