Конспект. Відповідальність та етика в менеджменті

1. Суть соціальної та юридичної відповідальності у менеджменті

Відповідальність - зобов'язання виконувати завдання іі звітувати за результати діяльності перед вищим керівництвом і пояснювати невдачі.

Відповідальність організації - це обов'язок виконувати певні завдання на благо суспільства.

Відповідальність - це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог, що ставляться суспільством одночасно, виражають ступінь участі особистості і соціальних груп як у їх власному моральному удосконаленні, так і в удосконаленні суспільних відносин.

Відповідальність означає обов'язок давати звіт за свої дії.

Однією з найважливіших характеристик керівника є відповідальність за доручену справу. У менеджменті виділяють декілька видів відповідальності. Будь-яка комерційна організація насамперед є основним економічним осередком суспільства, що несе відповідальність за виробництво необхідних йому товарів і послуг та максимізацію прибутку акціонерів. Тобто економічна відповідальність фірми зводиться винятково до максимізації прибутку. Дану концепцію запропонував Нобелівський лауреат, економіст Мілтон Фрідмен. За М. Фрідменом, діяльність компанії повинна підпорядковуватись одержанню прибутку, а її єдина місія полягає в підвищенні прибутку (доти, поки дії організації не виходять за межі закону).

Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності перед підприємцями та менеджерами постають проблеми соціальної відповідальності та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством. Саме з цієї причини вона повинна спрямовувати частину своїх доходів та зусиль на благо і вдосконалення суспільства (різноманітними соціальними каналами).   

На сьогодні підприємства вимушені пристосовуватися до вимог розвитку суспільства, враховувати суспільні інтереси. Як зазначають економісти, таке пристосування відбувається в постійній протидії інтересів суспільства та бізнесу, що в кінцевому рахунку призводить до встановлення балансу інтересів та їх рівновазі.

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії. 

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці минулого - на початок 20 ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. Дуже часто при цьому згадують ім’я Е.Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1990 році “Євангеліє процвітання”, де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Ще одним прибічником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд - президент торговельної фірми “Сірс Рьобак енд К”, який у звіті за 1936 рік нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов’язання організації.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого. Аргументи за і проти соціальної відповідальності:

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 році.

Вона охоплює п’ять ключових положень:

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.
2. Бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості.
3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг.
4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.
5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвиткові компаній, і навпаки, уникнення соц. відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати “залізний закон відповідальності”, згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу. 

2. Етика бізнесу і її роль у розвитку менеджменту

 У недалекому минулому практично всі наші тлумачні словники роз'яснювали "бізнес" як діяльність людей, які переслідують єдину мету - наживу. Таке тлумачення вже само по собі несло негативний відтінок і залишало досить неприємний осад. І це в той час, коли у США, наприклад, поняття „бізнес" подається як незалежна комерційна діяльність людини, яка виступає для неї засобом існування.

"Вusiness" у своїй основі має староанглійське "bisеd" - активний, діловий, зайнятий роботою. Бізнес, як його розуміють сьогодні, - це ціла система знань, умінь і навиків поведінки людей, що здійснюють комерційну діяльність. Він існує в умовах специфічних людських відносин і є суттєвою їх стороною.

До кінця пізнього середньовіччя твердо утримувалася негативна думка стосовно тих "бізнесменів", які з'являлися на зорі ринкової економіки. І лише згодом цінності бізнесу стали визнаватися. Головними серед них вважалися моральні риси характеру і успіхи в бізнесі. Наприклад, американські промисловці прийняли доктрину: "Високі етичні стандарти - основа успіху у бізнесі".

Сучасний  бізнес  має потребу в розвитку своєї етики, один із принципів     якої   проголошує:   "Особисте   багатство   повинне   служити   благу    cуспільства" (Рrivate gain - Рublic good). У другому посланні Апостола Павла коринфянам сказано: "Ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатилися його бідністю".

На сьогодні доброчинність бізнесу широко охопила собою людські угрупування (колективи). Завданням етики бізнесу, як це видно з аналізу менеджерських операцій сучасного бізнесу, є надання попиту і пропозиції етичного забарвлення. Для цього широко використовуються служби "паблік рилейшинз", етичні тренінги персоналу (кодекси поведінки, фірмові гімни, девізи) тощо.

Етика (англ. Ethic) - це наука, об'єктом якої є мораль.

Мораль – це сукупність прийнятної у суспільстві та прийнятої як норма самою людиною певної системи поглядів, норм та цінностних орієнтирів, що формують та регулюють її поведінку. 

Види етики:

Сучасний менеджмент пропонує певні заходи для забезпечення етичної поведінки, а саме:

• запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників організації.

 Наприклад,   етичними   нормами   забороняються     хабарі,    подарунки,   порушення    законів,    незаконні    виплати    політичним     організаціям,    необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо. Західний спеціаліст Тім Граут-Сміт підкреслює, що інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, створенням високоморального клімату в бізнесі. В розвинутих країнах ці підходи сьогодні переважають. Так, великі корпорації посилено афішують свою турботу про навколишнє середовище, створюють механізми "екологічної безпеки". Особливо це стосується хімічних, нафтопереробних та інших підприємств зі шкідливим виробництвом.

Деякі  компанії  під  впливом   норм   етичної   поведінки  відмовляються    навіть від вигідної експлуатації робочої сили в країнах, що розвиваються.   

• створення комітетів з етики, основне завдання яких – оцінювати повсякденну практику з позиції етики та етичної поведінки.

На невеликих підприємствах цю функцію може виконувати спеціаліст з етики бізнесу (наприклад, адвокат з етики);

• проведення соціальних ревізій з метою оцінки впливу соціальних факторів на організацію;
• організація навчання етичній поведінці керівників та підлеглих;
• постійне інформування працівників про високо етичну поведінку через пресу, радіо, телебачення тощо;
• проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки.

На сьогодні завдання полягає у тому, щоб етика була поставлена в якості фундаменту бізнесу, а не в тому, щоб він пристосовував етичні стандарти поведінки до культури свого виробництва.

Сучасні концепції успішного управління передбачають високий рівень етичності поведінки.

Етичний рівень менеджера - це ступінь оволодіння системами етичних принципів і правил.

Сучасні організації здійснюють певні заходи з метою підвищення етичності поведінки керівників і рядових працівників.

Причини неетичної поведінки в сучасних організаціях:

• конкурентна боротьба;                                  
• зменшення значення етики в суспільстві;
• неетична поведінка партнерів;              
• бажання досягти цілі будь-якою ціною;
• бажання мати високий прибуток;         
• невміле застосування стилів управління;
• невміння стимулювати працівників за етичну поведінку.