Теоретичний матеріал до теми 7.

1. Соціальна відповідальність. Юридична відповідальність

Є люди, якi розглядають організацію як економічну цiлiснiсть, яка повинна тільки турбуватися про ефективність використання своїх ресурсів. Цю точку зору активно підтримував лауреат Нобелівської премії Мiлтон Фрiдмен.

З іншого боку, є думка, згідно з якою організація – це дещо більше, ніж економiчна цілісність. Сучасна органiзацiя є складовою частиною оточення, що включає багато складових, вiд яких залежить саме iснування органiзацiї. Це багатопрошаркове суспiльне середовище може істотно впливати на досягнення органiзацiєю її мети, тому органiзацiї доводиться врiвноважувати чисто економiчну мету з економiчними i соцiальними iнтересами цих складових середовища.

Згiдно з цiєю точкою зору, органiзацiї несуть вiдповiдальнiсть перед суспiльством, в якому функцiонують зайнятiсть, прибуток i дотримання закону. Органiзацiї повиннi спрямувати частину своїх ресурсiв i зусиль по соцiальних каналах. Вони зобов`язанi жертвувати на добробут i вдосконалення суспiльства, вiдповiдально дiяти в таких багаточисельних сферах, як захист життєвого середовища, охорона здоров’я i безпеки, громадянськi права, захист iнтересiв споживачів тощо.

 Корпоративна культура самим серйозним чином впливає на поведінку членів організації. Наприклад, розслідування розкрадань у нафтовій промисловості США показало, що вони сприймалися більшістю працівників як належне. Співробітники багатьох компаній впевнені, що якщо

вони не будуть робити так, як усі (тобто як прийнято), вони ризикують втратити своє місце.

Культура організації – аж ніяк не єдине джерело впливу на етику, але вона є самою могутньою з цих сил, тому що визначає цінності компанії. До числа інших відносяться прийняті в компанії правила і політика, система винагород, міра турботи організації про своїх членів, система добробуту, відповідність принципів організації праці законодавчим і професійним вимогам, лідерство і процес прийняття рішень.

Економічна відповідальність. Будь-яка комерційна організація насамперед є основним економічним осередком суспільства, що несе відповідальність за виробництво необхідних йому товарів і послуг та максимізацію прибутку акціонерів.

Однак у країнах Європи, Канади і США подібні погляди зазнають

критики. Зазначається, що практичне наслідування тези про те, що одержання економічної вигоди – єдиний обов’язок компанії перед суспільством, може призвести до край негативних наслідків для

фірми.

Етична відповідальність. Етично відповідальна поведінка означає суспільно-корисні дії, що не передбачені законами або не відповідають прямим її економічним інтересам. Для того, щоб поведінка організації була етичною, її менеджери повинні дотримуватися принципів рівності, чесності й неупередженості, дотримувати права співробітників. Як неетичні оцінюються рішення, що дозволяють людині чи всій організації одержувати вигоди за

рахунок суспільства.

Важливо розрiзняти юридичну i соцiальну вiдповiдальнiсть. Пiд юридичною вiдповiдальнiстю розумiють дотримання конкретних законів i норм державного регулювання, яке визначає, що може, а чого не може робити органiзацiя. З кожного питання iснують сотнi i тисячi законiв i нормативiв . Органiзацiя, яка пiдкоряється цим законам i нормативам, вважатися соцiально вiдповiдальною.

Соцiальна вiдповiдальнiсть на вiдміну вiд юридичної передбачає певний рiвень добровiльного вiдгуку на соцiальнi проблеми з боку органiзацiї. Цей вiдгук має мiсце стосовно до того, що лежить за визначеними законом i регулюючими органами вимог або ж понад цими вимогами. З iншого боку, дотримання закону не означає, що органiзацiя бiльше не несе нiякої соцiальної вiдповiдальностi.

Прийняття на себе відповідальності носить для організації

винятково добровільний характер і пов’язаний з бажанням організації зробити свій внесок у розвиток суспільства, до якого її не зобов’язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика. Як правило, маються на увазі різні дії філантропічного характеру, яких ніхто не вимагає і які не приносять компанії відчутної вигоди.

Соцiальна вiдповiдальнiсть – це готовнiсть вiдгукнутися на потреби суспiльства, жертвуючи при цьому короткостро ковим прибутком. Вкладаючи в будiвництво лiкарень i шкiл, фiлантропiчнi програми, безпека i висока якiсть продукцiї без  забруднення навколишнього середовища, – все це також пiдпадає пiд категорiю соцiальної вiдповiдальностi. Сучасний менеджмент не може iгнорувати справедливi вимоги трудящих щодо поліпшення свого соцiального становища. Прийшло усвiдомлення того факту, що конструктивна соцiальна полiтика фiрм i корпорацiй – не вид благодiйної дiяльностi, а iнвестицiя в персонал, в соцiальний потенцiал виробництва, значимiсть якої для майбутнього важко переоцiнити.

 Аргументи на користь соцiальної вiдповiдальностi:

1. Сприятливi для бiзнесу довгостроковi перспективи. Пiдприємства, соцiальнi дiї яких поліпшують життя мiсцевого населення i ліквідують необхiднiсть державного регулювання, можуть мати власний iнтерес через вигоди, якi забезпечуються участю в життi суспiльства.

2. Змiна потреб i надiй широкої публiки.

3. Наявнiсть ресурсiв для надання допомоги у вирiшеннi соцiальних проблем.

4. Моральнi зобов’язання бути соцiально вiдповiдальними.

Аргументи проти соцiальної вiдповiдальностi:

1. Порушення принципу максимуму прибутку.

2. Витрати на соцiальнi потреби.

3. Недостатнiй рiвень звiтностi широкiй публiцi.

4. Нестача вмiння вирiшувати соцiальнi проблеми, тобто невмiння задовольнити соцiальнi потреби, непрофесiоналiзм.

5. Застосування соцiальної вiдповiдальностi тiльки з рекламною метою. Пiдприємцi та менеджери повиннi вибирати такий варiант соцiальної вiдповiдальностi, який забезпечував би переваги та сприяв усуненню чи послабленню недолiкiв.

Органiзацiї повиннi спрямувати частину своїх ресурсiв i зусиль на користь мiсцевих товариств, в яких функцiонує пiдприємство, його пiдроздiли та суспiльство в цiлому. Для успiшного управлiння органiзацiя повинна вмiти пристосовуватися i вiдгукуватися на проблеми, якi виникають у соцiальному середовищi, щоб зробити це середовище бiльш сприятливим для органiзацiї.

Витрати на соцiальну вiдповiдальнiсть виправданi кращим вiдношенням суспiльства до фiрми. Це повинно вести до пiдвищення лояльностi споживачiв до виробникiв продукцiї, зниження рiвня регулюючого втручання держави та загального покращання стану суспiльства. Важливо також пiдкреслити, що не слiд думати, нiбито на соцiально вiдповiдальну поведiнку здатнi тiльки великi органiзацiї.

Органiзацiя з прибирання смiття або пiдприємство, яке торгує пiцою і яке стало спонсором спортивної команди, i маленьке оброблювальне пiдприємство, яке дозволяє школярам екскурсiї для ознайомлення з його роботою, – всi вони є соцiально вiдповiдальними.

Не викликає сумнiву, що прибуток важливий для виживання пiдприємств. Якщо пiдприємство не здатне вести справу прибутково, то питання соцiальної вiдповiдальностi стає академічним. Але органiзацiї завжди повиннi вести свої справи у вiдповiдностi до суспiльних очiкувань.

2. Етична та неетична поведінка як сукупність вчинків та дій

Під етичною поведінки слід розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склалися суспільстві, або до яких воно прямує. В процесі підприємницької діяльності зустрічаються випадки відхилення від суспільних норм, що, власне, і є неетичною поведінкою.

Причинами неетичної діяльності можуть бути:

* конкурентна боротьба;

* бажання мати великі прибутки;

невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

* зменшення значення етики у суспільстві;

* бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;

* неетична поведінка партнерів (суміжників, засновників, постачальників тощо);

* виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищ в організації;

» невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва в організації;

* занадто складна система розроблення та прийняття рішень в організації тощо.

Сучасний менеджмент пропонує такі заходи забезпечення етичної поведінки:

І. Запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників організації. Наприклад, етичними нормативами забороняються хабарі, подарунки, порушення законів, не закот виплати політичним організаціям, необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо.

2. Впровадження комітетів з етики, основне завдання яких оцінювати повсякденну практику з позиції етики і етичної поведінки. На невеликих підприємствах цю функцію може виконувати спеціаліст з етики бізнесу.

3. Проведення соціальних ревізій, призначення яких оцінювати вплив соціальних факторів на організацію

4 Організація навчання етичній поведінці керівників і підлеглих.

5. Постійне інформування працівників про випадки високо етичної поведінки через пресу, радіо, телебачення тощо.

6. Проведення нарад, конференцій, симпозіумів тощо з проблем етичної поведінки.

У нормативній етиці виділяють кілька підходів до опису систем цінностей і відповідно прийняття етично складних рішень, що можуть бути застосовані в практиці менеджменту: утилітарний підхід, індивідуалістичний підхід, морально-правовий підхід, концепція справедливості.

Утилітаристський підхід

Основні принципи розробленого в XIX ст. філософами Ієремією Бентамом і Джоном Стюартом Міллем утилітаристського підходу говорять, що відповідна нормам моралі поведінка приносить найбільшу користь найбільшому числу людей. Індивід, що приймає рішення, повинен розгляднути вплив кожного його варіанта на всі зацікавлені сторони і вибрати варіант, що приносить задоволення найбільшій кількості людей.

Індивідуалістичний підхід

Індивідуалістичний підхід припускає, що морально прийнятними є дії людини, що йдуть їй на користь у довгостроковій перспективі. Головною рушійною силою вважається самоконтроль, а всі зовнішні сили, що його обмежують, повинні зупинятися.

Морально-правовий підхід

Морально-правовий підхід стверджує, що людина споконвіку наділена фундаментальними правами і свободами, що не можуть бути порушені чи обмежені рішеннями інших людей. Це значить, що етично коректним є рішення, що найкращим чином захищає права людей, яких воно торкається.

У процесі ухвалення рішення можуть бути враховані наступні моральні права.

1. Право на свободу згоди. Вплив на іншу людину припустимий тільки в тому випадку, якщо він вільно дає дозвіл на нього.

2. Право на приватне життя. Поза роботою людина може робити те, що їй хочеться, і має право контролювати всю інформацію, що стосується її особистого життя.

3. Право на свободу совісті. Людина вільна утриматися від виконання будь-якого наказу, що суперечить її моральним чи релігійним нормам.

4. Право на свободу слова. Людина може обґрунтовано критикувати етичність і юридичну обґрунтованість дій інших людей.

5. Право на належну поведінку. У людини є право бути неупереджено вислуханою і право на чесне поводження з нею.

6. Право на життя і безпеку. Людина має право на захист життя, здоров'я і безпеки.

Передбачається, що етично коректне рішення не повинно порушувати ці фундаментальні права людини. Таким чином, рішення про прослуховування розмов працівників порушує їх право на особисте життя. Право на свободу слова виправдає дії інформаторів, що повідомляють керівництву організації чи державним органам про незаконні чи недоречні дії співробітників.

Без дотримання етичних норм вся інфраструктура бізнесу, яка в багатьох випадках будується на основі неформальних угод, неформальних контрактів, довіри партнерів один до одного, буде порушеною. Тому ступінь довіри партнерів до етичних стандартів один до одного відіграє суттєву роль у бізнесі.