Теоретичний матеріал до теми 4.

Індивідуальний вигляд будівлі залежить від конструкції зовнішніх стін, від розташування і розмірів вікон і інших архітектурно-конструктивних елементів.

На зовнішній поверхні стін розрізняють горизонтальні та вертикальні членування (рис. 2.1). Нижня частина стіни, яка розташована безпосередньо над фундаментом, називається цоколем. Верхню межу цоколю називають кордоном; він завжди строго горизонтальний.

Портал – парадне оформлення входу або в’їзду (дверей, воріт) у великі, переважно громадські й культові, будинки або на їх територію. Створюється обрамляючими вхід архітектурними формами (арки, фронтони, карнизи тощо) часто у поєднанні із скульптурою, ліпниною, розписом та ін.

Рис. 2.1. Архітектурно-конструктивні елементи стін: а – фрагмент фасаду; б – фронтон; в – парапет; г – пілястра; д – головний карниз; е – проміжний карниз; є – пояс; ж – сандрик; 1 – цоколь; 2 – проріз; 3 – простінок (кутовий); 4 – те ж (рядовий); 5 – перемичка; 6 – карниз

Фронтон (рис. 2.1 б) – трикутна частина стіни, що захищає частину горища й обрамлена по периметру карнизом.

Парапет  (рис. 2.1 в)   –   прямокутне   завершення   стіни,   на                           0,7 - 1 м виступаюче над дахом.

Місцеві потовщення стін (рис. 2.1 г): пілястри – вертикальні виступи прямокутного        перетину. Служать               для  підсилення                         або     членування      стіни, обрамлення прорізів тощо. Напівколони – вертикальні виступи півкруглого перетину; пристінки – вертикальні стовщення (до 250 мм) протяжної ділянки стіни.

Карниз (рис. 2.1 д, е) – це горизонтальний виступ із площини стін, що призначений для відведення атмосферної води. Карниз, який розташований по верху стіни, називають вінцевим, або головним.

Проміжні карнизи, котрі мають менший винос, улаштовують звичайно на рівні міжповерхових перекриттів. Малі проміжні карнизи називають поясами (рис. 2.1 є).

Іноді роблять окремі карнизи над прорізами вікон і дверей – сандрики.

Сандрик (рис. 2.1 ж) – архітектурне оздоблення стіни будівлі над віконним або дверним прорізом. Як правило, являє собою рельєфне зображення карниза або цілого антаблемента, що інколи увінчуються фронтоном.

Контрфорс – вертикальна допоміжна підпірна конструкція (виступ в стіні, поперечна стіна, стовп і т ін.), призначена для посилення основних конструкцій (стін, гребель тощо) при сприйнятті ними розпору або інших горизонтальних сил (тиску ґрунту на підпірну стінку, води на греблю тощо.

Пристінок – стовщена частина стіни, яка виходить наперед відносно решти площини стіни.

Ніша – заглиблення в стіні для приладів опалення, вбудованих шаф або для інших цілей.

Якщо стіна по вертикалі має різну товщину (наприклад, у багатоповерхових цегляних будівлях), то цей перехід від більшої до меншої товщини виконують у вигляді уступу з внутрішнього боку і називають обрізом. Якщо він розташований із зовнішнього боку, то це потребує його захисту від атмосферних опадів.

Цоколь – це нижня частина зовнішньої стіни, що виступає (або западає) за площину стіни і захищає її від впливу опадів і механічних пошкоджень (рис.2.2). Цоколь зорово сприймається як основа, на якій споруджена будівля. Верхня межа цоколя називається кордоном і виконується завжди горизонтальною. Цоколі роблять: цегляні з розшивкою швів або оштукатурені цементним розчином; обличковані природним каменем, або плитами з штучних або природних матеріалів; з бетонних блоків, у підрізку, які мають товщину меншу за зовнішню стіну.

Рис. 2.2. Типи конструкції цоколів: а – облицьований цеглою; б – обштукатурений; в – обличкований плитами; г – із бетонних блоків у підрізку; д – із залізобетонних панелей у підрізку; е – конструкція вимощення; 1 – фундамент; 2 – вимощення; 3 – випалена цегла; 4 – стіна; 5 – гідроізоляція; 6 – конструкція підлоги першого поверху; 7 – штукатурка; 8 – бортовий цокольний камінь; 9 – обличковані плити; 10 – дахова сталь; 11 – бетонний блок; 12 – панель фундаментної стіни; 13 – щебінь; 14 – бортовий камінь; 15 – асфальт завтовшки – 30 мм; 16 – бетон класу В7,5; 17 – м’ята глина, завтовшки – 150 мм; 18 – пісок – 100 мм; 19 – булижний камінь