Сутність та нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання
| Сайт: | Дистанційне навчання КФКСумДУ |
| Курс: | Підвищення кваліфікації "Інклюзивне навчання" |
| Книга: | Сутність та нормативно-правове забезпечення інклюзивного навчання |
| Надруковано: | Guest user |
| Дата: | пʼятниця 18 квітня 2025 22:59 PM |
Опис
1. Інклюзивна освіта: завдання, принципи, особливості.
1. Нормативно-правове поле у сфері інклюзії.
1. Інклюзивна освіта: завдання, принципи, особливості.
Освіта має стати всеохоплюючою, доступною для всіх незалежно від віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку. Саме на ці та багато інших питань і була покликана відповісти інклюзивна освіта ще в
середині минулого століття.
Цивілізовані країни світу усвідомили: суспільство втрачає, якщо певна частина людської спільноти не залучена до активного і продуктивного життя, і тому перейшли до інклюзивної освіти, яка дає змогу дітям самореалізуватися й отримати професію в майбутньому. А значить – на рівні з усіма приносити користь країні і суспільству. Ні для кого не секрет, що освіта визначає рівень розвитку держави. Інклюзивна ж освіта визначає ступінь розвитку суспільства, в якому ми живемо. А це – рівень підтримки один одного, рівень гуманності і толерантності у ставленні до «не таких, як ти сам».
У контексті європейських цінностей інклюзивна освіта вимагає значної переорієнтації свідомості суспільства і, насамперед, педагогічних працівників, а також здійснення педагогами своєї професійної діяльності з урахуванням принципів толерантності, поваги до індивідуальних особливостей дітей, неупередженості та недопущення дискримінації.
Завдяки реформі інклюзивної освіти заклади освіти в Україні впроваджують інклюзивні принципи навчання, завдяки чому кількість дітей з особливими освітніми потребами, які сіли за парти зі своїми однолітками
замість індивідуального навчання, значно збільшилася.
Варто зазначити, що важливим кроком на шляху розвитку інклюзії стало створення широкої сучасної мережі Інклюзивно-ресурсних центрів, які прийшли на заміну застарілій системі ПМПК (психолого-медико-педагогічних консультацій), що дало змогу дітям з особливими освітніми потребами мати кваліфікований супровід від 2 до 18 років за місцем проживання.
Для системної реалізації реформи інклюзивної освіти українське законодавство було приведено у відповідність до міжнародних норм і стандартів.
Сьогодні інклюзивна освіта є не лише однією з фундаментальних засад розвитку освіти, але й філософією розуміння участі людини у житті суспільства.
Поняття інклюзії (англ. inclusion – включення; франц. іnclusif – той, хто включає в себе; лат. іnclude – заключаю, включаю) – означає процес активного включення в суспільні стосунки всіх громадян, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, культурних, мовних, національних та інших особливостей.
Ідея інклюзії, що виникла внаслідок усвідомлення цінності людської багатоманітності і відмінностей між людьми, виключає будь-яку дискримінацію та відображає одну з головних ознак демократичного суспільства: усі діти є цінними членами суспільства і мають рівні права, зокрема щодо отримання освіти, незважаючи на особливості їхнього психофізичного розвитку.
Водночас у розумінні багатьох людей інклюзія пов’язана лише з особами, які мають «інвалідність» – міру втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи». Так, особи з інвалідністю – це особи, які мають стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні чи сенсорні порушення, що можуть заважати повній та ефективній участі таких осіб у житті суспільства на рівні з іншими.
ЮНЕСКО розглядає дітей з ООП як широке поняття. Зокрема, до дітей з ООП ЮНЕСКО відносить дітей, які мають такі порушення в розвитку: емоційні і поведінкові, мовлення та спілкування, труднощі в навчанні, затримка/обмеження інтелектуального розвитку, фізичні/нейромоторні, зору, слуху. Цей список доповнюють діти, які виховуються у несприятливому середовищі; діти, що належать до груп етнічних меншин; діти вулиці та діти з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.
Для роботи з такими дітьми важливо розуміти відмінності між поняттями «виключення», «сегрегація», «інтеграція» й «інклюзивна освіта».
«Виключення» виникає, коли учнів у будь-який спосіб, прямо чи опосередковано, позбавляють доступу до освіти або відмовляють у такому доступі.
«Сегрегація» – це ситуація, у якій діти з ООП отримують освіту у відокремлених закладах (установах), пристосованих до різних або до певного виду порушень дітей, в ізоляції від інших дітей.
«Інтеграція» – це процес влаштування дітей з ООП до існуючих закладів освіти з розумінням того, що діти з ООП зможуть пристосуватися до стандартизованих вимог таких закладів.
Концепція інклюзивної освіти отримала розвиток із концепції інтеграції, що застосовується під час переходу до нових підходів освіти дітей з ООП. Порівняння відмінностей цих концепцій дає можливість виокремити принципово важливі аспекти. Так, інтеграція дітей з ООП відбувається шляхом перенесення елементів спеціальної освіти у систему загальної освіти. За таких умов лише незначна частина дітей з ООП може бути повністю включена у систему звичайних шкіл.
Основним обмеженням інтеграції стало те, що за таких умов не відбуваються зміни в організації освітнього процесу, тобто у програмах, методиках і стратегіях навчання. Відсутність таких організаційних змін під час інтеграції стала основним бар’єром для реалізації політики і впровадження практик включення дітей з ООП у загальноосвітнє середовище. Переосмислення цього процесу призвело до появи нового терміну – «інклюзивна освіта». Зокрема, інклюзивна освіта передбачає, що бар’єри і труднощі у навчанні, з якими стикаються учні з ООП у закладах освіти, відбуваються через існуючу практику освітнього процесу, а також через негнучкі методи навчання. За умов інклюзивної освіти необхідно не адаптувати здобувачів освіти до існуючих вимог, а реформувати заклади освіти, шукати інші педагогічні підходи до навчання таким чином, щоб враховувати ООП здобувачів освіти.
Вперше термін «інклюзивна освіта» був використаний у Саламанській декларації, прийнятій на Всесвітній конференції у 1994 році за підтримки ЮНЕСКО, згідно з якою інклюзивна освіта ґрунтується на певній системі
принципів – базових вимог, виконання яких забезпечить її ефективність, а саме:
кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності й освітні потреби;
усі діти мають навчатися разом у будь-яких випадках, коли це виявляється можливим, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
заклади освіти мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів, узгоджуючи різні види і темпи навчання;
заклади освіти повинні забезпечувати якісну освіту для всіх, розробляючи відповідні навчальні плани, стратегії викладання, вживаючи організаційних заходів;
діти мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм в освітньому процесі;
інклюзивна освіта – найефективніший засіб, що гарантує солідарність, співучасть, взаємодопомогу, розуміння між дітьми.
Однак інклюзивна освіта не ставить за мету зробити всіх однаковими. Інклюзивна освіта в широкому розумінні передбачає створення рівних можливостей для всіх дітей з ООП і забезпечення їх успіху в освітньому процесі та подальшому житті.
Інклюзивна освіта – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти шляхом організації навчання дітей у закладах освіти на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з
урахуванням їхніх індивідуальних особливостей у навчально-пізнавальної діяльності.
Саме тому інклюзивна освіта передбачає розроблення і запровадження широкого спектра освітніх стратегій та освітніх послуг для більш гнучкого реагування на розмаїття ООП учнів.
Варто підкреслити, що інклюзивна освіта є альтернативою системі спеціальної освіти, за якою діти навчаються окремо від інших дітей або на індивідуальній формі здобуття освіти.
Розвиток інклюзивної освіти у жодному разі не зменшує значення спеціальної освіти, оскільки інклюзивна освіта є одним із напрямів освіти, варіантом надання освітніх послуг дитині з ООП.
Інклюзивна освіта виконує такі функції – основні напрями, за якими відбувається її реалізація:
ПРАВОВА:
забезпечення права дітей з ООП на здобуття освіти в умовах звичайних закладів освіти за місцем проживання дитини;
попередження і боротьба з виключенням в освіті;
виявлення й усунення чинників, що перешкоджають реалізації права дитини з ООП на освіту на умовах рівності і доступності.
СОЦІАЛІЗАЦІЇ:
засвоєння дітьми з ООП широкого кола цінностей, соціальних ролей і очікувань, на основі яких складається повсякденне життя людей, а також цінностей, що пропагуються закладом освіти;
формування людської особисті на основі засвоєння дітьми з ООП знань, навичок, цінностей культурної спадщини, накопичених соціумом;
включення дітей з ООП у соціокультурний простір групи, класу, школи, коледжу, громади, держави.
ВИХОВНА:
формування позитивного і толерантного ставлення суспільства до осіб з ООП як до рівних, створення соціокультурного середовища;
формування у дітей з ООП почуття поваги і власної гідності, усвідомлення, що вони є повноцінними членами суспільства.
ОСВІТНЯ:
засвоєння дітьми з ООП системи знань, умінь і навичок, необхідних для розвитку потенціалу та подальшої успішної інтеграції у суспільство.
За визначенням ЮНЕСКО інклюзивна освіта – це процес звернення і відповіді на різноманітні освітні потреби дітей через забезпечення їхньої участі у навчанні, культурних заходах і житті громади та зменшення
виключення в освіті.
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) розглядає інклюзивну освіту крізь призму концепції «Освітній заклад, дружній до дитини», де створюється середовище для якісного й ефективного навчання з відповідними фізичними умовами,
політикою і послугами. Згідно з концепцією ЮНІСЕФ «Освітній заклад, дружний до дитини»:
• виявляє виключених із групи дітей і долучає їх до освіти;
• визнає освіту правом кожної дитини;
• сприяє дотриманню прав і благополуччя кожної дитини;
• надає обов’язкову безоплатну освіту, доступну для дітей з груп ризику;
• поважає відмінності і забезпечує рівноправність в освіті для всіх дітей;
• відповідає освітнім потребам дитини, а також гендерному, етнічному, релігійному і соціальному розмаїттю.
Отже, інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини.
Створення інклюзивної культури передбачає формування такої ціннісної системи, що забезпечує виникнення у закладі освіти атмосфери доброзичливості, безпеки та прийняття, яка б стимулювала здобувачів освіти
до співпраці і взаємодопомоги. Така інклюзивна культура сприяє створенню єдиної системи цінностей, що приймається і поділяється усіма. Розвиток закладу освіти стає постійним і безперервним процесом.
Розроблення інклюзивної політики відбувається через побудову чіткої структури цілей і принципів керування освітнім процесом. Стратегія роботи закладу освіти спрямована на формування інклюзивного освітнього середовища для всіх здобувачів освіти. Вона заохочує заклад охоплювати всіх дітей, які проживають у даній місцевості, і докладати зусиль для мінімізації чинників, що призводять до їх виключення. Політика щодо
надання підтримки регулює всі заходи, які посилюють спроможність закладу освіти враховувати у своїй діяльності різноманітні ООП, виходячи з принципу цінності кожної дитини.
Розвиток інклюзивної практики окреслює шляхи того, чому і як навчають і навчаються на основі інклюзивних цінностей та політики, а також як інклюзивні цінності впливають на структурування і зміст освітнього процесу.
Освітній процес будується таким чином, що в навчанні від початку враховуються ООП. Передбачається, що діти, допомагаючи одне одному, самі стають ресурсом для навчання. Дорослі співпрацюють між собою і всі
разом несуть спільну відповідальність за навчання дітей.
Отже, інклюзивна освіта вимагає радикальних змін від закладів освіти. Вона передбачає істотні зміни в культурі, політиці і практичній діяльності закладів освіти, а також створення інклюзивного освітнього середовища – сукупності умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку дітей з урахуванням їхніх потреб і можливостей.
| Традиційний освітній процес | Інклюзивний освітній процес |
|
1. Діти з ООП навчаються 2. ООП дітей в освітньому 3. Освітні цілі для всіх дітей 4. Усі здобувачі освіти мають 5. Оцінювання проводиться за 6. Оцінювання результатів 7. Успішність кожного 8. Батьки є пасивними |
1. Діти з ООП навчаються у 2. ООП є основою для 3. Освітні цілі визначаються 4. Для кожного здобувача освіти 5. Використовуються адаптовані 6. Основним критерієм 7. Успішність навчання 8. Батьки беруть активну участь |
Інклюзивний заклад освіти – це заклад, «який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує освітні програми, фізичне середовище, методи і форми навчання; використовує існуючі в громаді ресурси; залучає батьків; співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних ООП дітей; створює позитивний клімат в освітньому середовищі».
Інклюзивна освіта стосується не лише дітей з ООП та їхніх батьків, а й інших здобувачів освіти. У цьому процесі важливою є роль педагогічних працівників, зокрема, щоб кожна дитина могла вчитися з найбільшою для себе користю. Тому інклюзивна освіта – це системний процес налагодженої взаємодії усіх учасників освітнього процесу, ефективність якого залежить від усвідомлення переваг інклюзивної освіти:
- для дітей з ООП. Можливість навчатися за місцем проживання; можливість соціалізації зі своїми однолітками; особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу з урахуванням сильних сторін і здібностей здобувача освіти; можливість отримувати додаткові освітні послуги; подальша інтеграція у суспільство, вступ до закладів вищої освіти тощо;
- для решти дітей. Розуміння багатоманітності; діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до ООП, налагоджувати та підтримувати дружні стосунки з дітьми, які відрізняються від них; вчаться співробітництву, взаємодопомозі, співчуттю;
- для батьків дітей з ООП. Можливість брати участь в ухваленні рішень щодо навчання своєї дитини; краще розуміння ООП своїх дітей; допомагає сформулювати чітку мету освітнього процесу дитини;
- для батьків інших дітей. Розширити своє розуміння і сприйняття інклюзивної освіти, можливість підтримати інших батьків;
- для педагогічних працівників. В інклюзивних класах, групах педагоги, працюючи із дітьми з ООП, прагнуть до професійного розвитку, оволодівають різноманітними методами навчання і розвитку дітей з ООП; інклюзивна освіта допомагає налагодити співпрацю педагогічних працівників у закладі освіти і застосовувати командний підхід до реалізації освітнього процесу, а також отримувати методичну та консультативну допомогу від фахівців ІРЦ;
- для адміністрації закладів освіти. Створення у закладах освіти спеціальних умов: забезпечення безперешкодного доступу до будівель і приміщень закладів освіти; забезпечення закладів освіти необхідними навчально-методичними посібниками, підручниками, спеціальним обладнанням; забезпечення відповідного штату педагогічних працівників (асистента вчителя, вчителя-дефектолога, практичного психолога та інших); активне залучення батьків до процесу навчання дитини;
- для суспільства. Формування активного члена суспільства, який робить внесок у розбудову держави; розвиток інклюзивної культури у суспільстві: формування почуття толерантності, терпимості, милосердя, взаємоповаги, сприйняття відмінностей інших людей.
Отже, інклюзивна освіта – це безперервний процес, спрямований на створення інклюзивного освітнього середовища на основі принципів толерантного ставлення, поваги до індивідуальних особливостей дитини і
недопущення дискримінації.
Інклюзивна освіта передбачає освіту кожній дитині, незважаючи на наявні ООП, надає можливість дитині з ООП бути включеною у загальний освітній процес за місцем проживання шляхом адаптації змісту освіти й умов навчання, що в подальшому дає змогу їй стати рівноправним членом суспільства.
2. Нормативно-правове поле у сфері інклюзії.
В основі трансформації системи освіти та розвитку інклюзивної освіти лежать, насамперед, міжнародні документи – декларації і конвенції, що ухвалені Організацією Об’єднаних Націй (ООН), яка є визнаним
міжнародним законотворцем у сфері освіти.
Питаннями освіти у структурі ООН безпосередньо займається спеціалізована установа – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), зусилля якої спрямовані на забезпечення
доступу до освіти, підвищення якості освіти та підготовку педагогічних кадрів, а також розвиток інклюзивної освіти.
Право людини на освіту визнається ООН одним з основоположних прав і закріплене практично в усіх ключових документах ООН.
Основним документом, що забезпечує право людини на освіту на міжнародному рівні є Загальна декларація прав людини. Так, у ст. 26 зазначеного документа вказано, що кожна людина має право на освіту; освіта має бути безоплатною, обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинні бути загальнодоступними, а вища освіта – однаково доступна для всіх на основі здібностей кожного, спрямована на повний розвиток особистості та підвищення поваги до прав людини й основних свобод.
Одним з ключових документів ООН, де значна увага приділяється праву дитини на освіту, є Конвенція про права дитини, ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року. У ст.3 Конвенції ООН про права дитини наголошується, що в усіх діях щодо дітей передусім мають враховуватися їхні інтереси, саме тому дитина з ООП не повинна бути ізольованою від своїх батьків. Право всіх без винятку дітей на здобуття освіти є ключовим положенням цієї Конвенції, тому що освіта є самоцінною і визнається найголовнішим правом кожної людини.
Інноваційний підхід до інклюзивного навчання був представлений на Всесвітній конференції «Освіта для всіх» щодо освіти осіб з ООП, проведеної за підтримки ЮНЕСКО в Іспанії, в м. Саламанці у 1994 році. За результатами конференції було ухвалено вже згадану Саламанську декларацію про принципи, політику і практичну діяльність у сфері освіти осіб з ООП та Рамки Дій щодо освіти осіб з ООП. Це перший міжнародний документ, де введено термін «інклюзивне навчання», «інклюзивна школа», «особливі освітні потреби» і проголошено керівні принципи впровадження інклюзивної освіти.
Керівний принцип, на якому ґрунтуються Рамки дій, полягає у тому, що заклади освіти «повинні приймати всіх дітей, незважаючи на їхні фізичні, інтелектуальні, соціальні, емоційні, мовленнєві або інші особливості. Заклади освіти мають шукати шляхи успішного навчання всіх дітей, включаючи дітей, у яких є серйозні порушення розвитку та інвалідність».
Саме у зв’язку з цим виникла концепція інклюзивного закладу освіти. «Проблема, з якою стикається інклюзивний заклад освіти, полягає у розробці педагогічних методів, орієнтованих на потреби дітей, здатних забезпечити успішне навчання всіх дітей, включаючи дітей із серйозними порушеннями розвитку та інвалідністю. Їх створення є одним із вирішальних кроків у сприянні зміни дискримінаційних поглядів, у створенні сприятливої
атмосфери в громадах і в розвитку інклюзивного суспільства».
Особливе значення в розвитку інклюзивної освіти відводиться закладу освіти, що має нести колективну відповідальність за успіх чи невдачу усіх учнів. Команда педагогів, а не індивідуальний педагогічний працівник,
повинна розділяти відповідальність за освіту дітей з ООП. Водночас батьки є привілейованими партнерами щодо ООП своєї дитини і, наскільки це можливо, потрібно надавати їм право обирати саме ту освіту, яку вони хочуть
для своєї дитини. Необхідно заохочувати батьків брати участь в освітніх заходах як вдома, так і в закладі освіти (де вони можуть ознайомитися з ефективними методами і дізнатися, яким чином потрібно організовувати заходи, не пов’язані з навчальним планом), а також у контролі за навчанням їхніх дітей та наданні їм підтримки. При цьому важлива роль у розвитку інклюзивних закладів освіти належить підготовці педагогічних працівників.
Ще одним міжнародним документом у сфері захисту прав людей з ООП стала Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, де зазначається, що держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на освіту. З метою реалізації цього права без дискримінації і на підставі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях упродовж усього життя». Крім того, держави-учасниці надають особам з інвалідністю можливість засвоювати життєві і соціальні навички, щоб полегшити їхню повну та рівну участь у процесі освіти; сприяють засвоєнню абетки Брайля, альтернативних шрифтів, підсилювальних та альтернативних методів, способів і форматів спілкування; забезпечують, щоб навчання осіб, зокрема дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими, здійснювалося за допомогою найбільш підхожих мов, методів і способів спілкування… а також, щоб особи з інвалідністю могли мати доступ до вищої освіти, професійного навчання, освіти для дорослих і навчання упродовж усього життя без дискримінації і на рівні з іншими.
За підтримки ЮНЕСКО у 2015 р. ухвалена Інчхонська декларація, що закликає держави забезпечити інклюзивну та якісну освіту на рівноправній основі.
Отже, ООН та ЮНЕСКО виступили одними з основних ініціаторів ухвалення нових норм щодо забезпечення прав дітей з ООП на інклюзивну освіту.
Наведені та інші міжнародні документи стали основою для розроблення національної нормативно-правової бази, яка спрямована на вироблення політики щодо забезпечення якісної, безбар’єрної освіти дітей з ООП,
організаційну перебудову освітньої галузі у напряму повсюдного впровадження інклюзивної освіти.
Так, у ст. 24 Конституції України наголошується про рівність прав і неприпустимість їх обмежень «за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження,
майнового стану, місця проживання, мовними та іншими ознаками». Хоча зазначена стаття не виділяє окремо дітей з ООП, очевидно що рівність прав, у тому числі право на інклюзивну освіту, поширюється також і
на дітей з ООП.
У Законі України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року
у ст. 1 закріплено терміни:
інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників;
інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей;
у ст. 3 наголошено:
1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства,
національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.
у ст. 6, п.1. однією із засади державної політики у сфері освіти та принципом освітньої діяльності є розвиток інклюзивного освітнього середовища, у тому числі у закладах освіти, найбільш доступних і наближених до місця проживання осіб з особливими освітніми потребами;
у ст. 19 «Освіта осіб з особливими освітніми потребами»:
1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.
2. Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами на всіх рівнях освіти.
3. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.
у ст. 20 «Інклюзивне навчання»:
1.Інклюзивне навчання здобувачів освіти базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.
Організація інклюзивного навчання у закладах освіти на відповідних рівнях освіти здійснюється відповідно до порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
2. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків заклад освіти утворює інклюзивний клас та/або групу в обов’язковому порядку.
Спеціальний клас та/або група утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом.
Заклади освіти створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.
Заклад освіти відповідно до законодавства організовує та/або забезпечує надання особам з особливими освітніми потребами психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, а також допоміжних засобів для навчання.
3. З метою проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дітей, надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, а також забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей з
особливими освітніми потребами органи місцевого самоврядування утворюють інклюзивно-ресурсні центри.
4. Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти та інклюзивно-ресурсних центрів повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.
5. Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд, приміщень закладів освіти та інклюзивно-ресурсних центрів здійснюються з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного
пристосування.
у ст. 25 «Права і обов’язки засновника закладу освіти» наголошено:
2. Засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа): забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;
У Законі України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року :
у ст. 12 «Формування класів (груп) у закладах загальної середньої освіти» йдеться про те, що у разі звернення батьків дитини з особливими освітніми потребами інклюзивний клас утворюється в обов’язковому порядку, а також:
за письмовими зверненнями батьків учнів керівник закладу загальної середньої освіти приймає рішення про утворення групи (груп) подовженого дня, у тому числі інклюзивної та/або спеціальної, фінансування якої (яких) здійснюється за кошти засновника та за інші кошти, не заборонені законодавством;
у ст. 24 «Робочий час та оплата праці педагогічних працівників» зафіксовано, що за роботу в інклюзивних класах (групах) встановлюються доплати у співвідношенні 20 відсотків до тарифної ставки;
у ст. 26 «Інклюзивне навчання»:
2. Організація інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
3. Потреба учня з особливими освітніми потребами в індивідуальній програмі розвитку, індивідуальному навчальному плані визначається згідно з висновком інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-
педагогічну оцінку розвитку дитини.
4. Відповідно до індивідуальних особливостей освітньої діяльності для кожного здобувача освіти з особливими освітніми потребами складаються індивідуальна програма розвитку та індивідуальний навчальний план (за
потреби).
5. Індивідуальна програма розвитку визначає перелік необхідних дитині психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, що надаються індивідуально та/або в груповій формі.
6. Особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами забезпечує асистент вчителя.
7. Соціальні потреби в освітньому процесі здобувача з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом дитини - соціальним робітником, одним із батьків або уповноваженою ними особою.
Асистент дитини допускається до участі в освітньому процесі для виконання його функцій виключно за умови проходження спеціальної підготовки, що підтверджується відповідним документом.
Рішення про допуск асистента дитини до участі в освітньому процесі приймає керівник закладу освіти на основі укладення відповідного договору між закладом освіти та асистентом дитини за згодою батьків.
8. Для організації процесу навчання здобувачів з особливими освітніми потребами у закладі, що забезпечує здобуття повної загальної середньої освіти, облаштовуються ресурсні кімнати та медіатеки за рахунок коштів
державного та/або місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
За зверненням закладу освіти до реалізації освітньої програми залучаються інклюзивно-ресурсні центри.
У Законі України «Про фахову передвищу освіту» від 6 червня 2019 року необхідно звернути увагу на дві статті:
ст. 34, у якій зафіксовано те, що засновники закладів фахової передвищої освіти») забезпечують створення у закладах фахової передвищої освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного
пристосування;
ст. 57 «Державні гарантії здобувачам фахової передвищої освіти», що регламентує забезпечення безоплатним гарячим харчуванням дітей з особливими освітніми потребами та осіб з їх числа, які навчаються у
спеціальних та інклюзивних групах.
Окрім законів України, з метою унормування та уточнення питань забезпечення прав осіб з ООП, які здобувають освіту в інклюзивних класах (групах), Кабінетом Міністрі України видано ряд постанов:
- Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 р. №88 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам
з особливими освітніми потребами»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2019 р. №221 «Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2019 р. №530 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 635 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах вищої освіти» - Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 636 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти» - Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. №957 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти»
Варто додати, що одна з останніх постанов Кабміну з питань інклюзії - Постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 р. № 1321 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в закладах фахової передвищої освіти», де визначено організаційні засади інклюзивного навчання осіб з особливими освітніми потребами за очною, заочною та дуальною формою здобуття освіти в закладах фахової передвищої освіти.
Наказами Міністерства освіти і науки України затверджено важливі положення (про спеціальні класи, команду психолого-педагогічного супроводу); порядки (наприклад, комплектування інклюзивних класів, груп), переліки (літератури для осіб з ООП, спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з ООП, обладнання для ІРЦ), типові освітні програми для дітей з ООП, інше.
У цілому, сучасний стан законодавства у сфері інклюзивної освіти в Україні має такі ознаки:
- гарантування рівного доступу до якісної освіти дітей з ООП, права вибору різних типів закладів освіти і форм навчання;
- розширення практики інклюзивної освіти у закладах дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) і вищої освіти;
- реформування системи шкіл-інтернатів і забезпечення навчання дітей за місцем їх проживання;
- зростання уваги до своєчасної комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини і надання їй психолого-педагогічних, корекційно- розвиткових послуг;
- індивідуалізація освітнього процесу шляхом розробки індивідуальної програми розвитку і здійснення особистісно орієнтованого (індивідуального, диференційованого) навчання;
- введення у штати закладів освіти посад дефектологів, реабілітологів, ставок асистентів;
- міжвідомча інтеграція та соціальне партнерство (залучення батьків і представників різних відомств, соціальних інституцій, служб з метою оптимізації процесу освітньої інтеграції дітей з ООП).