Лекція №4. Призначення тарифної системи, її склад . Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати Тарифні ставки працівників.

Сайт: Дистанційне навчання КФКСумДУ
Курс: Економіка будівництва. (молодший бакалавр)
Книга: Лекція №4. Призначення тарифної системи, її склад . Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати Тарифні ставки працівників.
Надруковано: Гість-користувач
Дата: понеділок 21 квітня 2025 00:34 AM

1. Тарифна система, її складові.

Організація оплати праці на підприємстві здійснюється за допомогою тарифної системи, яка є сукупністю нормативів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.
                Тарифна система використовується для диференціації розмірів заробітної плати праців-ників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, важкості, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів. За допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько- і високооплачуваними категоріями трудящих.
               Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержа-ної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).
             Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія” (наприклад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсарремонтник устаткування). Отже, спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.
             Кваліфікація – сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої
складності.
            Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою
визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.
           У зв’язку з тим, що норми затрат праці установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати.

Основними елементами тарифної системи є тарифнокваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців,
тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

2. Тарифно-кваліфікаційний довідник і його застосування.

Тарифно-кваліфікаційні довідники, об’єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) – це нормативні документи, в яких усі види робіт, що
виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності.

              Тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам.
               Тарифікація робіт має велике значення для організації оплати праці, і насамперед, для її диференціації залежно від кваліфікації робітників, тобто якості їхньої праці.
                Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник використовується для визначення кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю), складності робіт (їх тарифної групи),
кваліфікаційних розрядів робітників; забезпечення єдності в оплаті праці робітників, які мають однакову кваліфікацію; складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Він складається із 72 випусків, які включають приблизно 160 розділів. За його допомогою можна здійснювати тарифікацію понад 5 тис. Професій робітників і виконуваних ними робіт.

                 ЄТКД містить з кожного розряду характеристики будьякої професії, які подають у трьох розділах: “Характеристика робіт”, “Повинен знати” і “Приклади робіт”. У першому розділі
наведено роботи, які робітник мусить виконати, складність їх виконання, рівень самостійності робітника під час виконання цих робіт, а також під час налагодження устаткування, апаратів,
установок. У другому розділі містяться основні вимоги до знань робітника, котрий виконує роботи певної складності, дається перелік навичок, якими він повинен володіти, вимоги до його
теоретичної підготовки з професії (спеціальності). У третьому розділі наводиться перелік робіт найтиповіших для цього розряду і професії.

                 Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують установлені норми праці й сумлінно ставляться до своїх трудових обов’язків. Право на підви-щення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи вищого розряду не менш як протягом трьох місяців і склали іспит. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду здійснюється в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

3. Тарифні сітки , їх роль в організації заробітної плати

Тарифна сітка – це сукупність тарифних ставок та тарифних коефіцієнтів

Тарифна сітка як важливий елемент тарифної системи слугує для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності.

Основними елементами тарифної сітки є тарифні розряди та відповідні їм тарифні коефіцієнти ставок заробітної плати.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифні коефіцієнти повинні заохочувати робітника до підвищення кваліфікації, якості праці. Досвід показує, що зростання коефіцієнта розряду позначається на ступені підвищення
тарифної ставки, і мінімальний рівень різниці між тарифними ставками суміжних розрядів не може бути нижчим за 10%.

Визначені галузевою тарифною угодою тарифні сітки повинні мати для підприємств різних форм власності і господарювання не обов’язковий, а рекомендаційний характер.

 У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести- та восьмирозрядні тарифні сітки. Тарифні коефіцієнти та їхні співвідношення можуть установлюватися галузевими
угодами.

4. Тарифні ставки працівників.

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відображає законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може
здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:
                                                                Тn = Т1 ∙ К n,
              де Т1 – тарифна ставка 1-го розряду;
              Кn – тарифний коефіцієнт даного розряду.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників. Вища ставка у робітників вищих розрядів.

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва (машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. На основі погодинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робітникам за роботу в нічний час, доплати незвільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, доплати за понаднормовані роботи та ін. Тому на всіх виробництвах, і на тих, де установлюються денні і місячні
тарифні ставки, необхідно розраховувати погодинні тарифні ставки.

Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).
            Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електровозів, роздавальники інструментів), а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.
            Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників (трудомісткості), котрі мають однакові тарифні ставки:

                                           

де å Ч р – загальна чисельність робітників;
             åТ – загальна сума тарифних ставок для всіх робітників, робіт;
             å Т р – загальна трудомісткість робіт, нормо-год.
             Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:
                                                                          Тс=Т1–Кс,
             де Т1 – тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників (робіт);
             Кс – середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).
                                                          Тс = Тм + (Тб – Тм) ∙ (Рс – Рм),
             де Тб, Тм – тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;
             Рс – середній тарифний розряд робітників (робіт);
            Рм – менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.
             Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.