Теоретичний матеріал до теми 4
Органомінеральні суміші виготовляють шляхом змішування щебеня, піску, мінерального порошку і органічного вяжучого в гарячому стані. Найбільш поширеними є асфальтобетонні суміші, для виготовлення яких застосовується нафтовий бітум. Залежно від температури, при якій суміш укладають і ущільнюють, і в'язкості вживаного бітуму, що впливає на швидкість формування покриття, асфальтобетонні суміші підрозділяють на гарячі і холодні (ДСТУ Б В.2.7-119-2003). Для приготування гарячих сумішей використовують бітум БНД-40/60, БНД-60/90, БНД-90/130 (ГОСТ 11954-66). Для приготування холодних сумішей застосовують рідкі бітуми (ГОСТ 11955- 66). Бітумно-мінеральні суміші відрізняються від асфальтобетонних якістю використовуваних матеріалів (ГОСТ 17060-71).
Температура асфальтобетонних і бітумно-мінеральних сумішей при випуску із змішувача при використовуванні в'язких бітумів (ГОСТ 11954-66) повинна бути не вищою за 160°, при використовуванні рідких бітумів (ГОСТ 11955-66) - не більш 110°.
За розміром використовуваного мінерального матеріалу асфальтобетонні і бітумно-мінеральні суміші підрозділяють на грубозернисті (максимальний ро-змір зерен 40 мм), середньозернисті (25 мм), дрібнозернисті (15 мм), піщані (5 мм). За якістю вживаних щебеня і мінерального порошку асфальтобетонні і бітумно-мінеральні суміші розділяють на дві марки (перша та друга). За кількістю (змістом) мінеральних матеріалів у суміші виділяють типи асфальтобетонних сумішей – тип А, тип Б, тип В, тип Г.
Також на АБЗ виготовляють щебенево-мастичні суміші (ЩМА). Особли-востю є – використання бітумних мастик та більшого вмісту щебеневого матеріалу підвищеної якості.
Останнім часом поширюється застосування емульсійно-мінеральних су-мішів (шламів та «литих» асфальтобетонів). В якості органічного в’яжучого застосовується бітумна емульсія. Також у суміш додають спеціальні домішки – цемент, армуючи волокна, тощо.
Іноді, для потреб дорожнього будівництва органічним в’яжучим оброб-ляють щебінь або шлаковий щебінь («чорний» щебінь) та грунт.
Класифікація асфальтобетонних заводів та вимоги до їх розташування
Асфальтобетонні заводи - спеціалізовані підприємства, які виготовляють асфальтобетонні і бітумно-мінеральні суміші. Крім того, на асфальтобетонних заводах може бути організований випуск обробленого бітумом щебеня (чорний щебінь), бітумних емульсій і інших матеріалів, до складу яких входить бітум.
Асфальтобетонні заводи будують як стаціонарного, так і тимчасового типа. Можуть бути заводи пересувні. Пересувні установки використовують при будівництві автомобільних доріг, якщо в довколишньому районі відсутні стаціонарні і напівстаціонарні асфальтобетонні заводи або за умов виробництва робіт установка повинна працювати на одному місці не більш 1-2 сезони.
Пересувні установки виконують на пневмоколісному шасі, а також залізничні пересувні асфальтобетонні заводипотяги у вигляді окремих блоків, що переміщаються, агрегати яких призначені для виконання певних технологічних операцій установки Змішувачів напівстаціонарного типу призначаються для устаткування асфальтобетонних заводів в містах і на крупних будівельних об'єктах, які рідко перебазуватимуться. Призначення і місцерозташування заводу зумовлюють вибір основного устаткування, рівень автоматизації і механізації, а також капітальне облаштування підприємства.
Основний напрям в конструюванні сучасного асфальтозмішувального устаткування полягає в переході від створення окремих машин до споруди ав-томатизованих комплексів технологічного устаткування для приготування асфальтобетонних сумішей і застосуванню принципу агрегатування (комплекс складають з окремих агрегатів). До таких агрегатів відносяться: агрегати живлення, сушильні барабани, пиловловлюючі і дозування пристрої, машини змішувачів, витратні місткості бітуму і мінерального порошку, накопичувальні бункери, кабіни управління.
В установках періодичної дії процес попереднього («холодного») дозу-вання, просушування і нагрів піску і щебеня, розсортовування по фракціях ви-робляються безперервно, а дозування, змішування і вивантаження із змішувача здійснюються певними порціями. Перевага таких змішувачів полягає у тому, що без складних настроювань дозуючих пристроїв можна одержувати суміші необхідного складу, а також в можливості регулювання часу перемішування сумішей.
У установках безперервної дії всі технологічні операції виконуються без-перервно. Періодично виконується лише допоміжна операція - вивантаження суміші з .накопичувального бункера в транспорт. Недоліком установок змішувачів безперервної дії є те, що їх важко перебудовувати на випуск сумішей іншого складу По продуктивності асфальтобетонне устаткування можна розділити на чотири основні групи: малої продуктивності - до 25 т/годину, середньої продук-тивності - до 50 т/годину, високої продуктивності - до 100 т/годину, дуже висо-кої продуктивності - понад 100 т/годину. Продуктивність установок змішувачів визначають виходячи з необхідної продуктивності асфальтобетонних заводів.
Асфальтобетонні установки стаціонарного типу використовують на пос-тійно діючих асфальтобетонних заводах. Як правило, стаціонарні установки вбудовують в будівлі капітального типу. По конструктивній компоновці асфальтобетонні установки ділять на партерні і баштові, тобто з горизонтальною або вертикальною схемою руху матеріалів. Партерне розташування установки змішувача передбачає рух матеріалів від агрегату до агрегату по горизонталі при багатократному підйомі. В цьому випадку збільшується кількість вертикально-транспортуючих підйомних механізмів і відповідно зростають витрати електроенергії.
Крім того, відбувається інтенсивніша втрата тепла нагрітим мінераль-ним матеріалом. Асфальтобетонні установки партерного типу легко оснащувати ходовим устаткуванням для переміщення з одного об'єкту на іншій. При горизонтальній схемі полегшуються ремонтні роботи. У разі баштової компоновки мінеральні матеріали потрібно підняти тільки один раз, після чого, використовуючи власну масу, вони послідовно проходять через всі агрегати змішувача, зверху вниз без витрат енергії на їх переміщення. При вертикальній схемі потрібна менша площа для розміщення змішувача.
4. Контроль якості на АБЗ
Відділ технічного контролю (ВТК) здійснює контроль: за якістю отрима-них матеріалів; за дотриманням всіх технологічних режимів на кожній операції виробничого процесу відповідно до ДСТУ, ДБН і ТУ; за відповідністю якості продукції, що випускається, вимогам технічної документації, а також виробляє маркіровку прийнятої, аналіз і оформлення забракованої продукції. Слід відзна-чити, що якість кінцевої продукції залежить від дотримання технологічних ви-мог на усьому протязі виробничого процесу.
Першим етапом роботи ВТК є правильна організація приймання матеріа-лів. Перед технічним прийманням перевіряють наявність всіх технічних доку-ментів (паспортів на органічне в’яжуче і мінеральний порошок, актів випробу-вань заповнювачів і т. п.), що надійшли разом з матеріалами.
Вхідний контроль складається із перевірки сировини, тобто – крупного заповнювача (щебеня, гарвію, шлаку, тощо), дрібного заповнювача (піску), ор-ганічного в’яжучого (дьогтю, бітуму, емульсії, мастики), хімічних добавок та ПАР (пластифікатори, армуючи добавки тощо). Результати лабораторних ви-пробувань звіряють з паспортами на ці матеріали. У разі відповідності – виконується виробничий процес, якщо ні – то сировина або повертається до постачаль-ника (рекламація) або виконується корегування технологічного процесу вироб-ництва.
Операційний контроль залежить від використаного обладнання та складається:
- бітумосховище – температурний режим, дозування матеріалів;
- бітумоплавильний агрегат – температурний режим, кількість вологи, термін перемішування, дозування хімічних добавок та ПАР;
- бітумний насос та бітумопроводи – температура нагріву;
- силоси – об’єм мінерального порошку, продуктивність, термін зберігання матеріалу;
- сушильний барабан – температурний режим, кут підняття су-шильного барабану, швидкість обертання барабану, термін зна-ходження матералу в барабані;
- змішувальна установка – температурний режим, термін перемі-шування;
дозатори – точність дозування відповідних матеріалів;
- стрічковий конвеєр, ковшовий або гвинтовий елеватор, пневмот-ранспорт – продуктивність.
Готову продукцію перевіряють на колір, однорідність, температуру. Із партії суміші відбірають необхідну кількість для лабораторних випробувань: міцність на стиск, водопоглинання та морозостійкість (іноді на розтгяння/вигин та бокове зрушення). Результати випробувань заносять у паспорт. На кожну партію готової продукції складається паспорт, де вказуються результати лабораторних випробувань.