7. Окремі опори. Прогони.

Окремі опори і прогони в будівлях з несучими кам’яними стінами являються елементами внутрішнього каркасу. В якості опор для конструкцій перекриттів і покриттів використовують стовпи із цегли або каменю, залізобетонні колони, стояки із азбестоцементних труб.

Переріз вертикальних опор із цегли вибирають залежно від величини навантаження, що передається на нього за розрахунком. Мінімальний переріз несучого стовпа дорівнює 510 × 380 мм. Стовпи кладуть із відбірної повнотілої цегли не нижче за М 100 на розчині М 50 і вище з обов'язковим перев'язуванням швів у кожному ряду. Цегляні стовпи займають велику площу в плані і мають невелику несучу здатність (рис. 7.1 а). Для збільшення несучої їх здатності, кладку армують сіткою з дроту Ø 5 - 6 мм з розмірами вічок 100 - 150 мм через 2 - 4 ряди кладки, або розміщують у каркасній обоймі із арматури чи кутиків (рис. 7.1 б, в).

Рис. 7.1. Цегляні стовпи: а – неармований; б – армований сіткою; в – зміцнений обоймою із кутиків і планок; 1 – сітка з дроту діаметром 5 - 6 мм; 2 – обойма із кутків і планок

При великих навантаженнях замість кам'яних стовпів застосовують залізобетонні колони, або стояки із азбестоцементних труб. Залізобетонні колони можуть бути монолітні або збірні, в поперечному перерізі – прямокутні, квадратні, круглі. Для крайніх рядів колони виготовляють з однією консоллю, для середніх – з двома консолями (рис. 7.2 а). Якщо застосовують стояки із азбестоцементних труб, то внутрішню порожнину заповнюють монолітним бетоном і арматурою. Вони можуть при невеликому перерізі сприймати значні навантаження (рис. 7.2 б). Стояки із азбестоцементних труб доцільно застосовувати в будівлях павільйонного типу, коли треба мати великі вільні площі. На опори спирають прогони, які сприймають навантаження від плит перекриття. Прогони – це горизонтальний несучий елемент перекриття прямокутного, таврового та іншого перерізу (рис. 7.2 в, г, д). Прогони можуть бути залізобетонні, дерев’яні, металеві. Прогони із збірного залізобетону сприймають значні навантаження, тому при спиранні їх на цегляні стіни або стовпи під їхні кінці підкладають залізобетонні подушки (рис. 7.2 г, д). На внутрішніх опорах кінці прогонів з’єднують між собою стальними накладками, а в зовнішніх стінах – анкерами, що закладаються в кладку. В каркасних будівлях і в будівлях з неповним каркасом прогони можуть спиратися: на колону; в проріз колони; на консоль колони (рис. 7.2 в). Найпростішим при монтуванні є спирання прогонів на консоль колони, тому воно часто застосовується в сучасному будівництві.

Рис. 7.2. Колони, стояки і прогони: а – залізобетонна колона; б – стояк із азбестоцементної труби; в – спирання прогону на колону; г – теж, на цегляний стовп; д – теж на стіну; е – теж на колону; ж – теж, в проріз колони; 1 – консоль; 2 – випуск арматури; 3 – азбоцементна труба; 4 – монолітний бетон; 5 – стальні накладки; 6 – ригель; 7 – залізобетонна подушка; 8 – анкер, що кладеться в кладку; 9 – закладні деталі; 10 – колона