Конспект. Принципи дії статичних і динамічних організацій

Сайт: Дистанційне навчання КФКСумДУ
Курс: Теорія організацій
Книга: Конспект. Принципи дії статичних і динамічних організацій
Надруковано: Гість-користувач
Дата: неділя 8 червня 2025 06:52 AM

1. Статика й динаміка організаційних систем

Для розгляду організації як процесу використовують поняття, запозичені з механіки:

  1. статика – врівноважений стан організаційної системи, у якому вона знаходиться незалежно від змін (як позитивних, так і негативних), що відбуваються в зовнішньому середовищі. Організація, у якій немає змін, тобто тривалий час параметри її функціонування залишаються незмінними, приречена на деградацію та поступове руйнування, оскільки відсутні перспективи розвитку;
  2. динаміка – розвиток організації та її рух до нових цілей під впливом як внутрішнього, так і зовнішнього середовища (розвиток організації та її поступальних рухів уперед до нових цілей під впливом впливів: наприклад, 1-й закон Ньютона: змінити стан інерції може тільки дія).

Статичний і динамічний стани організації визначаються етапами її життєвого циклу. Будь-яка організація проходить деякі або всі етапи життєвого циклу. Етапи можна об’єднати у дві групи – статичну та динамічну.

Статичний стан характеризується нечутливістю. До статичних належить етап ліквідації (утилізації), коли організації займаються вирішенням внутрішніх проблем, причому внутрішні і зовнішні відносини розглядаються окремо.

Динамічна (процесуальна) організація як процес становить послідовність змін, що відбуваються. Інакше кажучи, динамічна організація є послідовністю, яка об’єднує дії, операції, стадії, етапи, фази, цикли в загальний процес. Динамічна група включає етапи народження, зростання, зрілості, старіння та відродження. Вони характеризуються вирішенням зовнішніх і внутрішніх проблем організації у взаємозв’язку.

Процес є послідовністю певних явищ і подій. Теорія організації визначає елементи процесу, що характеризуються такими критеріями:

  • дія – первинність, однозначність, завершеність;
  • операція – орієнтація та спеціалізація;
  • стадія – функціональна однорідність і послідовність;
  • етап – проміжна результативність і керованість;
  • фаза – період у розвитку організації та відокремленість за характерними ознаками;
  • цикл – послідовність і періодична повторюваність.

Увійти у статичний стан можна з будь-якого етапу життєвого циклу двома шляхами (рис.1).

Рис. 1. Шляхи входження в статичний стан

2. Принципи станів організації

У теорії організації сформульовані принципи, на основі яких здійснюється побудова, функціонування й розвиток організацій.

До принципів статичного стану організації належать:

  • Принцип пріоритету мети. У системі «мета-завдання-функція-структура-персонал» найвищий пріоритет має мета, потім завдання, а далі функція, структура та персонал. При створенні, скороченні, об’єднанні, реструктуризації або ліквідації організації найкраще потрібно розробити загальну ціль (мету). Вона має бути представлена підцілями за сферами діяльності (економічними, організаційними, технологічними) або за видами продукту, що випускається. Кожна ціль з отриманого переліку має бути конкретизована у вигляді завдань  із вказівкою обсягів, термінів та ресурсів. Для вирішення набору завдань формуються функції управління з визначенням трудомісткості, складності та схожості. На їх базі створюється оптимальна організаційна структура, яка є підставою для формування контингенту працівників організації.
  • Принцип пріоритету функцій над структурою. При створенні організацій у системі «функція-структура» найвищий пріоритет належить функціям. Організацію можна створити за двома варіантами. За першим варіантом керівник може повністю скопіювати структуру якоїсь однотипної зразкової, на його думку, організації з набором вже виконуваних функцій – цей метод називається бенч-маркінгом. За другим варіантом – керівник має спочатку сформувати повний набір необхідних функцій, а потім відповідно до нього створити організаційну структуру. Цей варіант може враховувати поточні потреби в наборі функцій, що відображають реальний момент. Практика показує, що 60-80% засновників організацій вважають за краще копіювати існуючі структури.
  • Принцип пріоритету суб’єкта управління над об’єктом. При створенні організації або структурного підрозділу пріоритет повинен надаватися керівникові щодо майбутніх працівників. Зазвичай, новий підрозділ або організація створюються з метою задоволення якихось важливих потреб або інтересів. Спочатку підбирається керівник або фахівець, який зможе професійно реалізувати визначену мету. Потім новий керівник або фахівець підбирає команду, яка за професійними та особистими якостями може разом з ним ефективно працювати над конкретними завданнями.

До принципів динамічного стану організації належать:

  • Принцип пріоритету персоналу. У системі «мета-завдання-функція-структура-персонал» найвищий пріоритет потрібно надавати персоналу, а потім уже структурі, функціям, завданням і меті. Будь-яка організація створюється людьми і для людей. Глобальна мета управління соціальними процесами полягає в тому, щоб максимально задовольняти потреби та інтереси особи і суспільства. При функціонуванні організації головна увага повинна приділятися питанням, пов’язаним з управлінням персоналом, стимулюванням їх діяльності. Людина є основним виробником додаткового продукту. Тому слід сформувати структуру, функції, завдання і цілі, прийнятні саме для нього. У разі виникнення проблем з персоналом необхідно коректувати цілі організації, набір конкретних завдань, набір функцій з можливою зміною організаційної структури.
  • Принцип пріоритету структур над функціями. Для організацій, що діють у системі «функція-структура», найвищий пріоритет має становити структура. У міру функціонування організації  часом налагоджуються взаємозв’язки між елементами структури, зайві поступово відмирають, а ті, яких не вистачає, з’являються. Отже, на кожен момент часу в будь-якій організації є підрозділи, які є не потрібними або яких не вистачає. Для кожної організації створюється унікальна організаційна структура, що сприятливо впливає на діяльність організації. Для збереження цього благополуччя існує дуже невеликий діапазон зміни структури у вигляді ліквідації, розширення або створення окремих ланок. Ці зміни викликаються бажанням запровадити нові або скоротити старі функції виробництва й управління.
  • Принцип пріоритету об’єкта управління над суб’єктом. В організації, що функціонує, при заміні керівника або реорганізації підрозділів пріоритет має надаватися колективу підрозділу щодо майбутнього керівника. Майбутніх керівників та фахівців підрозділів організації потрібно добирати під конкретні діючі структурні підрозділи з урахуванням їх сумісності з колективом підлеглих. Керівництво організації насамперед має врахувати, що колектив є інтелектуальною цінністю, на формування якої витрачені кошти організації. Зазвичай сумарний технічний потенціал колективу, що сформувався, істотно вищий за потенціал керівника, тому новий керівник не повинен зменшувати потенціал колективу. Крім того, підлеглі розраховують на те, що новий керівник буде не гірший від попереднього. Отже, економічні, технологічні та соціальні мотиви є доволі суттєвими для реалізації цього принципу.

3. Порівняльний аналіз принципів дії динамічних і статичних організацій

Статична організація

Динамічна організація

Система, що перебуває у статичному стані зацікавлена в уніфікації і зниженню ризиків. Чим вищий рівень уніфікації, тим легше здійснювати управління, передбачити результат управлінського впливу, забезпечити стійку та стабільну роботу всієї системи.

Система, що динамічно розвивається, має перебувати в стані стійкої рівноваги. Це не означає, що вона знаходиться в деякому застиглому або нерухомому стані. Динамічна організація, прагнучи до стійкості, продовжує удосконалюватися та розвиватися.

Метою існування соціальної організації у статичному стані є досягнення стабільного режиму діяльності.

Метою існування соціальної організації у динамічному стані є нововведення, які необхідні їй для виживання та успішного розвитку.

Для організацій статичного типу характерні низькі рефлексивні якості. Рефлекс розуміють як доволі стійку реакцію системи на подразник. Такі організації прагнуть обмежити і мінімізувати можливі зміни їхнього стану. Зміни проводяться тільки у разі крайньої необхідності.

Основне завдання системи управління організацією динамічного типу полягає не стільки в реагуванні на зміни чи події в зовнішньому середовищі, скільки в спробі передбачити ці зміни та завчасно підготуватися до них. В очікуванні змін розробляються альтернативи можливої поведінки організації.

Для статичних організацій характерна відсутність реакції взагалі або запізнювання реакції системи на зміни, що відбулися.

Динамічні організації доволі легко здійснюють перебудову системи і швидко налаштовуються на новий режим роботи.

Традиційна концепція управління передбачає наявність централізованої структури і певної ієрархії управління: бюрократизація процесів, сповільнене ухвалення рішень, неефективні комунікаційні зв’язки, особливо в напрямі знизу-вгору.

Використання гнучких децентралізованих структур управління динамічного типу збільшує швидкість реакції на зміни в зовнішньому середовищі. Заохочуються інновації, що пропонуються як керівництвом, так і підлеглими.

Елементи статики властиві будь-якій організації, наприклад, фінансові показники діяльності за фіксований період, структура, розподіл владних повноважень, посадові обов’язки, штатний розпис, постійний асортимент продукції, що випускається, стійкі партнерські зв’язки тощо.

Властивості організації, що динамічно розвиваються: лідерство, поступальний розвиток організації, орієнтація на споживача, використання нових технологій, наявність децентралізованої структури управління організацією.

Діяльність організації може змінюватися під впливом багатьох факторів. Виділяють 5 основних ознак прийдешніх змін:

  • політичні або демографічні зміни;
  • швидке зростання сфери, до якої відноситься організація;
  • невідповідність діяльності організації об’єктивним потребам;
  • зміна технологій роботи;
  • зміни в сприйнятті або зміна моди.

У сучасних умовах налаштовування організаційної системи управління на динамічний режим роботи є гарантією її благополуччя та успіху.