Лекція-7.

1. Загальні принципи відповідальності учасників господарських відносин.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій до правопорушника. Підстави та порядок їх застосування передбачені Господарським кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій має на меті забезпечення правопорядку у сфері господарювання, захист прав та законних інтересів громадян, організацій та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на трьох основних принципах:

- відшкодування збитків здійснюється незалежно від того, передбачено це в договорі чи ні. Передбачена в законі відповідальність виробника (продавця) за недоброякісну продукцію застосовується незалежно від того, чи є посилання на це в договорі;

- виплата штрафних санкцій за порушення зобов'язань, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника від виконання прийнятих на себе зобов'язань в натурі без згоди іншої сторони;

- в господарському договорі недопустимі положення щодо виключення чи обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

2. Господарські санкції як правові засоби відповідальності у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

- відшкодування збитків;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції.

Крім вищевказаних санкцій, щодо суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Різниця між господарськими санкціями та адміністративно-господарськими полягає в тому, що перші застосовуються за ініціативою учасників господарських відносин, а другі - уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоуправління.

3. Підстави господарсько-правової відповідальності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно зі ст. 218 ГК України, є здійснення ним правопорушення у сфері господарювання.

Господарське правопорушення - це винне, противоправне діяння, яке спричиняє шкоду господарським відносинам, правам та законним інтересам суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

Учасник господарських правовідносин несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе що ним були прийняті всі можливі заходи для того, щоб не допустити господарське правопорушення.

Однією з підстав звільнення від відповідальності є дія нездоланної сили. У випадках, якщо інше не передбачене законом чи договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язань було неможливим внаслідок дії нездоланної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин при певних умовах здійснення господарської діяльності.

Не вважаються надзвичайними та невідворотними обставинами:

- порушення зобов'язань контрагентами правопорушника;

- відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язань товарів;

- відсутність у боржника необхідних засобів.

4. Зменшення розміру та звільнення від відповідальності.

За невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності чи закріпленим за ним на праві господарського ведення чи оперативного управління майном. Це правило є диспозитивним, оскільки інше може бути передбачене Господарським Кодексом чи іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями суб'єкта господарювання, за винятком випадків, які передбачені або законом, або договором.

Суд має право зменшити розмір відповідальності чи звільнити відповідача від відповідальності, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) іншої сторони зобов'язання.

Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які внаслідок надзвичайного характеру цих обставин є підставами для звільнення їх від господарської відповідальності у випадках порушення зобов'язання внаслідок цих обставин, а також порядок посвідчення факту виникнення таких обставин. Такі обставини називаються "форс-мажорними", і до них належать: війни, військові дії, блокади, ембарго, стихійні лиха, а також сезонні природні явища.

5. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності.

Учасники господарських відносин, які порушили майнові права чи законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані відновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення в суд.

У ч. 2 ст. 222 ГК України передбачене право суб'єкта господарювання, права та інтереси якого порушені, звернутися до правопорушника з претензією для досудового урегулювання спору. Такий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності дозволяє суб'єктам господарювання урегулювати розбіжності, які виникли між ними без звернення до суду та додаткових затрат на судові витрати. Вимоги до змісту та форми претензії:

- повне найменування та поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;

- дата пред'явлення та номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред'явлена претензія; докази, які підтверджують ці обставини;

- вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

- сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

- платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, які додаються до претензії.

Якщо пред'явлення претензії є, як правило, правом суб'єкта господарювання, то відповідь на претензію є обов'язком адресата претензії, яка повинна бути виконана у встановленому законом порядку та в певний строк.

Відповідно до ст. 8 ГПК України у відповіді на претензію вказуються:

1) повне найменування та поштові реквізити підприємства, організації, які дають відповідь, та підприємства, організації, яким направляється відповідь; дата та номер відповіді; дата та номер претензії, на яку дається відповідь;

2) якщо претензія визнається повністю або частково - визнана сума, номер та дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та спосіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

3) якщо претензія відхилена повністю або частково, мотиви відхилення із посиланням на відповідні нормативні акти та документи, які обґрунтовують відхилення претензії;

4) перелік прикладених до відповіді документів чи інших доказів.

У разі коли претензія відхилена повністю або частково, заявнику повинні бути повернені оригінали документів, які отримані з претензією, а також направлені документи, які обґрунтовують відхилення претензії, якщо вони відсутні у заявника претензії. Відповідь на претензію підписується повноважною особою чи представником отримувача претензії та направляється заявнику рекомендованим чи цінним листом чи вручається йому під підпис.

6. Види санкцій. Господарські санкції (договірні): відшкодування шкоди, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання чи встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати спричинені цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушені.

Під збитками слід розуміти витрати, які зроблені правомочною стороною, втрата чи пошкодження майна, а також не отримані доходи, які сторона могла б отримати у разі належного виконання зобов'язань чи дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна;

- додаткові витрати;

- не отриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка понесла збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди.

При визначенні розміру шкоди враховуються ціни, які існували на місці виконання зобов'язання на день задоволення боржником в добровільному порядку вимог сторони, яка понесла збитки, а у випадку якщо вимога не задоволена в добровільному порядку - на день подання до суду відповідного позову про стягнення шкоди. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою завчасно визначити розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, в твердій сумі чи у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, яка вираховується у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, яка вираховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки зобов'язання.

Правом застосовувати штрафні санкції наділені такі суб'єкти: суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на підставі відносин власності.

У ч. 2 ст. 231 ГК України передбачені конкретні розміри штрафних санкцій, які стягуються при порушенні господарського зобов'язання, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт господарювання, який належить до державного сектора економіки, чи порушення пов'язане з виконанням державного контракту, чи виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару (робіт, послуг), щодо якого допущена про-строчка виконання за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У випадках, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, то санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається облікова ставка Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачений законом чи договором.

У внутрішньогосподарських відносинах розмір штрафних санкцій, а також відшкодування збитків визначається суб'єктом господарювання.

Вимогу щодо виплати штрафних санкцій може заявити учасник господарських відносин, права або законні інтереси якого порушені, а у випадках, передбачених законом - уповноважений орган, який наділений господарською компетенцією.

Оперативно-господарські санкції - це заходи оперативного впливу на правопорушника, які застосовуються сторонами зобов'язання в односторонньому порядку з метою припинення чи попередження повторення порушень зобов'язання. На відміну від штрафних санкцій, які можуть бути передбачені як в законі, так і в договорі, оперативно-господарські санкції можуть бути передбачені тільки в договорі. Однією з важливих особливостей оперативно-господарських санкцій є те, що вони можуть застосовуватися незалежно від відсутності чи наявності вини суб'єкта господарювання.

Види оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управомочною стороною зі звільненням її від відповідальності за це при порушення зобов'язання іншою стороною;

- відмова від виплати за зобов'язаннями, які виконано неналежним чином чи достроково виконано боржником без згоди іншої сторони;

- відстрочка відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочки виставлення акредитиву платником, зупинення видачі банківських позичок і т. д.;

2) відмова управомоченої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного іншою стороною, чи повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, виплачених за неякісну продукцію і т. д.);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції, перехід на попередню оплату продукції чи на оплату після перевірки її якості і т. д.;

4) відмова на встановлення в майбутньому господарських відносин зі стороною, яка порушила зобов'язання. Цей перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним. Сторони в договорі можуть передбачити й інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарських зобов'язань іншою стороною. Ці санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. Якщо сторона не згодна із застосуванням санкції, вона може звернутися до суду із заявою про відміну такої санкції та відшкодування збитків, спричинених її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

7. Адміністративно-господарські санкції.

Одним із видів санкцій, які можуть застосовуватися за правопорушення у сфері господарювання є адміністративно-господарські санкції. Ці санкції застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, мають не тільки майновий, а і організаційно-правовий характер, та спрямовані на припинення правопорушень суб'єктів господарювання та ліквідацію їх наслідків. Адміністративно-правові санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-правових санкцій:

- вилучення прибутку (доходу);

- адміністративно-господарський штраф;

- стягнення зборів (обов'язкових платежів);

- призупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

- застосування антидемпінгових заходів;

- припинення експортно-імпортних операцій;

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- призупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- обмеження чи призупинення діяльності суб'єкта господарювання;

- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

Вказаний перелік адміністративно-правових санкцій не є вичерпним - інші види адміністративно-правових санкцій можуть бути передбачені Господарським Кодексом та іншими законами.

Вилучення прибутку (доходу). Прибуток (доход), який отриманий суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також сума прихованого (заниженого) доходу (прибутку) чи суми податку, який не сплачений за прихований об'єкт оподаткування, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету.

Адміністративно-господарський штраф. Це грошова сума, яка виплачується суб'єктом господарювання у відповідний бюджет у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Стягнення зборів (обов'язкових платежів). При порушення суб'єктом господарювання встановлених правил та звітності щодо уплати зборів (обов'язкових платежів) чи їх несплати або неповної сплати сума, яка підлягає сплаті, стягується у відповідний бюджет. Крім цього із суб'єкта господарювання може бути стягнений штраф у розмірі до 50% тієї суми, яка підлягає виплаті.

Застосування антидемпінгових заходів. При здійсненні окремими учасниками господарських відносин зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з отриманням незаконних переваг на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидійованого імпорту, недобросовісна конкуренція), що спричинило шкоду економіці України чи потягло загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасників відносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні чи спеціальні заходи відповідно до закону.

Субсидійований імпорт - ввіз на митну територію країни імпортного товару (товарів), який користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування чи експорту такого товару.

Компенсаційні заходи - попередні чи кінцеві заходи, які застосовуються під час чи за результатами антисубсидійованого розслідування.

Припинення експортно-імпортних операцій. Застосування індивідуального режиму ліцензування. При недобросовісній конкуренції, розміщенні валютних цінностей з порушенням встановленого порядку на рахунках і вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Цей режим застосовується з метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які допустили порушення в цій сфері. У цьому разі оформлюється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економіки чи уповноваженими ним органами. Ця ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції.

Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання. При здійсненні господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена чи призупинена Кабінетом Міністрів, Радою міністрів АРК, а також уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органами на місцях. До підприємств торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, які неодноразово допускали реалізацію недоброякісних товарів чи систематично порушують встановлені правила торгівлі та надання послуг чи умов зберігання чи транспортування товарів можуть застосовуватися тимчасове припинення діяльності таких підприємств. їх діяльність тимчасово припиняється у випадках, коли інші заходи впливу не дали чи не дадуть належних результатів, наприклад: повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного і того ж порушення; виявлення недоліків, причини яких не можуть бути усунені негайно, а подальша діяльність може спричинити шкоду здоров'ю чи майну споживача; невиконання господарюючими суб'єктами приписів державних органів із захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів. Тимчасове припинення діяльності передбачає припинення на певний строк (до усунення виявлених недоліків) роботу структурних підрозділів, пов'язаних з обслуговуванням споживачів і реалізацією (виробництвом) товарів.

Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання та його ліквідація. Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.05.98 р., якщо суб'єктом підприємницької діяльності є юридична особа, то скасування його державної реєстрації здійснюється органом державної реєстрації на підставі рішення господарського суду у випадку: визнання недійсними чи такими, що суперечать законодавству уставних документів; здійснення діяльності, яка суперечить статутним документам та законодавству; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом; ненадання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Якщо суб'єктом підприємницької діяльності є фізична особа, то скасування його державної реєстрації здійснюється органом державної реєстрації на підставі рішення господарського суду у випадках: здійснення діяльності, яка суперечить законодавству; несвоєчасного повідомлення підприємцем-громадянином про зміну свого постійного чи тимчасового місця проживання; ненадання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності. Вказаний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Ліквідація суб'єкта господарювання у зв'язку зі скасуванням державної реєстрації здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи уповноваженим ним органом. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензії кредиторами, який не може бути меншим ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

8. Кримінальна відповідальність у сфері господарювання.

Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності передбачена нормами, які знаходяться у розділі VII Особливої частини Кримінального Кодексу України, який нараховує 38 статей (ст. 199-235). Залежно від видового об'єкта злочини у сфері господарської діяльності можна класифікувати таким чином:

1) злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів. До цієї групи входять такі злочини: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК); виготовлення, збут чи використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК); порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК); незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК); підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК).

2) злочини проти системи оподаткування. До цієї групи належать: ухилення від сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК); незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК); незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК).

3) злочини проти системи бюджетного регулювання. До цих злочинів належать: порушення законодавства про бюджетну систему (ст. 210 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК);

4) злочини проти системи валютного регулювання: ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК); незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків(ст. 208 КК).

5) злочини проти порядку переміщення предметів через митний кордон України: контрабанда (ст. 201 КК).

6) злочини проти порядку зайняття підприємницькою чи іншою господарською діяльністю: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК); зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК); порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК); порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК); порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК).

7) злочини проти прав і законних інтересів кредиторів: фіктивне банкрутство (218 КК); доведення до банкрутства (ст. 219 КК); приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК); незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

8) злочини проти добросовісної конкуренції і антимонополістичної діяльності: протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК); порушення антимонопольного законодавства (ст. 230 КК); змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування (ст. 228 КК); незаконне використання товарного знака (ст. 229 КК); незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК); розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК).

9) злочини проти прав і законних інтересів споживачів: обман покупців та замовників (ст. 225 КК); фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК); випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК); незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма (ст. 217 КК).

10) злочини проти порядку приватизації: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК); незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК); недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК).

Численність вищевказаних груп злочинів можна пояснити різнохарактерністю та неоднорідністю посягань. У цілому наведену класифікацію можна вважати оптимальною, такою, що ґрунтується на чинному кримінальному законодавстві і дозволяє показати специфіку кожної із виділених груп злочинних посягань. Та водночас необхідно вказати, що і ця класифікація - певною мірою умовність, яка на остаточність претендувати не може, оскільки злочини у господарській діяльності різні вчені класифікують по різному. Що стосується покарання за вказані злочини, то спектр їх доволі широкий - від штрафів до позбавлення волі з конфіскацією майна.