Теоретичний матеріал. Види забруднення, їхні наслідки для природних і штучних екосистем та людини.

Забруднення поділяється:

Природне  забруднення - відносяться виверження попелу і газів вулканами, лісові і степові пожежі, насичені солями морські бризки і тумани, пил з еродованих ґрунтів і тонкий пісок пустель, рослинний пилок, мікроорганізми, виділення тварин, а також космічний пил. 

Антропогенне забруднення (штучне) – це вплив на довкілля діяльністю людини, світовим господарством.

Антропогенне забруднення – це процес надходження в навколишнє середовище внаслідок діяльності людини твердих, рідких, газоподібних відходів, організмів, енергій в кількостях, які змінюють компоненти природи, негативно впливають на людину, флору та фауну.

Це одне з найнебезпечніших видів забруднення, з огляду на те, що саме людина, наслідки її діяльності корінним чином впливають та змінюють довкілля.

Основними джерелами антропогенного забруднення є:

1) Промисловість (в першу чергу, енергетика, галузі важкої промисловості, військова промисловість);

2) сільське господарство;

3) транспорт;

 4) побутова сфера.

1) Промисловість. Промисловий комплекс за інтенсивністю забруднення довкілля посідає провідне місце. Головними причинами цієї першості є: недосконалі технології виробництва, надмірна концентрація — як територіальна, так і в межах одного підприємства, брак надійних природозахисних споруд. Недосконалість сучасних технологій не дає можливість повністю переробляти міне­ральну сировину. Більша частина її повертається в природу у вигляді відходів. Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 куб. м шкідливих стоків.

2) Сільське господарство. Агропромисловий комплекс (АПК) є одним із найвідчутніших чинників забруднення довкілля. Це пов’язано, насамперед, із територіальною поширеністю його ланок, особливо сільськогосподарського виробництва. Крім того, процес відтворення в сільському господарстві тісно пов’язаний з природними процесами. У ХХ ст. вплив АПК на довкілля посилився з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, а саме: механізацією багатьох процесів, надмірною розораністю території та глибокою оранкою, хімізацією та меліорацією, високою концентрацією виробництва.

Щорічно в грунти людством вноситься 500 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т пестицидів, більша частина яких осідає в ґрунтах та виноситься поверхневими водами в річки, озера, моря та океани, в дуже значних кількостях накопичується в штучних водосховищах, які живлять водою промислові центри.

На всіх стадіях виробництва, транспортування, зберігання та утилізації пестициди забруднюють навколишнє середовище. Вони проникають у водойми, де накопичуються у рибі, інших водних організмах. Річки та дощі переносять пестициди в інші регіони, де вони отруюють грунти, джерела питної води, моря, вбивають рослин і тварин. Людина завершує цикл отруєння, страждаючи від своїх невиважених дій. Зараз на Землі не залишилося куточка, не забрудненого пестицидами. Рівень забруднення 65 % сільськогосподарських угідь країн Західної Європи перевищив допустимі норми.

Дуже вразливі до дії пестицидів діти. Споживаючи продукти із залишками пестицидів та забруднену питну воду, дитячий організм реагує структурними змінами систем та окремих органів. Накопичення пестицидів в організмі призводить до появи різноманітних захворювань, включаючи онкологічні.

3) Транспорт. Транспорт як галузь народного господарства — один із наймогутніших чинників антропогенного забруднення довкілля, насамперед забруднення повітря і підвищення рівня шуму. Ці фактори належать до найсерйозніших техногенних навантажень на компоненти довкілля окремих регіонів, особливо великих міст.

Транспорт зумовлює ряд проблем:

а) транспорт — великий споживач палива,

б) транспорт — джерело забруднення довкілля,

в) транспорт — одне із джерел шуму.

Найбільшим забруднювачем довкілля також є автомобільний транспорт — в окремих містах його питома вага у загальному забрудненні перевищує 50 %. Сучасний автомобіль викидає понад 200 токсичних речовин — серед них окисли вуглецю, сірки, азоту, свинець і його сполуки, бензопірен тощо. На автомобільний транспорт припадає 55 % вуглеводневих сполук, 47 % окису вуглецю, 98,6 % окислів азоту від загальної кількості цих речовин, що надходять в атмосферу України. Свинець у бензині не лише забруднює довкілля, а й знижує функцію каталізаторів, що їх застосовують для знешкодження токсичних продуктів згорання палива у двигунах автомобіля.

Транспорт — одне із джерел шуму. Підвищення транспортного шуму призводить до шкідливих наслідків для людини. Шум послаблює пам’ять і реакцію, порушує нормальний відпочинок і сон. Шум на 30% знижує продуктивність фізичної та на 60 % — розумової праці. Шум спричинює головні болі, ослаблення слуху, безсоння, а за великих доз — навіть глухоту, серйозні розлади в роботі людського організму.

4) Побутова сфера.  Побутова сфера є ще одним джерелом забруднення довкілля. Причинами цього є зміни у способі життя людини, зріст споживання різноманітних товарів, виробництво товарів загального вживання, які не розраховані на довготривале використання, предметів одноразового споживання, зростання витрат на пакування товарів, використання різноманітних пакувальних матеріалів, збільшення їхнього обсягу тощо.

Особливо гостро проблема побутових відходів проявляється у великих містах. Місто — це джерело утворення відходів, причому не тільки промислових, а й побутових. Навколо виникають цілі гори сміття, його звалища вилучають із сільськогоспо­дарського виробництва родючі землі. Переробка твердих відходів становить серйозну проблему для всіх країн світу. Сміттєзвалища розтягуються на сотні кілометрів навколо міст. Проте спалювання не завжди ефективне, оскільки при цьому забруднюється атмосфера.

Речовини, що забруднюють довкілля бувають:

• Твердими (промисловий пил)
• Рідкими (стічні води)
• Газоподібні (викиди промислових газів)

Антропогенні викиди за спрямуванням є:

• Атмосферні
• Водні
• Електромагнітні
• Грунтові
• Шумові