2. Знімальне обгрунтування для мензульної зйомки
Знімальне обґрунтування для мензульної зйомки складають на основі пунктів опорної геодезичної мережі. Для побудови знімального обґрунтування також застосовуються теодолітні і тахеометричні ходи, тріангуляційні побудови, різні зарубки, мензульні ходи і геометрична мережа.
Перші чотири види утворюють аналітичне знімальне обґрунтування, тому що координати пунктів отримують при зрівнюванні конкретної геодезичної побудови. Останні два види відносяться до графічного знімального обґрунтування.
Допустима лінійна незв'язність мензульного ходу на планшеті рівна 0,8 мм.
Відмітки пунктів геометричної мережі отримують з технічної нівеляції або висотних ходів.
Створення мережі зйомочної основи. Плановою основою мензульної зйомки служать пункти тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, точки теодолітних ходів. Звичайно число цих пунктів у районі зйомки невелике, і з метою їх згущення створюється зйомочна основа. Густота точок зйомочної основи залежить від складності місцевості, яка знімається, масштабу зйомки, висоти перерізу рельєфу та інших факторів.
Число точок зйомочної мережі разом з вихідними пунктами на 1кв. км території, яка знімається, повинно бути доведеним при зйомці у масштабі 1:5000 до 12-22 точок, 1:2000 - до 22-50 точок.
Планова зйомочна основа мензульної зйомки може бути створена аналітичним або графічним методами.
Аналітичний метод розвитку зйомочної мережі є досить трудомістким, оскільки зв'язаний з великими об'ємами польових і обчислювальних робіт.
При графічному методі розвитку зйомочної мережі положення точок отримують безпосередньо на планшеті прямими, зворотними і комбінованими графічними засічками або прокладенням мензульних ходів.
При розвитку зйомочної основи положення точок часто визначають прямою або боковою засічками.
Пряма засічка. Нехай на планшеті задані точки а і b (pис. 1,а), які відповідають точкам А і В місцевості. Потрібно визначити на планшеті планове положення точкиС, на якій встановлена віха.
Для цього мензулу центрують над точкою А, горизонтують і орієнтують по лінії ab. Тоді, приклавши скошений край лінійки до точки планшета, візують на точку Смісцевості. Вздовж скошеного краю лінійки проводять лінію ас'. Після цього переносять мензулу на точку В, орієнтують її по лінії ba. Візують через точку bпланшета на точку C місцевості і прокреслюють напрямок bc". Пересічення напрямків ac' та bc" дає на планшеті положення шуканої точки
Бокова (комбінована) засічка. Якщо одна з вихідних точок, наприклад, точка B, неприступна для встановлення мензули, то для визначення положення точки C на планшеті (рис. 1,б) спочатку встановлюють мензулу на точці А' і виконують усі роботи, які необхідні для викреслювання напрямку ас', у випадку прямої засічки. Після цього мензулу переносять на шукану точку С місцевості. Приблизно відмічають положення точки С на планшеті, центрують його на цій точці, приводять у горизонтальне положення і орієнтують мензулу по лінії са'.
Приклавши скошений край лінійки до точки b планшета, наводять зоpову трубу на точку B місцевості і прокреслюють напрямок bc". Точка перетину напрямків ac'та bc" визначить положення на планшеті шуканої точки С місцевості. Після цього можна перевірити центрування планшета на точці С і, якщо воно виявиться грубим, слід перевірити засічку.
Необхідно відмітити, що пряма і бокова засічки з двох вихідних пунктів безконтрольна. Тому для збільшення надійності визначення на плані шуканої точки пряма і бокова засічки повинні виконуватися по трьох твердих точках і більше. Точність визначення положення точки засічкою залежить від величини кута біля точки, що засікається. Найсприятливішою вважається засічка під прямим кутом. У загальному випадку кути засічок повинні бути не меншими 30° і не більшими 150°; допускається трикутник похибок зі сторонами, не більшими 0.4 мм.
Рисунок 1 - Пряма засічка на мензулі.
Зворотна засічка полягає у визначенні положення четвертої точки М, якщо з неї видно три вихідних пункти А, В, С.
Положення вихідних пунктів на планшеті нанесене відповідно за їхніми координатами. Потрібно знайти точку стояння М на мензулі (рис. 2). Відмінність графічного розв’язання цієї задачі від розв’язання прямою і боковою засічками полягає у тому, що потрібне тільки одне встановлення мензули у шуканій точці.
Точка С називається середньою, напрямок на неї є загальним для кутів α і β (рис. 2,а). Точка А називається ліва, а точка В - права відносно спостерігача, повернутого до середньої точки С. Кут α називається лівим, а кут β - правим.
Рисунок 2 - Зворотна засічка на мензулі.
Припустимо, що положення точки m знайдене на планшеті. Проведемо через точки a, m і b коло (рис. 3). З'єднаємо точку С і m прямою і продовжимо її до перетину з колом у точці Р. Допоміжну точку Р з'єднаємо з точками a і b, і продовжимо їх до деяких точок l і k. Кути (180° - α) і (180° - β) біля точки m дорівнюють кутам відповідно біля точок b і a, як вписані кути, що спираються на одні і ті самі дуги аР і bP. З pисунка 3 видно, що біля лівої точки a кут lab = β , а біля правої точки b кут abk = α .
Рисунок 3 - Геометричні елементи зворотної засічки.
При розв’язанні цієї задачі на мензулі у полі застосовують різні способи: спосіб поворотів планшета (спосіб Бесселя), спосіб наближень, спосіб пpоф. А. П. Болотова.
1. 2. Знімальне обгрунтування для мензульної зйомки
Знімальне обґрунтування для мензульної зйомки складають на основі пунктів опорної геодезичної мережі. Для побудови знімального обґрунтування також застосовуються теодолітні і тахеометричні ходи, тріангуляційні побудови, різні зарубки, мензульні ходи і геометрична мережа.
Перші чотири види утворюють аналітичне знімальне обґрунтування, тому що координати пунктів отримують при зрівнюванні конкретної геодезичної побудови. Останні два види відносяться до графічного знімального обґрунтування.
Допустима лінійна незв'язність мензульного ходу на планшеті рівна 0,8 мм.
Відмітки пунктів геометричної мережі отримують з технічної нівеляції або висотних ходів.
Створення мережі зйомочної основи. Плановою основою мензульної зйомки служать пункти тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, точки теодолітних ходів. Звичайно число цих пунктів у районі зйомки невелике, і з метою їх згущення створюється зйомочна основа. Густота точок зйомочної основи залежить від складності місцевості, яка знімається, масштабу зйомки, висоти перерізу рельєфу та інших факторів.
Число точок зйомочної мережі разом з вихідними пунктами на 1кв. км території, яка знімається, повинно бути доведеним при зйомці у масштабі 1:5000 до 12-22 точок, 1:2000 - до 22-50 точок.
Планова зйомочна основа мензульної зйомки може бути створена аналітичним або графічним методами.
Аналітичний метод розвитку зйомочної мережі є досить трудомістким, оскільки зв'язаний з великими об'ємами польових і обчислювальних робіт.
При графічному методі розвитку зйомочної мережі положення точок отримують безпосередньо на планшеті прямими, зворотними і комбінованими графічними засічками або прокладенням мензульних ходів.
При розвитку зйомочної основи положення точок часто визначають прямою або боковою засічками.
Пряма засічка. Нехай на планшеті задані точки а і b (pис. 1,а), які відповідають точкам А і В місцевості. Потрібно визначити на планшеті планове положення точкиС, на якій встановлена віха.
Для цього мензулу центрують над точкою А, горизонтують і орієнтують по лінії ab. Тоді, приклавши скошений край лінійки до точки планшета, візують на точку Смісцевості. Вздовж скошеного краю лінійки проводять лінію ас'. Після цього переносять мензулу на точку В, орієнтують її по лінії ba. Візують через точку bпланшета на точку C місцевості і прокреслюють напрямок bc". Пересічення напрямків ac' та bc" дає на планшеті положення шуканої точки
Бокова (комбінована) засічка. Якщо одна з вихідних точок, наприклад, точка B, неприступна для встановлення мензули, то для визначення положення точки C на планшеті (рис. 1,б) спочатку встановлюють мензулу на точці А' і виконують усі роботи, які необхідні для викреслювання напрямку ас', у випадку прямої засічки. Після цього мензулу переносять на шукану точку С місцевості. Приблизно відмічають положення точки С на планшеті, центрують його на цій точці, приводять у горизонтальне положення і орієнтують мензулу по лінії са'.
Приклавши скошений край лінійки до точки b планшета, наводять зоpову трубу на точку B місцевості і прокреслюють напрямок bc". Точка перетину напрямків ac'та bc" визначить положення на планшеті шуканої точки С місцевості. Після цього можна перевірити центрування планшета на точці С і, якщо воно виявиться грубим, слід перевірити засічку.
Необхідно відмітити, що пряма і бокова засічки з двох вихідних пунктів безконтрольна. Тому для збільшення надійності визначення на плані шуканої точки пряма і бокова засічки повинні виконуватися по трьох твердих точках і більше. Точність визначення положення точки засічкою залежить від величини кута біля точки, що засікається. Найсприятливішою вважається засічка під прямим кутом. У загальному випадку кути засічок повинні бути не меншими 30° і не більшими 150°; допускається трикутник похибок зі сторонами, не більшими 0.4 мм.
Рисунок 1 - Пряма засічка на мензулі.
Зворотна засічка полягає у визначенні положення четвертої точки М, якщо з неї видно три вихідних пункти А, В, С.
Положення вихідних пунктів на планшеті нанесене відповідно за їхніми координатами. Потрібно знайти точку стояння М на мензулі (рис. 2). Відмінність графічного розв’язання цієї задачі від розв’язання прямою і боковою засічками полягає у тому, що потрібне тільки одне встановлення мензули у шуканій точці.
Точка С називається середньою, напрямок на неї є загальним для кутів α і β (рис. 2,а). Точка А називається ліва, а точка В - права відносно спостерігача, повернутого до середньої точки С. Кут α називається лівим, а кут β - правим.
Рисунок 2 - Зворотна засічка на мензулі.
Припустимо, що положення точки m знайдене на планшеті. Проведемо через точки a, m і b коло (рис. 3). З'єднаємо точку С і m прямою і продовжимо її до перетину з колом у точці Р. Допоміжну точку Р з'єднаємо з точками a і b, і продовжимо їх до деяких точок l і k. Кути (180° - α) і (180° - β) біля точки m дорівнюють кутам відповідно біля точок b і a, як вписані кути, що спираються на одні і ті самі дуги аР і bP. З pисунка 3 видно, що біля лівої точки a кут lab = β , а біля правої точки b кут abk = α .
Рисунок 3 - Геометричні елементи зворотної засічки.
При розв’язанні цієї задачі на мензулі у полі застосовують різні способи: спосіб поворотів планшета (спосіб Бесселя), спосіб наближень, спосіб пpоф. А. П. Болотова.