ПЗ 10. Дослідні роботи. Наукова складова в діяльності педагога

1. Загальні засади науково-дослідної роботи студентів

Науково-дослідна робота студентів вищого навчального закладу є одним із напрямів їх самостійної роботи, важливим чинником підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

Науково-дослідна робота студентів охоплює два взаємозв’язаних аспекти:

а) навчання студентів елементів дослідної діяльності, організації і методики наукової творчості;

б) наукові дослідження, які здійснюють студенти під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Зміст і характер НДРС визначаються:

– проблематикою науково-дослідної і науково-методичної діяльності кафедр, факультетів, вищого навчального закладу загалом; 

– тематикою досліджень, що здійснюються кафедрами у творчій співпраці із виробництвом;

– умовами дослідної роботи, наявністю бази дослідження, можливостей доступу до потрібної наукової інформації, наявністю комп’ютерної техніки, кваліфікованого наукового керівництва.

Зміст і структура НДРС забезпечує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки й послідовності навчального процесу. Це зумовлює спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, поступове зростання обсягу й складності набутих студентами знань, умінь і навичок у процесі виконання ними наукової роботи.

Науково-дослідна діяльність студентів вищого закладу освіти здійснюється в таких напрямах:

– науково-дослідна робота як невід’ємний елемент навчального процесу, що належить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм і є обов’язковою для всіх студентів;

– науково-дослідна робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах студентського науково-творчого товариства, у наукових гуртках, проблемних групах тощо;

– науково-організаційні заходи (конференції, олімпіади).

У деяких вищих навчальних закладах запроваджено спеціальне вивчення курсу з основ організації та методики проведення наукових досліджень. Окрім того, приступаючи до вивчення кожної навчальної дисципліни, викладачі на перших лекціях ознайомлюють студентів зі специфікою методів дослідження науки. Належно організована НДРС у навчальному процесі сприяє поглибленому засвоєнню навчальних дисциплін, виявленню індивідуальності, формуванню власної думки. Реалізована в комплексі науково-дослідна діяльність студентів забезпечує розв’язання таких завдань: формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження; надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю; розвиток творчого мислення й індивідуальних здібностей у розв’язанні практичних завдань; прищеплення навичок самостійної науково-дослідної діяльності; розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання у своїй практичній роботі; залучення найздібніших студентів до розв’язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики; постійне оновлення і вдосконалення знань; розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця.

НДРС слід спрямовувати на розвиток системи інтелектуальних творчих якостей особистості:

• інтуїції (пряме бачення суті речей без обґрунтування);
• креативності мислення (здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи розв’язання проблемних задач);
• творчої уяви (самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних результатах діяльності); дивергентності мислення (здатність запропонувати декілька підходів до розв’язання задачі та змінювати їх, бачити проблеми, об’єкти в різних ракурсах); оригінальності мислення (своєрідність якостей розуму, способу розумової діяльності);
• асоціативності мислення (здатність використовувати асоціації, в т. ч. аналогії).

2. Види і форми науково-дослідної роботи студентів

У вищому навчальному закладі функціонують два основних види НДРС:

1) навчальна науково-дослідна робота, передбачена навчальними планами і

2) науково-дослідна робота студентів, яка здійснюється під керівництвом професорсько-викладацького складу.

Навчальна науково-дослідна робота у межах навчального процесу є обов’язковим для кожного студента й охоплює майже всі форми навчальної роботи:

– написання рефератів з конкретної теми у процесі вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

– виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт, які містять елементи проблемного пошуку;

– виконання нетипових завдань дослідницького характеру під час різних видів практики, індивідуальних завдань;

– розробка методичних матеріалів з використанням дослідницьких методів (спостереження, анкетування, соціометрія);

– підготовку і захист курсових і дипломних робіт, пов’язаних з проблематикою досліджень кафедр.

Згідно з навчальними планами і програмами загальноосвітніх і фахових дисциплін кожний студент повинен оволодіти процесом наукового пізнання, виконуючи впродовж усього періоду навчання завдань, які поступово ускладнюються і поглиблюються. Перші етапи набуття наукового досвіду передбачають ознайомлення майбутніх фахівців з прийомами, методами, видами наукового дослідження, основними поняттями наукового апарату, правилами підбору потрібної інформації та підготовки доповідей, рефератів, рецензій та ін. На другому курсі студенти повніше ознайомлюються з фаховими напрямами роботи кафедр, беруть участь у гуртках наукової творчості студентської молоді, проблемних групах, а також особисто обирають конкретну тему для самостійної пошукової роботи. На третьому курсі, крім рефератів, студенти пишуть курсові роботи з навчальних дисциплін. Курсові роботи здебільшого мають реферативний і прикладний (в окремих випадках) характер. 

На четвертому курсі рівень підготовки студентів уже достатній для проведення значущих самостійних наукових досліджень, написання курсових робіт з фахових дисциплін. Сприятливі умови для цього створює активна виробнича практика. На п’ятому курсі, який наближає студентів до кваліфікаційної межі професійної підготовки, вони виконують і захищають дипломну роботу, що є підсумком всієї науково-дослідної роботи. У навчальній НДРС особлива роль належить підготовці курсових робіт на всіх курсах, а також дипломної роботи. Під час виконання курсових робіт студент робить перші кроки до самостійної наукової творчості. Він навчається працювати з науковою літературою, набуває навичок критичного добору й аналізу необхідної інформації. З кожним курсом вимоги до курсової роботи помітно підвищуються і їх написання стає справжнім творчим процесом. Дипломна робота, як завершальний етап навчання у вищому навчальному закладі, спрямована на розширення й закріплення теоретичних знань і поглиблене вивчення обраної теми. На старших курсах багато студентів уже працюють за спеціальністю і це впливає на вибір дипломної роботи. За таких умов, крім аналізу літератури, дипломна робота може містити власний практичний досвід, що збагачує її наукову цінність. До НДРС відносять також реферати з тем семінарських і практичних занять, якщо вони мають належну джерельну базу.

Науково-дослідна робота студентів поза навчальним процесом передбачає участь у роботі предметних наукових гуртків; проблемних груп, секцій, лабораторій; участь у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт; проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів; роботу в студентських інформаційно-аналітичних і культурологічних центрах, перекладацьких бюро; рекламну, лекторську діяльність; написання статей, тез, доповідей, інших публікацій.

Предметний науковий гурток як форма НДРС найчастіше використовується в роботі зі студентами молодших курсів. Члени наукового гуртка готують доповіді й реферати. Згодом їх заслуховують на засіданнях гуртка чи науковій конференції. Членами гуртка можуть бути студенти групи, курсу, факультету, всього навчального закладу. Останній варіант найчастіше стосується гуртків, які вивчають проблеми суспільних і гуманітарних наук, тому що в технічних і природничих гуртках наукові дослідження студента п’ятого курсу будуть малозрозумілі студентам першого, що спричинить втрату інтересу до гуртка.

Для успішного функціонування й результативної діяльності наукових студентських гуртків необхідне дотримання організаційних принципів: доцільність, добровільність, плановість, реальність тематики, різноманітність методів роботи, стабільність складу, стимулювання, врахування інтересів і можливостей студентів, висока наукова кваліфікація й зацікавленість викладача, спадкоємність і формування традицій в роботі, високий ідейно-теоретичний рівень. Діяльність студентів у проблемних групах має багато спільного з роботою в наукових гуртках. Вона може об’єднувати студентів різних курсів і факультетів вищого навчального закладу. Об’єктом наукового дослідження може бути проблема, якою займається науковий керівник цієї групи. Перевагою такої форми НДРС є можливість дослідження обраної теми значно глибше і різнобічніше. Проблемні групи організовують зустрічі з людьми, що стикаються з проблемами, обраними групою для наукових пошуків. Проблемні студентські лабораторії (ПСЛ) займаються вивченням і аналізом реальних документів, програм, проведенням ділових ігор, експериментів, створенням чогось нового. Тут надзвичайно важливе значення має здатність студентів працювати колективно. Якщо в групі кожен студент відповідає переважно тільки за себе, то в ПСЛ, де теми досліджень більш глобальні, однією самостійною роботою обійтися практично неможливо. Керівник лабораторії повинен допомогти студентам поділити тему на окремі питання, розв’язання кожного з яких полегшуватиме розв’язання головної проблеми. Необхідно брати до уваги інтереси кожного студента, його схильності й можливості. Працюючи в ПСЛ, студент має змогу, здобуті за час навчання й роботи в гуртках знання, реалізувати в дослідженнях, що мають практичне значення. Отже, робота в ПСЛ є важливим кроком до повноцінної науково-дослідної роботи і цінним досвідом для наукової та практичної діяльності. На наукових конференціях молоді дослідники виступають з результатами своєї наукової роботи. Це змушує їх ретельно готувати виступ, формує ораторські здібності. Кожний студент має змогу оцінити свою роботу на тлі інших і зробити відповідні висновки. Оскільки на конференціях обговорюються доповіді, то кожен доповідач може почерпнути оригінальні думки, ідеї. Науково-практичні конференції спрямовані на обговорення шляхів розв’язання практичних завдань. Часто їх проводять поза стінами вищого навчального закладу, на території заводу, фабрики, фермерського господарства, школи. Наприклад, науково-практична конференція може проводитися за результатами літньої практики студентів, на якій вони зіткнулися з певними проблемами і за допомогою працівників підприємства і викладачів можуть знайти шлях до їх подолання. Такі конференції сприяють встановленню тісних зв’язків між ВНЗ і підприємствами, а також формують вміння у студентів застосовувати теорію на практиці. Художньо-творча діяльність студентів здійснюється практично в усіх ВНЗ, особливо в музичних, театральних, на творчих факультетах інститутів культури, в таких формах: робота у творчих секціях і студіях (літературній, композиції, режисури, скульптури та ін.); участь у концертах, конкурсах, виставках на рівні ВНЗ, регіональному, всеукраїнському та міжнародному рівнях; виступи на радіо, телебаченні, в пресі; розроблення сценаріїв, підготовка і показ спектаклів, шоу-програм, тематичних вечорів тощо. Цей напрям НДРС забезпечує зв’язок з творчими організаціями, самодіяльними колективами, закладами дозвілля, сприяє постійному вдосконаленню художньої майстерності, ефективному використанню творчого потенціалу студентської молоді.

3. Оформлення результатів дослідження

Впродовж навчання у вищому навчальному закладі студенти виконують різні за своїм характером, рівнем складності та змістом наукові роботи: доповіді, реферати, курсові, дипломні, магістерські.

Доповідь – це усний виклад самостійно опрацьованої теми за навчальними посібниками, спеціальною літературою та іншими джерелами. Різновидом доповідей є невеликі (3–5 хв.) повідомлення про найцікавіші факти в даній галузі. Метою наукової доповіді є формування у студентів уміння пов’язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, популярно викладати складні питання, триматися перед аудиторією. Студенти отримують також завдання виступити із запитаннями, коментарями до доповіді, її оцінкою. Отже, організація навчально-дослідної роботи студентів є важливим чинником підвищення ефективної професійної підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі передовсім тому, що передбачає індивідуалізацію навчання, дає змогу реалізовувати особистісно орієнтоване навчання, розширює обсяг знань, умінь та навичок студентів, сприяє формуванню активності, ініціативи, допитливості, розвиває творче мислення, спонукає до самостійних пошуків.

Найпростішим результатом наукової роботи студентів є реферат. Оглядовий реферат містить огляд і аналіз певного кола наукових джерел, а пошуковий – висвітлює певну інформацію і має елементи самостійного пошуку. Робота над рефератом спрямована на формування у студентів уміння аналізувати конкретний матеріал, зіставляти й узагальнювати різні підходи, погляди; розкривати своє ставлення до досліджуваних проблем, робити обґрунтовані висновки. Метою написання рефератів є розширення кругозору студентів та поглиблення їх знань з предмета; розвиток основних практичних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, вміння знаходити спеціальну літературу і працювати з нею, складати список використаних джерел і оформляти опрацьований матеріал); формування наукових умінь; оволодіння стилем наукового мовлення та етикою наукового диспуту.

Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України метою курсової роботи є закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Курсова робота як самостійне навчально-наукове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.
Курсова робота допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань.
Виконання курсової роботи сприяє більш глибокому й усвідомленому оволодінню теоретичними знаннями й практичними уміннями та навичками, прищепленню інтересу до науково–дослідицької роботи, виробленню навичок самостійної творчої діяльності. В процесі і в результаті виконання курсової роботи виробляються вміння аналізувати актуальні проблеми, які покликані вирішувати конкретна сфера пізнання, узагальнювати власні теоретичні знання і практичний досвід, а також досвід кращих представників тієї чи іншої професії, самостійно розробляти окремі питання теми з курсу дисципліни, осмислювати різноманітні життєво-соціальні ситуації, працювати з літературою.
Курсова робота повинна відповідати наступним вимогам:
1. Мати належний науково-теоретичний рівень.
2. Виявляти наявність у студента вмінь:
– обґрунтовувати актуальність теми, її значення для теорії і практики конкретної навчальної дисципліни;
– критичного і творчого підходу до аналізованої проблеми;
– аналізувати й узагальнювати передовий і власний соціальний досвід;
– користуватися методикою наукового дослідження;
– самостійно, логічно і грамотно викладати матеріал теми;
– оформляти курсову роботу у відповідності з існуючими нормами і вимогами.
3. Засвідчити глибокі теоретичні знання студента у галузі теорії і методології науково-педагогічного дослідження. Дипломна робота є підсумком навчальної та науково-практичної діяльності студента за період навчання у ВНЗ. Це комплексна форма контролю досягнутого студентом кваліфікаційного рівня, яка відповідає позиціям професіограми спеціаліста певного профілю. Магістерська робота є завершеним самостійним дослідженням, у якому висунуті для публічного захисту наукові положення є свідченням достатнього науково-теоретичного і науково-практичного рівня, уміння творчо використовувати сучасні методи досліджень.

Магістерська робота – це самостійна кваліфікаційна робота, з елементами дослідництва та інновацій, яка є підсумком теоретичної та практичної підготовки в межах нормативної та вибіркової складових освітньо-професійної програми підготовки магістрів.
Магістерська робота дозволяє визначити рівень науково-теоретичної, професійної та особистісної підготовки майбутнього спеціаліста, а також сприяє підвищенню цього рівня. В процесі її підготовки випускник вищого навчального закладу не лише повторює, зміцнює, але й розширює, поглиблює, систематизує й узагальнює набуті раніше теоретичні знання, практичні уміння й навички, зокрема здійснення самостійного наукового дослідження, елементи якого були набуті в процесі виконання контрольної і курсової роботи. Отже, підготовка і захист магістерської (дипломної) роботи є важливим і дієвим засобом подальшого науково-теоретичного, професійного, інтелектуального й духовного збагачення випускника ВНЗ.
Магістерська робота є формою контролю набутих студентом або слухачем магістратури у процесі навчання інтегрованих умінь, знань, навичок, які необхідні для виконання професійних обов’язків.
Виконання і захист магістерської роботи є завершальним етапом навчання студентів та формою державної атестації випускників.
Магістерська робота подається у вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відбиті й обґрунтовані положення, що містяться в ній, висновки й рекомендації, їх новизна й значимість. Сукупність отриманих у такій роботі результатів повинна свідчити про наявність у її автора первинних навичок наукової роботи в обраній сфері професійної діяльності.
Виконання такої роботи повинне не стільки вирішувати наукові проблеми, скільки служити свідченням того, що її автор навчився самостійно вести науковий пошук, бачити професійні проблеми й знати найбільш загальні методи й прийоми їх вирішення.
Специфічністю магістерської роботи як наукового дослідження є те, що вона виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту й одержання диплому магістра. У цьому зв’язку основне завдання її автора – продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації й, насамперед, уміння самостійно шукати наукову інформацію і вирішувати конкретні наукові завдання.
Магістерська робота закріплює отриману інформацію у вигляді текстового й ілюстративного матеріалу, у якому магістрант упорядковує на власний розсуд накопичені наукові факти й доводить наукову цінність або практичну значимість тих чи інших положень шляхом свідомого переконання в їхній істинності на основі загальної значимості для наукового співтовариства норм і критеріїв.

Зміст магістерської роботи має містити переважно новий матеріал, або розширення, поглиблення, узагальнення, доповнення й конкретизацію раніше відомих положень з інших наукових позицій чи в зовсім іншому аспекті. Причому виклад матеріалу передбачає не простий опис наукових фактів, а їх грунтовний аналіз, характеристику наявних альтернатив, обгрунтування вибору однієї чи кількох з них. Зміст магістерської роботи характеризує й така його особливість, як наявність у ньому дискусійного й полемічного матеріалу.
Для викладу матеріалу магістерської роботи характерні точність даних і аргументованість суджень. Орієнтуючись на читачів з відповідною фаховою підготовкою, її автор включає у свій текст увесь наявний у його розпорядженні знаковий апарат (таблиці, формули, символи, діаграми, схеми, графіки тощо), тобто все те, що становить “мову науки”, яка однак, має бути доступна й зрозуміла не лише фахівцям з даної галузі, а й пересічному читачеві, що свідчитиме, зокрема про практичну значущість магістерської роботи.
Магістерська робота має ознаки, характерні для кандидатських дисертацій.
Кандидатська і докторська дисертації.
Дисертація (лат. dissertatio – роздуми, розвідка, дослідження, від disserture – міркувати, обговорювати) – науково-дослідна праця з будь-якої галузі знань, підготовлена до прилюдного захисту і здобуття наукового ступеня.
Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або наукової монографії.
Наукові ступені доктора й кандидата наук присуджуються, а вчені звання професора, доцента, старшого наукового співробітника присвоюються особам, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки.
Уперше науковий ступінь доктора наук присуджено в Болонському університеті в 1130 році, потім – у Паризькому університеті у 1231 році.
У Російській імперії наукові ступені “кандидат наук” і “доктор наук” було введено 12 грудня 1802 року. Атестація науково-педагогічних кадрів мала такий вигляд:
“кандидат” – перший науковий ступінь, які отримували студенти, що закінчили повний курс університету з відмінними показниками та подали письмовий твір;
“магістр наук” – другий науковий ступінь, для отримання якого особи, що мали ступінь кандидата, повинні були скласти екзамен та публічно захистити магістерську дисертацію;
“доктор наук” – третій науковий ступінь, для отримання якого необхідно було мати вчений ступінь “магістр наук” і публічно захисти докторську дисертацію.