Теоретичний матеріал до теми 17.

1. Типи підлог і область їх застосування

Конструктивне вирішення підлоги пов’язано з конкретним призначенням виробничого приміщення. Тому на окремих ділянках будівлі можуть виконуватися різні по конструкції підлоги.

У загальному вигляді підлоги виробничих будівель складаються з покриття – верхнього шару, що безпосередньо піддається всім експлуатаційним впливам, і підстильного шару, що сприймає головним чином вертикальні навантаження і передає їх на основу ґрунт, який знаходиться в природному стані, або плити перекриття. У ряді випадків покриття і підстилаючий шар поєднуються в одному конструктивному елементі (земляні та бетонні підлоги).

У залежності від виробничого режиму покриттям сприймаються дії: механічні – слабкі (ручні візки на гумовому ходу), помірні (колісний транспорт) і значні (крани на гусеничному ходу, удари падаючих предметів); теплові (при нагріванні від 100 до 1400º) та від змочування рідинами, у тому числі агресивними до ряду матеріалів.

Покриття (рис. 1.1) виконується із безшовних (глинобетон, бетон, асфальт, пластмаса тощо), рулонних (релін, лінолеум) та штучних матеріалів (бруківка, клінкерна і глиняна цегла, чавунні, керамічні, склопластикові, древесноволокнисті, гумові плитки, цементно-піщані, бетонні плити тощо).

В проїздах застосовуються покриття, аналогічні дорожнім, добре чинять опір навантажень від транспорту; при впливі високих температур – термостійкі, у вологих приміщеннях – водонепроникні, а при дії кислот – кислототривкі матеріали.

При постійному впливі рідин покриття надається ухил до трапу або стічних лотків до 3 %, при необхідності періодичного зливу – до 5 %, в особливих випадках – до 7 %. В залежності від інтенсивності і кислотності змочування під покриття укладається обмазувальна, оклеювальна або плиточно-обклеювальна гідроізоляція. Промазочна гідроізоляція наноситься з двох шарів бітумної чи дьогтьової мастики; обклеювальна – з двох-трьох шарів рулонних матеріалів на відповідних мастиках. Від впливу кислот обклеювальна гідроізоляція охороняється керамічними або кам'яними плитками, укладеними поверх неї на розчин рідкого скла.

Між різними покриттями встановлюються оздоблювальні рейки, куточки або поребрики з бетону. Місце примикання підлоги до стіни накривається дерев’яним, із розчину або плитковим плінтусом.

Підстилаючий шар вибирається в залежності від конструкцій покриття, величини і характеру сприймаються їм навантажень і щільності утворюючого основу ґрунту. Він забезпечує непорушність покриття і розподіляє зосереджені навантаження. При щільних ґрунтах та покриттях з штучних матеріалів може бути виконаний сипучий підстилаючий шар із піску, шлаку, щебеню тощо; при слабких ґрунтах і монолітних або рулонних покриттях – жорсткий з різних бетонів.

Рис. 1.1. Конструктивні рішення підлоги виробничих будівель: а – полімерна наливна; б – полімерцементна; в – бетонна; г – асфальтобетонна; д, е – ксилолітова; є – брущата; з – цегляна; и, і – торцева; й – плиткова; к, л – металева; м – дощата; н – паркетна; о – із лінолеуму; п – полівінілацетатна; р – з полівінілхлоридного лінолеуму; с – із фенолітових плиток

Покриття з штучних матеріалів укладаються на жорсткий підстилаючий шар з піску, бітумної чи дьогтьової мастики, цементно-піщаного розчину або кислототривкого розчину рідкого скла. У підлогах на перекриттях підстильний шар часто складається з звуко- і теплостійких сипучих матеріалів, поверхня яких фіксується бітумними або цементними стяжками.

Противокапілярна гідроізоляція укладається під підстилаючим шаром в зоні капілярного підняття ґрунтових вод. Вона складається з литого асфальтобетону або бітуму, пролитого по втрамбованому в ґрунт щебеню.

У цілях прискорення виробництва монтажних робіт і встановлення верстатів та іншого устаткування масою до 15 т без спеціальних фундаментів використовують «силові» підстилаючі шари, що виконуються з монолітного бетону марки 200 - 300, товщиною до 200 мм, або із збірних залізобетонних плит номінальним розміром 3 × 6 × 0,12 м.

Збірні плити армуються (витрата сталі від 55 до 92 кг/м³) і формуються з бетону марки 300. Вони укладаються на ущільнений ґрунт по вирівнюючому піщаному шару, ущільненому потім вібруванням. Щоб уникнути зайвих типорозмірів плит, біля колон передбачаються монолітні ділянки. Плити з більш інтенсивним армуванням укладаються в зоні роботи монтажних кранів.

Незважаючи на деяке подорожчання конструкції підлоги при влаштуванні підстильного шару зі збірних плит, досягається економічний ефект за рахунок прискорення введення об’єкта в експлуатацію.

Обладнання, яке встановлюється на силовий підстилаючий шар, кріпиться на клеї або самоанкеруючих болтах, що заводяться в просвердлені за місцем отвори, або болтах на епоксидному клеї.

2. Конструктивні деталі підлог

Вибір конструкції підлоги визначають перш за все їх виглядом та інтенсивністю силових і несилових дій, яким вона піддається під час експлуатації будівлі, а також специфікою вимог, зумовлених технологічним процесом, що відбувається в приміщенні. До силових дій відносять механічне, зокрема ходьбу людей, рух безрейкового транспорту, удари від падіння твердих предметів, спуск важких вантажів і устаткування, зосереджені і розподілені навантаження на підлогу. За інтенсивністю силові дії розділяють на слабкі, середні та значні. До несилових дій відносять вплив, що здійснюється на підлогу різними рідинами - водою, розчинами кислот, лугів, органічних речовин, мінеральними маслами й емульсіями, а також теплові дії, які приймають з умовною градацією 50; 100; 500; 800 і 1400°С. Залежно від особливостей технологічного процесу до підлог ставлять специфічні вимоги щодо обмеження відділення пилу в результаті зносу, іскроутворення, електропровідності, необхідності спеціальної обробки поверхні тощо. За своєю структурою підлоги можуть бути одношарові та багатошарові, ті, що містять покриття, підстилаючий шар, прошарок, стяжку, гідро-, тепло- і звукоізоляційний шар. Покриття є визначальним для підлоги, її називають, власне, за його видом. У виробничому цеху на окремих ділянках можуть протікати різні технологічні процеси, тому і конструкція підлоги може бути різною. Так, можуть бути виділені ділянки, де є постійні робочі місця й існує небезпека протікання розплавленого металу, місця, призначені для руху транспорту на пневматичному або гусеничному ходу тощо. У проектній документації конструкція підлоги на цих ділянках повинна знайти чітке відображення. За технологією здійснення покриття підлога може бути монолітна (суцільна) або настелятися зі штучнихі рулонних матеріалів.Серед підлог загального призначення масове використання мають бетонні, цементно- піщані й асфальтобетонні покриття. Товщина бетонних і цементно-піщаних покриттів залежно від інтенсивності механічних дій, класу бетону та марки розчину складає 20...30 мм, асфальтобетонні 25...50 мм. У цехах, що мають надлишкове тепло та силові дії, застосовують покриття з жаротривкого бетону, клінкерної цегли, а також шлакоситалових плит і з кам'яного литва, які укладаються на різних розчинах і мастиках, підібраних залежно від характеру рідинних дій. Досить значний обсяг робіт при покритті підлоги мозаїчним бетоном як з суцільним покриттям, так і складених з плиток заводського виготовлення завтовшки 30 мм. Використання підлоги зі сталевих і чавунних плит обмежується звичайно цехами з важкими навантаженнями, ливарними, ковальсько-пресовими тощо, а також місцями інтенсивного руху транспорту. Деформаційні шви влаштовують в підлогах, виконаних по грунту і перекриттях. Шви можуть бути осадочними і температурними. При влаштуванні основних деформаційних швів, вони або розрізають всю конструкцію підлоги, або (в випадку влаштування підлог із штучних матеріалів) розташовується тільки в підстилаючому шарі. В будівлях, котрі мають приміщення з довготривалими мінусовими температурами повітря, а також в будинках, де влаштовуються підлоги по грунту з бетонним підстилаючим прошарком, деформаційні шви влаштовують через 10–12 м в обох напрямках. Деформаційні шви в підлогах і перекриттях влаштовують тільки в місцях розташування деформаційних швів будинку.

Рис. 2.1. Деформаційні шви в підлогах:

1 – бетон - 100 мм; 2 – компенсатор із оцинкованої сталі ; 3 – цементна стяжка – 40 мм; 4 – заповнення деформаційного шва

Рис. 2.2. Підлоги із чавунних і сталевих плит:

1 – ущільнений ґрунт; 2 – бетон – 100 мм; 3 – пісок – 55 мм; 4 – чавунна плитка