5. Земельний податок

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів( п.п. 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України).

В свою чергу, плата за землю — це одна із складових податку на майно ( п.п. 265.1.3 Податкового кодексу України). Із цього робимо висновок, що наразі земельний податок є місцевим ( п.п. 10.1.1 Податкового кодексу України), а не загальнодержавним.

 

Платниками податку на землю є (п.п. 14.1.72 Податкового кодексу України, п. 269.1 Податкового кодексу України):

  • власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно  та земельних часток (паїв);
  • землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Для юридичної особи не оформлення права власності на землю є порушенням, відповідальність за яке встановлено ст. 144 Земельного кодексу України


Об'єктами оподаткування є ( п. 270.1 Податкового кодексу України):

  • земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
  • земельні частки (паї), які перебувають у власності.

 

Базою для розрахунку податку на землю є:

  • нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
  • площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку ПРОВЕДЕНО 

Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку НЕ ПРОВЕДЕНО (

НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XІІ Податкового кодексу України (ст. 274 Податкового кодексу України)

ПЛОЩА земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст.277 Податкового кодексу України)

1) не більше 1% від нормативної грошової оцінки - для сільськогосподарських угідь та земель загального користування;

2) не більше 12%  від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності;

3) не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки - для решти земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено

не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області

Порядок індексації нормативної грошової оцінки визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.2 Податкового кодексу України).

Земельний податок обраховується виходячи з нормативної грошової оцінки. Ціна придбання земельної ділянки, зазначена у цивільно-правовому договорі на її придбання, значення не має.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 271.2 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру ( п. 286.1 Податкового кодексу України).

 

Не всі земельні ділянки, які перебувають у власності чи у постійному користуванні, оподатковуються земельним податком.

Так, згідно із ст. 283 Податкового кодексу України встановлено перелік земельних ділянок, які не оподатковуються земельним податком. До таких земельних ділянок належать:

-        сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

-        землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

-        земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

-        землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг;

-        земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;

-        земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

-        земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;

-        земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

 

Від сплати податку на землю звільняються такі категорії фізичних осіб (ст. 281 Податкового кодексу України):

-        особи з інвалідністю першої і другої групи;

-        фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

-        пенсіонери (за віком);

-        ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-        фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-        власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які передали ці ділянки та паї в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

 

Відповідно до п. 2 статті 281 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

-        для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

-        для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

-        для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

-        для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.