Філософія - це теоретично обґрунтований світогляд, найбільш зріла форма духовної культури. Саме слово "філософія" (від грец. phileo - люблю та sofia - мудрість) буквально означає "любов до мудрості". Початково поняття "філософія" мало значно більш широкий зміст,ніж згодом. Воно було синонімом теоретичної думки взагалі і науки, що народжувалась. Філософія існувала як сукупність всіх знань, а філософом вважався мудрець, якого цікавили і причини людських хвороб, і хід зірок у небі, і закони віршування, і політичні пристрасті, і сенси життя та смерті, і багато чого іншого. Філософія справді була своєрідною "колискою" всіх наук, які формуватимуться по мірі накопичення інформації про той чи інший об'єкт світу. Більш того, "любов до мудрості" передбачала і міркування про природу людини, її долю, належне улаштування та цілі людського життя. Мудрість була покликана врівноважити складні взаємовідносини людини зі світом, узгодити знання і дії. Виникнення філософії означало появу особливої духовної мети - пошуку гармонії знань про світ з життєвим досвідом людей, з усіма їх віруваннями, ідеалами й надіями.

Філософія розширює і систематизує знання людей про світ, людину, суспільство, допомагає зрозуміти світ як єдину складну систему. Відображуючи ставлення людини до світу, погляди на мету та сенс життя, на зв'язок її інтересів і потреб із загальною системою соціальної та природної дійсності, філософія є підґрунтям соціальної орієнтації людей. Вона визначає світоглядний підхід людей до оцінки явищ і речей, осмислює і обґрунтовує світоглядні ідеали, накреслює стратегію їх досягнення.

Оскільки потреба самовизначитися в житті характерна для всіх людей, але не всі люди є філософами, то найпершою формою орієнтації людини в житті є світогляд. Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані у єдину систему, у центрі якої завжди перебувають уявлення людини про себе.

Як вже зазначалося, з міфології, як із спільного витоку, починають свій шлях і релігія,і філософія. Релігія обирає шлях віри і почуттів, а філософія - шлях почуттів і знань. Спільним залишається те, що, як історичні типи світогляду, вони прагнуть не лише пояснити світ, а й "вписати" в нього людину з усіма її бажаннями, тривогами й прагненнями. Обидві (і релігія, і філософія) сприяють духовному зростанню особи, навчають дисципліні духу, орієнтують на належний спосіб життя, на добро, на високі сенси існування. Водночас є й відмінні риси між ними: 1) релігія поділяє світ на земний і небесний, а філософія завжди відстоює єдність світу; 2) релігія формує свідомість людини за допомогою образного мислення і уяви, а філософія - за допомогою інтелекту; 3) релігія намагається заспокоїти, утішити, дати надію, а філософія - дати знання (а не віру) як життєву опору; 4) початком релігії є побоювання світу, а початком філософії - цікавість до світу (навіть здивування, на думку Платона); 5) релігія існує як масовий світогляд, а філософія - як елітарний,оскільки є більш теоретизованим. Вірити легше, ніж напружувати розум; 6)для релігії головним є дотримання певних норм, правил, святих канонів, а для філософії головним є свободомислення: без свободи думки і міркувань вона просто не може існувати.

Наука, як специфічна форма світогляду претендує на своєрідне "чисте знання" і тому прагне зосередитись перш за все на рівні світорозуміння, залишаючи світовідчуття та світосприйняття релігії і філософії. Однак всі науки народилися з лона саме філософії внаслідок диференціації знання. Тому розум був і є спільною основою та інструментом пізнання світу і для філософії, і для науки.

Спільне для них є:

• 1) прагнення відшукати істину за певними логічними принципами та методологією;
• 2) розробка відповідних понять, категорій, формулювання законів;
• 3) відштовхування від реального життя, від практичних потреб, від дійсності, яку треба осмислити, щоб пристосуватися.

Відмінне між наукою і філософією більше:

• 1) наука завжди переходить від одних проблем до інших, а філософія розв'язує одні і ті ж самі, вічні про-блеми (що таке людина? Що таке Всесвіт? Що таке життя і смерть? В чому сенс життя? тощо), але щоразу у нових умовах, на новому рівні, у нових аспектах. Поняття "прогрес" до філософії не застосовується;
• 2) наука вивчає світ по частинах, кожна на своїй "ділянці", а філософія ніколи не забуває про єдність та цілісність світу;
• 3) наука створює систему знань відносно довершених і доведених, а філософія не дає готових формул чи рецептів, системність у філософії має зовсім інший зміст;
• 4) наукові знання призначені для загального і масового використання, а філософські істини - для індивідуального досвіду та особистісних міркувань;

Філософія не є наукою, вона значно ширша за своїм змістом, ніж наука. З "надр" філософської думки народжуються і сама наука, і мораль, і право, і мистецтво. Філософія - животворний дух людства, візитна картка його культури.