Теоретичний матеріал до лекції 11

1. Ринковий механізм та його основні елементи

     Ринок – саморегульована система. Механізм ринкового саморегулювання включає: взаємодію попиту і пропозиції, ринкову ціну, конкуренцію.

1. Попит(Demand) – це представлена на ринку платоспроможна потреба в товарах і послугах. Величина попиту (Q_d) - конкретна кількість блага, яку споживач хоче купити за конкретною ціною.

2. Пропозиція (Supply) – це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Величина пропозиції (Q_S) - це певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною.

3. Ціна (Рrice) – грошовий вираз вартості товару.

На ринку, як правило, розрізняють три види ціни: 

а) ціна попиту – це гранична максимальна ціна, яку покупці ще згідні заплатити за товар.

б) ціна пропозиції – гранична мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар.

в) ціна рівноваги – це ціна, яка встановлюється при врівноваженні попиту та пропозиції.

4. Конкуренція (Сompetition) – це економічна боротьба між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг, щодо задоволення інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

     Ринковий механізм кожної країни має певні особливості, проте вони визначаються загальною стратегією ринкового розвитку та об'єктивними економічними законами. Відповідно до цього ринковий механізм України, підвалини якого закладаються з початку 90-х років минулого століття, визначається такими характерними рисами:

-           він ґрунтується на плюралізмі форм і видів власності, які мають однакові права на існування та розвиток в умовах повної самостійності та відповідальності суб'єкта господарювання, незалежно від того, державне це підприємство чи приватна фірма;

-           розвинений ринковий механізм має функціонувати з вільним ціноутворенням, вільним вибором партнерів і конкуренцією виробників;

-           він пов'язаний з такими економічними регуляторами, як податкова, фінансова й кредитна політика, контроль за цінами, система дотацій;

-           ринковий механізм має діяти як важливий елемент системи соціального захисту населення, підтримувати працездатних громадян, які повинні адаптуватися до ринку й виявляти творчі здібності.

2. Закони дії ринку

      Ринковий механізм ґрунтується на дії важливих економічних законів, серед яких і закони попиту та пропозиції.

      Попит залежить від ціни, причиною зміни попиту є зміна ціни. Причинно-наслідковий зв’язок між ціною товару і величиною попиту є законом попиту.

Закон попиту: чим вища  ціна на  товар, тим менший на нього попит з боку покупців, і навпаки, чим нижча ціна, тим більшим буде попит.

     Графічно залежність між ціною та величиною попиту відбиває крива попиту. Вона має спадний нахил і показує залежність між ціною та величиною попиту на товар у даний момент, допускаючи, що інші умови залишаються незмінними.

Рис. 1 - Графік попиту

Закон попиту відображає найбільш типову ситуацію взаємозв’язку «попит-ціна». Але можливий ряд винятків, коли попит реагує на зміну ціни незвично:

1. Ефект снобізму (ефект Веблена). Деякі люди (багаті або які бажають здаватися такими) збільшують покупки в міру зростання цін, прагнучи купувати найбільш дорогі речі з міркувань престижу.

2. Ефект заміщення. Збільшення ціни на який-небудь товар X змушує споживача шукати йому заміну в інших товарах, що задовольняють ту ж потреба, і якщо існує такий товар У, попит на цей замінник (субститут) зростає.

3. Парадокс Гіффена. У деяких випадках зростання ціни на хліб супроводжувалося зростанням його споживання, оскільки покупки більш калорійних продуктів стають їм недоступні.

Крім ціни на попит впливають також інші фактори.

 Нецінові фактори, що впливають на величину попиту:

-  кліматичні та погодні умови - попит на певні товари коливається залежно від клімату, а також сприятливої чи несприятливої погоди;

-   доходи споживачів - збільшення доходів населення призводить до зростання попиту;

-  очікування споживачів – очікування зростання цін у майбутньому збільшує поточний попит і навпаки;

-  ціна на супутні товари – якщо зростає ціна на товари субститути(взаємозамінні товари), то попит на нього знижується, а на його замінник підвищується. Якщо зростає ціна на товар комплемент (доповнюючий), то зменшується попит на цей товар і на доповнюючий. (зростання цін на бензин змушує власника авто менше ним користуватися, а відтак знижується попит на бензин);

- зміна особистих смаків та уподобань споживачів (наприклад, тенденції моди).

Під час побудови кривої попиту слід припустити, що інші фактори, які визначають величину попиту, є сталими. Коли будь-який із наведених вище факторів змінюється, то крива попиту переміщується праворуч або ліворуч від початкового положення. Зміна попиту виражається переміщенням усієї кривої попиту або праворуч (збільшення попиту), або ліворуч (зменшення попиту).

Рис. 2 - Зміна попиту під впливом нецінових факторів

      Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

 Закон пропозиції:  з підвищенням цін зростає і величина пропозиції, і навпаки, із зниженням цін скорочується також і пропозиція.

     Це пояснюється тим, що виробництво товарів ведеться задля прибутку. Чим вища ціна, тим більший прибуток, вигідніше виробництво товару.

     Графічно, залежність величини пропозиції від ціни відбиває крива пропозиції. Вона має зростаючий нахил, тому що з підвищенням ціни товару  збільшується величина його пропозиції.

Рис. 3 - Крива пропозиції

Крім ціни на пропозицію впливають також інші фактори.

Нецінові фактори впливу на пропозицію:

-  технології виробництва (застосування нових технологій, дає змогу продовжити зберігання продукту, зменшивши собівартість одиниці продукції і веде до збільшення пропозиції);

-  зміна цін на ресурси (зростання цін на ресурси призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару);

-  зміна цін на споріднені товари. Якщо ціна на товар А зростає, а на товар Б залишається незмінною, то підприємець що виробляє товар Б, вигідно виробляти товар А, зменшивши тим самим виробництво товару Б;

-  податкове навантаження (підприємства розглядають податки як витрати виробництва, тому збільшення податків збільшує витрати виробництва і скорочує пропозицію);

- наявність або відсутність конкурентів на ринку (зростання кількості конкурентів зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів);

- очікування підприємців (величина пропозиції залежить від оптимістичних чи песимістичних очікувань підприємців).

     Коли будь-який із наведених вище факторів змінюється, то крива пропозиції переміщується праворуч або ліворуч від початкового положення. Зміна пропозиції виражається переміщенням усієї кривої пропозиції або праворуч (збільшення пропозиції), або ліворуч (зменшення пропозиції).

Рис. 4 - Зміна пропозиції під впливом нецінових факторів

     Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товару, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою (рис. 5).

     Рівновага на графіку зображена точкою Е, де перетинаються крива попиту та пропозиції. Цій точці рівноваги відповідає рівноважна ціна Р* та рівноважний обсяг попиту і пропозиції Q*.

     Рівноважна ціна (Р*) – ціна, за якою в наслідок дії конкурентних сил продавці пропанують стільки товару, скільки покупці готові купити.

      Якщо ціна зростає вище рівноважного рівня, то утвориться надлишок запропонованих товарів. Якщо ціна знижується нижче рівноважного рівня, то попит зростає, а пропозиція знижується, тому  утворюється дефіцит товару.

                                Рис. 5 – Ринкова рівновага

3. Еластичність попиту та пропозиції

     Еластичність - це міра чутливості однієї змінної щодо іншої. Точніше, це числовий показник відсоткових змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на 1 % іншої величини.

                                      Еластичність попиту

     Ступінь кількісної зміни попиту як реакція на зміну цін характеризує еластичність попиту. Мірою такої зміни є коефіцієнт еластичності попиту.

     Загальна формула для обчислення коефіцієнта еластичності буде такою:

Е_D = ΔQ / ΔР, %

де  Е_D- значення коефіцієнта еластичності;

      ΔQ - заміна величини попиту, у відсотках;

      ΔР - заміна ціни, у відсотках.

     Економісти домовилися виражати коефіцієнт еластичності завжди додатним числом, тобто нас цікавить його абсолютна величина, хоча насправді це число може бути від’ємним, оскільки закон попиту можна виразити оберненою залежністю між ціною та величиною попиту.

     Для різних товарів цей коефіцієнт неоднаковий.

Якщо lЕ_Dl > 1 - попит еластичний;

lЕ_Dl < 1 - попит нееластичний;

lЕ_Dl = 1 - попит з одиничною еластичністю;

lЕ_Dl → ∞ - абсолютно еластичний попит;

lЕ_Dl = 0 - абсолютно нееластичний попит.

     Еластичний попит спостерігається на товари, споживання яких різко змінюється залежно від зміни ціни (наприклад, предмети розкрші). Нееластичний попит існує на товари, життєво необхідні людині, попит на них не залежить від зміни цін (хліб, сіль, деякі види ліків).

                                          Еластичність  пропозиції

     Сутність зміни обсягу пропозиції у зв'язку зі збільшенням ціни характеризує еластичність пропозиції.

     Еластичність пропозиції визначають так само, як і еластичність попиту. Єдина відмінність полягає в тому, що величина реагування пропозиції на збільшення ціни додатна, а попиту - від’ємна.

Отже, еластичність пропозиції дорівнює відношенню відсотка зміни величини пропозиції до відсотка зміни ціни:

Е_S = ΔQ / ΔР, %.

Розрізняють такі види еластичності пропозиції:

1). lЕ_Sl > 1.

2). lЕ_sl = 1.

3). lЕ_sl < 1. 

У першому випадку пропозиція еластична за ціною;

у другому - пропозиція одиничної еластичності за ціною;

у третьому - пропозиція нееластична за ціною.

4. Ціна в ринковій економіці: суть та види

      Ціна – це пропорція обміну товарів на гроші. Основу ціни складає вартість.

      Ціна – це грошовий вираз вартості товару, його грошова форма. Але ціна у кожному окремому випадку зовсім не є точним виразом вартості. Вона може перевищувати вартість при дефіциті товарів на ринку або бути нижчою за вартість при їх надлишку.

     Ціна є об'єктивною економічною категорією, що визначає функціонування всіх сфер виробництва, розподілу, обміну і споживання (виробничого та особистого).

     Ціни визначаються на ринку. Система цін – це система сигналів, які координують і врівноважують рішення економічних агентів.

Функції цін:

- рівноважна функція (здатність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну на рівні, на якому рішення про купівлю і продаж синхронізуються); - регулююча функція (гнучкість цін, при інфляції використовуються маніпулювання цінами для стабілізації ситуації);

- розподільна (розподіл податкового тягаря, оскільки в ціну товару входять непрямі податки, такі як ПДВ, акцизний збір, митні збори і таке інше);

- стимулююча (держава може надати підприємству ресурси за нижчою ціною або купити у нього продукцію вищою тим самим, стимулюючи виробництво);

- соціальна (полягає в тому, що на товари суспільного споживання встановлюються фіксовані ціни, вище яких не можна продавати).

 Розглянемо основні види цін відповідно до чинників, що їх формують.

     Залежно від сфери обслуговування товарного обігу ціни поділяються так:

• оптові ціни на продукцію промисловості;
• ціни на будівельну продукцію;
• закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;
• тарифи вантажного і пасажирського транспорту;
• тарифи на платні послуги населенню;
• роздрібні ціни;
• ціни, що обслуговують зовнішньоекономічний оборот.

     Оптові ціни на продукцію промисловості - ціни, за якими реалізується і закуповується продукція підприємств, фірм і організацій незалежно від форм власності у порядку оптового товарообороту. Продукція продається і купується оптовими партіями, нерідко зі зміною форм власності.

     Оптові ціни на промислову продукцію поділяються на оптові ціни підприємства і оптові (відпускні) ціни промисловості.

     Оптові ціни підприємства - ціни виробників продукції, за якими вони реалізують її споживачам, тобто іншим підприємствам і фірмам. Ці ціни мають бути такими, щоб забезпечити можливість нормального функціонування виробництва в умовах ринку. На основі оптових цін підприємства (фірми) здійснюють розрахунки і аналіз своєї господарської діяльності.

     Оптові (відпускні) ціни промисловості - це ціни, за якими підприємства і фірми-споживачі продукції, яку закуповують, оплачують її вартість підприємствам-виробникам або збутовим (оптовим) організаціям.

     Ціни на будівельну продукцію також мають кілька різновидів залежно від основи виміру, а саме:

• кошторисної вартості - вищого розміру витрат на будівництво кожного об'єкта;
• прейскурантної ціни - усередненої кошторисної вартості кінцевої продукції типового будівельного об'єкта (за 1 м² житлової площі, 1 м² корисної площі, 1 м² малярних робіт тощо);
• договірної ціни, яка встановлюється за погодженням між замовником і підрядчиками; сфера її дії розширюється з розвитком ринкових відносин.

     Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію - це ціни (оптові), за якими реалізується сільськогосподарська продукція колективними господарствами, фермерами і населенням (продукція особистих господарств). На основі закупівельних цін для господарств визначають середні ціни фактичної реалізації сільськогосподарської продукції. Закупівельні ціни - це договірні ціни, які встановлюють за угодою сторін. їхня відмінність від інших цін (оптових і роздрібних) полягає в тому, що до їх складу не включаються податок на додану вартість та акцизи. ПДВ не включається також до вартості матеріально-технічних ресурсів, які закуповує сільське господарство.

     Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - плата за перевезення вантажів і пасажирів, яка стягується транспортними організаціями з відправників вантажів та населення.

     Тарифи на платні послуги населення пов'язані з оплатою побутово-комунальних послуг, за споживання електроенергії, газу, води тощо.

     Роздрібні ціни - ціни, за якими товари реалізуються населенню, підприємствам і організаціям. Вони, як правило, вибувають зі сфери обігу і споживаються у домашньому господарстві або у виробничій сфері.

     Ціни і тарифи, зафіксовані в спеціальних «цінниках», які називають прейскурантами, відповідно дістали назву прейскурантних. Якщо товар у майбутньому підлягає продажу, на нього послідовно встановлюють розрахункову, прогнозну, проектну ціни. На ряд товарів ціни змінюються залежно від сезону, тому їх називають сезонними.

     Більш гнучкими є договірні й вільні ціни, що відбивають конкретні умови виробництва. Ціни, які встановлюються на основі офіційних договорів, контрактів між сторонами, що продають і купують певну продукцію, називають договірними (контрактними). Частка договірних цін визначає ступінь «ринковості» економіки країни.

     Державні ціни встановлюються на продукцію, яка виробляється державними підприємствами, а також на товари, які закуповуються державними органами всередині та за межами країни.

     В економічній практиці сформувалися різні методи ціноутворення. Кожна підприємницька структура обирає той з них, який найбільше відповідає її інтересам. Можна назвати такі методи:

     1) найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою: ціна = середні витрати + прибуток;

     2) для багатьох підприємців зручний метод ціноутворення на основі рівноваги попиту і пропозиції (при цьому продавець товару має уважно стежити за коливанням попиту);

     3) використовується також метод розрахунку ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку (виробник, щоб забезпечити покриття валових витрат виробництва, передбачає різні варіанти ЦІН, які сприяли б успішному збуту продукції);

     4) поширений також метод встановлення цін з урахуванням рівня поточних цін, що гарантує певну рівновагу попиту; пропозиції в межах галузі;

     5) значною популярністю користується також метод встановлення цін на новий товар (спочатку виробник на новий вид товару встановлює високу ціну, щоб перекрити не тільки додаткові витрати на його створення, а й мати певний прибуток, пізніше ціна на такий товар поступово знижується);

     6) в окремих випадках ціни встановлюють на закритих торгах (такий метод ціноутворення фірма використовує тоді, коли зацікавлена одержати замовлення на партію товару й укласти контракт з вигідним клієнтом).