КОНСПЕКТ (Прямі податки)

 Платниками податку є фізичні та юридичні особи та іноземці, які є власниками об’єктів житлової або нежитлової нерухомості, в тому числі її частки, відмінної від земельної ділянки (п.п.266.1.1., п.п. 266.2.1 Податкового кодексу України).

Варто зазначити, що, наприклад, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом оподаткування!

 

Базою оподаткування є загальна площа житлового та нежитлового нерухомого майна, в тому числі його часток.

Податок за нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб,  нараховується контролюючим органом (Державна фіскальна служба) на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податок на нерухоме майно, що перебуває у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт( п.п. 266.3.1. Податкового кодексу України).

Визначення платника податку в разі перебування у власності нерухомого майно спільно з іншими особами (п. 266.1.2.Податкового кодексу України)

а) якщо нежитлове нерухоме майно перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо нежитлове нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо житлове чи нежитлове нерухоме майно перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

 

Перелік нерухомого майна, яке не оподатковується:

-         нерухоме майно, що перебуває у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та організацій, які повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими;

-         нерухоме майно, яке розташоване в зонах відчуження;

-         будівлі дитячих будинків сімейного типу;

-         гуртожитки;

-         житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

-         нерухоме майно, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

-         нерухоме нежитлове майно, яке використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

-         будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

-         будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

-         нерухоме майно, яке перебуває у власності громадських організацій осіб з інвалідністю та їх підприємств;

-         нерухоме майно, що перебуває у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

-         будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

-         нежитлове нерухоме майно державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій;

-         нежитлове нерухоме майно державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій;

-         нежитлове нерухоме майно баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

-         житлове нерухоме майно, яке належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей (п.п.266.2.2. Податкового кодексу України).

-         об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника, як фізична особа — підприємець, то такий платник — власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 266.4.1. пункту 266.4. Податкового кодексу України пільги для власників житлової нерухомості для фізичних осіб - платників податку встановлюються:

• для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
• для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
• для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

      Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території можуть збільшувати граничну межу житлової нерухомості. Для встановлення пільги береться до уваги майновий стан та рівень доходів фізичних осіб, власників нерухомості.

Деякі сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад не тільки встановили власний розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та змінили (збільшили) граничну площу об’єктів, що звільняється від оподаткування, а також затвердили переліки об’єктів нерухомого майна, які не підлягають оподаткуванню (встановили власні пільги щодо сплати податку).

Щороку, до 1 лютого поточного року, сільські, селищні, міські ради подають до податкової інспекції за місцезнаходженням житлової нерухомості відомості стосовно пільг.

Варто зазначити, що, наприклад, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об’єктом оподаткування!

Податок на нерухоме житлове майно нараховується Державною податковою інспекцією за місцем реєстрації власника - фізичної особи у такому порядку:

1. за власність одного нерухомого житлового майна, в тому числі його частки, податок нараховується, виходячи з бази оподаткування (для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів),та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
2. за власність  більше однієї житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів (для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів), та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
3. за власність житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок нараховується виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів (для різних типів об’єктів житлової нерухомості, - на 180 кв. метрів),  та пільги встановленої сільськими, селищними, міськими радами та відповідної ставки податку;
4. сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості (п. 266.7 Податкового кодексу України.

При нарахуванні податку на нежитлову нерухомість береться до уваги загальна площа кожного об’єкта нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно п. 266.8.1. Податкового кодексу України, якщо змінився власник майна протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

 

Строки сплати податку за нерухоме майно
фізичними особами	протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
юридичними особами	авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";

 

За прострочення оплати податку передбачений штраф у розмірі 10 % від суми боргу за прострочення до 30 днів, більше 30 днів — 20 %.

 

Податок може сплачуватися у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків.

Якщо власником нерухомого майна є неповнолітній - податок сплачують батьки або опікуни.