Теоретичний матеріал. Глобальна мережа Інтернет. Хмарні технології для навчання. Мультимедійні технології у навчанні

1. Глобальна мережа Інтернет

Глобальна мережа (англійською Wide Area Network, WAN) — комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території. Інтернет — це глобальна комп'ютерна мережа, об'єднуюча багато локальних, регіональних і корпоративних мереж і що включає десятки мільйонів комп'ютерів.

Основу, «каркас» Інтернету складають більше ста мільйонів серверів, постійно підключених до мережі. До серверів Інтернету можуть підключатися за допомогою локальних мереж або комутованих телефонних ліній сотні мільйонів користувачів мережі.

Провайдер - це організація, що надає за плату послуги Internet іншим організаціям та приватним особам, які під'єднуються до її сервера.

Internet — найбільша сучасна глобальна комп'ютерна мережа. Internet зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7–10%. Internet утворює ядро, яке забезпечує взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Раніше її використовували виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти. Сьогодні ж вирішують більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір.

Це фізична основа для розташування великої кількості інформаційних ресурсів і послуг: взаємопов'язаних гіпертекстових документів Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронної пошти. В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживають у розумінні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні власне фізичної мережі.

Необхідні умови роботи у глобальній мережі:

ü  фізично приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі;

ü  отримати ІР-адресу (сталу або динамічно розподілювану);

ü  встановити й налаштувати програмне забезпечення — програми-клієнти тих серверів, послуги яки буде вискористано.

      Типи підключення до глобальної мережі. СЕРВЕРИ СКЛАДАЮТЬ ОСНОВУ INTERNET І З'ЄДНАНІ МІЖ СОБОЮ ПОСТІЙНИМИ ЛІНІЯМИ ЗВ'ЯЗКУ. Складові частини Internet. Сучасна мережа Internet має апаратні, програмні та інформаційні складові частини.

      До апаратної складової Internet належать:

-          канали передачі даних, що з'єднують між собою комп'ютери у мережу;

-          спеціальні комп'ютери (мости, шлюзи, маршрутизатори).

  Міст — спеціальний комп'ютер з відповідним ПЗ, який служить для об"єднання мереж з однаковою будовою і правилами обміну даними.

Шлюз - спеціальний комп'ютер з відповідним ПЗ, який служить для об'єднання мереж з різною будовою або правилами обміну даними.

Маршрутизатор - спеціальний комп'ютер з відповідним ПЗ, який служить для визначення найкоротшого маршруту "подорожі" інформації в глобальній мережі до місця призначення. Комп’ютери, під'єднані до глобальної мережі, працюють у автоматичному режимі, без участі людей. Для того, щоб такий комп’ютер мав змогу передавати та приймати дані, він повинен мати унікальну адресу, яку називають ІР-адресою.

IP-адреса (Internet Protocol address) — це ідентифікатор (унікальний числовий номер), який використовують для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, що побудовані з використанням протоколу TCP/IP (наприклад Інтернет). Вона має такий формат: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх — ціле число від 0 до 255. Наприклад, 193.205.31.47.

IP-адресу називають статичною (сталою, незмінною), якщо її призначено користувачем у налаштуваннях пристрою, або якщо її призначено автоматично при підключенні пристрою до мережі і її не може бути надано іншому пристрою.

IP-адресу називають динамічною (несталою, змінною), якщо її призначено автоматично при підключенні пристрою до мережі і використовують протягом обмеженого проміжку часу, зазначеного в сервісі, що призначав IP-адресу.

ІР-адреса є зручною для комп'ютерів, але людям запам'ятати її важко. Тому серверам надають так звані доменні імена — набори розділених крапками послідовностей символів (рівнів), наприклад: ziet.zhitomir.ua. Рівні доменів рахуються з кінця. В нашому випадку ua — домен першого рівня, zhitomir — домен другого рівня, ziet — домен третього рівня.

Домен - група вузлів, об'єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім'я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом.

У багатьох країнах домен першого рівня є кодом країни:

ü са — Канада;

ü cn — Китай;

ü de — Німеччина;

ü es — Іспанія;

ü fr — Франція;

ü hu — Угорщина;

ü jp — Японія;

ü pl — Польща;

ü uа — Україна;

ü uk — Сполучене королівство Великої Британії і Північної Ірландії

 

Домени першого (чи другого) рівня можуть також позначати сферу діяльності:

• com — комерційні компанії;
• gov — урядові організації;
• edu — навчальні заклади;
• org — некомерційні організації;
• mil — військові організації.

      Для відкриття будь-якого документу, що зберігають на комп'ютері, необхідно вказати назву файлу та повний шлях до нього. Так само і для доступу до інтернетресурсу недостатньо знати лише ІР-адресу або доменне ім'я комп'ютера, на якому цей ресурс розміщено. Потрібно вказати також теку й назву файлу. Крім того, як зазначалося, в Інтернеті застосовують різні протоколи. Тому потрібно вказати ще й протокол.

      URL (англійською Universal Resource Locator — універсальний вказівник ресурсів) — адреса ресурсу, що складається з трьох частин: схема + хост + шлях:

• cхема описує протокол доступу до ресурсу: o для файлу — «file://»; o для електронної пошти — «mailto:»; o для новини — «news:»;
• xост — це доменне ім’я комп’ютера, на якому розташовано ресурс;
• шлях — це повна адреса документа на сайті, де його розташовано.

      Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом "клієнт-сервер". Одна програма - "клієнт" формує запит та надсилає другій "серверу". Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс - послуга, то сервер - той, що надає послуги.

      Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу користувачів).

      Служби мережі Internet:

• · електронна пошта (E-mail);
• · електронні платіжні системи;
• · IP-телефонія;
• · інтернет-пейджер (обмін миттєвими повідомленнями, наприклад IRC); · інтернет-радіо; · інтернет-телебачення;
• · телеконференція;
• · FTP;
• · WWW (Веб):
  • блоги;
  • вікі-проекти (у тому числі й Вікіпедія);
  • інтернет-магазини;
  • інтернет-аукціони.

      Електронна пошта надає змогу формувати, пересилати, зберігати та читати текстові документи, електронні таблиці у певному форматі, графічні файли, програми тощо. В електронному листі можна застосовувати цифровий підпис та шифрування. Характерна риса е-mail — вона діє в режимі off-line.

      Електронні платіжні системи — призначені для здійснення платіжних операцій у Інтернеті. За допомогою платіжної системи можна здійснювати розрахунок за товари та послуги різних проектів і сервісів. Наприклад, оплачувати мобільний зв'язок, комунальні послуги, кабельне або супутникове телебачення, послуги Інтернет-провайдерів, а також різноманітні покупки в інтернет-магазинах.

      IP-телефонія — це технологія, що дозволяє використовувати будь-яку IP-мережу як засіб організації та ведення телефонних розмов, передачі відеозображень та факсів у режимі реального часу.

      Телеконференція (форум) — інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в інтернеті. Абонент може залишати своє відкрите повідомлення у мережі. Пізніше його можуть переглянути зацікавлені користувачі і дати так само відкриту відповідь. На форумі створюють теми для спілкування, що робить його кращим за чат. Фактично телеконференція є колективною тематичною електронною поштою. На форумі є адміністратори (власники форуму) та модератори (персонал, який стежить за виконанням установлених правил і порядку).

       FTP-послуга — служба прямого доступу до файлів, яка потребує повноцінного підключення до мережі.

       WWW, World Wide Web, Всесвітня Павутина — цікавий і популярний сервіс Інтернету, побудований на передаванні гіпертексту. Саме він є основою успішного функціонування Мережі.

2. Хмарні технології для навчання

Одним із чинників розвитку творчого потенціалу та життєвої компетенції студентів через використання інформаційно-комунікаційних технологій є хмарна освіта. 

З поширенням мережі Internet технології опрацювання інформації зазнали чималих змін. Ще зовсім недавно комп'ютер без установленого набору програмного забезпечення був звичайною купою металобрухту. Нині, з появою хмарних технологій, звичайнісінький мобільний телефон з можливістю виходу в глобальну мережу допоможе вирішити складні задачі.

Хмара — це деякий центр, сервер, або їх мережа, де зберігаються дані та програми, що з'єднуются з користувачами через Інтернет.

Хмарні технології дозволяють споживачам використовувати програми без установки і доступу до особистих файлів з будь-якого комп'ютера, що має доступ в Інтернет.

Хмарні технології - це такі технології обробки даних, у яких комп'ютерні ресурси надаються інтернет-користувачу як онлайн- сервіси. Останнім часом впровадження хмарних технологій стрімко зростає, завдяки цьому освіта стає ще доступніше, адже, вчитися можна скрізь: у приміщенні та на відкритій місцевості.

Загальною перевагою для всіх користувачів хмарних технологій є те, що отримати доступ до «хмари» можна не лише з ПК чи ноутбука, але також з нетбука, смартфона, планшета, тому що головною вимогою для доступу є наявність Інтернету, а для роботи програмного забезпечення «хмари» використовуються програми без їх установки.

Слід зазначити, що доступ до хмари можуть мати одночасно тисячі людей, що мають права доступу.

Викладачі можуть використовувати хмарні технології для дистанційного навчання, на заняттях та в позаурочній діяльності, а також в методичній роботі.

При цьому реалізуються певні задачі: отримання оперативної інформації, миттєва комунікація із колегами або студентами (відбувається оптимізація часу навчального процесу), поширення власного досвіду, підвищення кваліфікації, ознайомлення із передовим досвідом викладачів.

Є наступні категорії хмарних технологій:

• Публічна хмара – одночасний доступ багатьох користувачів до IT-інфраструктури. Але можливості управляти і обслуговувати дану хмару у користувачів немає, вся відповідальність покладена на її власника. Абонентом пропонованих сервісів може стати будь-яка компанія або приватна особа.
• Приватна хмара – IT-інфраструктура, яку контролює і експлуатує тільки один абонент у власних інтересах. Інфраструктура для управління приватною хмарою може розміщуватися або в приміщеннях користувача, або у зовнішнього оператора, або частково у користувача і оператора.
• Гібридна хмара – це IT-інфраструктура, в якій поєднані кращі якості публічної і приватної хмари. Така композиція має унікальні об’єкти, пов’язані між собою стандартизованими або власними технологіями, які дозволяють переносити дані або програми між компонентами.

3. Мультимедійні технології у навчанні

1. Он-лайн дошка - це чисте поле, де викладач та студенти можуть вести записи, працювати з графікою, розміщувати ілюстрації, ділитися гіперпосиланнями.