Лекція 12. Види загальнообов`язково державного соціального страхування (ЗДСС). Страховий стаж та його юридичне значення в трудовому праві

1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — система, що передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі настання страхового випадку (наприклад, досягнення пенсійного віку, непрацездатність, хвороба і т. ін.), а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету відповідного Фонду соціального страхування, що формується шляхом сплати обов'язкових страхових внесків юридичними та фізичними особами, а також за рахунок інших джерел.

Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями, що здійснюють керівництво та управління за визначеними законом видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють органи доходів і зборів та Пенсійний фонд України в межах компетенції, визначеної законом.

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування.

В свою чергу, контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави.

Види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) пенсійне страхування:

• пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
• пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 ст.25 Закону України: "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
• медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
• допомога на поховання пенсіонерів;
• пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
• пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

2) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності:

• допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
• допомога по вагітності та пологах;

3) медичне страхування:

• діагностика та амбулаторне лікування;
• стаціонарне лікування;
• надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;
• профілактичні та освітні заходи;
• забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності:

• профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
• відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
• допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
• відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
• допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування на випадок безробіття:

• допомога по безробіттю;
• відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;
• дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце;
• допомога на поховання безробітного;
• профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.

6) інші види страхування, передбачені законами України.

2. Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та порядок його видачі

Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів загальнообов’язкового державного соціального страхування документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Так, страхове свідоцтво видається кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загальнообов’язкового державного соціального страхування, на підставі анкети застрахованої особи після обов’язкової реєстрації цієї особи в органах Пенсійного фонду.

Анкета застрахованої особи заповнюється цією особою відповідно до наданого роботодавцем (страхувальником) зразка, підписується нею, протягом двох тижнів перевіряється, засвідчується підписом роботодавця і печаткою та подається ним до органу Пенсійного фонду, де його зареєстровано як платника страхових внесків.

При цьому, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), особи, які добровільно сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, подають анкету до органів Пенсійного фонду за постійним місцем проживання самостійно одночасно з реєстрацією в ньому як платники страхових внесків.

Реєстрація застрахованих осіб, персоніфікований облік відомостей про них та оформлення страхових свідоцтв здійснюється органами Пенсійного фонду.

Щодо осіб, які на час початку реєстрації не працюють, але раніше працювали та сплачували збори на обов’язкове державне пенсійне страхування і обов’язкове соціальне страхування, такі особи проходять реєстрацію та одержують страхове свідоцтво в органах Пенсійного фонду за місцем проживання.

З дня одержання органом Пенсійного фонду анкети, цей орган протягом трьох тижнів оформляє страхове свідоцтво застрахованої особи або, у разі необхідності внесення уточнень до відомостей про неї, надсилає через страхувальника застрахованій особі (особам, які забезпечують себе роботою самостійно, добровільно сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також громадянам України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, безпосередньо) відповідний запит за формою, встановленою Пенсійним фондом. Застрахована особа не пізніше ніж через тиждень з дня одержання цього запиту уточнює в ньому відомості про себе (у разі необхідності підтверджує їх документально), підписує його і через страхувальника повертає запит відповідному органу Пенсійного фонду (особи, які забезпечують себе роботою самостійно, добровільно сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, особисто).

Після чого, страхове свідоцтво заповнюється уповноваженою посадовою особою органу Пенсійного фонду, засвідчується підписом керівника цього органу або його заступника і печаткою.

При цьому, слід зазначити, що виправлення у тексті страхового свідоцтва не допускаються, а номер страхового свідоцтва повинен збігатися з реєстраційним номером облікової картки платника податків.

Страхове свідоцтво має містити такі відомості про застраховану особу:

• прізвище, ім’я та по батькові;
• дата і місце (країна, область, район, населений пункт) народження;
• стать.

Після цього, оформлене органом Пенсійного фонду страхове свідоцтво разом із супровідною відомістю, форма якої встановлюється Пенсійним фондом, надсилається відповідному страхувальнику, який протягом тижня з дня одержання страхового свідоцтва зобов’язаний видати його застрахованій особі під розписку у супровідній відомості.

Водночас, застраховані особи, які забезпечують себе роботою самостійно, добровільно сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, одержують страхові свідоцтва після пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, безпосередньо в органах Пенсійного фонду під розписку.

Слід зазначити, що у разі наявності в тексті страхового свідоцтва помилок, застрахована особа через страхувальника (особи, які забезпечують себе роботою самостійно, добровільно сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, особисто) одержує в органі Пенсійного фонду лист виправлення за встановленою Пенсійним фондом формою, який з уточненими даними у тижневий термін повертає органу Пенсійного фонду.

Якщо страхувальник не має можливості видати застрахованій особі страхове свідоцтво у зв’язку з її відрядженням, хворобою чи з інших причин, він сам перевіряє текст страхового свідоцтва, уточнює дані та повертає органу Пенсійного фонду завірений лист виправлення.

На підставі листів виправлень орган Пенсійного фонду протягом двох тижнів оформляє за тим же номером нові страхові свідоцтва та передає їх страхувальнику для видачі застрахованим особам або видає страхове свідоцтво застрахованій особі безпосередньо.

Заповнені та засвідчені страхувальником супровідні відомості та у разі необхідності - листи виправлень, а також страхові свідоцтва, не видані застрахованим особам через їх звільнення, повертаються органу Пенсійного фонду. Повернені страхові свідоцтва видаються застрахованій особі безпосередньо органом Пенсійного фонду після її звернення.

Варто пам’ятати, що у разі, зміни відомостей, що включаються до страхового свідоцтва, застрахована особа у місячний термін з дня настання змін зобов’язана через страхувальника подати органу Пенсійного фонду заяву про обмін страхового свідоцтва разом з копіями документів, що підтверджують ці зміни.

При цьому, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, добровільно сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, безпосередньо подають до органу Пенсійного фонду заяву про обмін страхового свідоцтва разом з копіями документів, що підтверджують ці зміни.

В таких випадках, на підставі поданих документів орган Пенсійного фонду протягом двох тижнів видає нове страхове свідоцтво за тим же номером.

У разі втрати або пошкодження страхового свідоцтва застрахованій особі видається його дублікат на підставі раніше поданих документів та особистої заяви застрахованої особи, де пояснюються обставини втрати або пошкодження.

При цьому, видача дублікатів страхового свідоцтва здійснюється у тому ж порядку, що й видача страхових свідоцтв.

Разом з цим, у лівому верхньому кутку страхового свідоцтва ставиться штамп або робиться чорним чорнилом напис "дублікат".

Слід зазначити, що страхове свідоцтво та його дублікати видаються безкоштовно, а бланки страхового свідоцтва розповсюджуються централізовано Пенсійним фондом.

Страхове свідоцтво зберігається у застрахованої особи та дійсне тільки у разі пред’явлення паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу.

3. Поняття «страховий» та «трудовий» стаж: спільне та відмінне

Поняття «страхового стажу» введено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року.
З цього часу поняття «трудовий стаж» замінюється поняттям «страховий стаж» та є одним із основних факторів, що впливають на розмір майбутньої пенсії.
Під страховим стажем розуміють період, протягом якого особа або її роботодавець сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться,зокрема, відомості про роботу.
Але варто зауважити, що записи в трудовій книжці про трудову діяльність працівника, що підтверджують трудовий стаж, не завжди відповідають його страховому стажу.
Так, трудовий стаж до 1 січня 2004 року зараховується як страховий стаж.
У випадку, якщо особа не працювала та отримувала допомогу по безробіттю або отримувала матеріальну допомогу під час підвищення кваліфікації, професійної підготовки, перепідготовки тощо, то такі періоди включаються до страхового стажу.
Для того, щоб до страхового стажу було зараховано один робочий місяць, сума внеску до Пенсійного фонду повинна бути не меншою, ніж та, що обчислена із мінімальної заробітної плати, тобто не менше розміру мінімального страхового внеску.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Навчання у вищому навчальному закладі до 1 січня 2004 року зараховується до трудового стажу і автоматично стає страховим стажем. Після цієї дати період навчання до страхового стажу не зараховується, оскільки навчальний заклад не сплачує страхові внески за студента. Цей період може бути зарахований до страхового стажу за умови добровільної сплати страхового внеску не пізніше 20-го числа кожного місяця. Орієнтовний розмір внеску на даний час складає 450 гривень (37% х 1218 грн.).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати.
У разі, якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де ТП – тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св – сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.
В окремих випадках для підтвердження страхового стажу застрахованої особи крім трудової книжки потрібні додаткові документи, що підтверджують періоди, впродовж яких застрахованою особою страхові внески не сплачувались, але які відповідно до законодавства про соціальне страхування, зараховуються до страхового стажу:
– довідки з попередніх місць роботи працівника про заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; листки непрацездатності;
– відомості про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності та пологах із зазначенням періодів, за які надавалися страхові виплати;
– накази про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– довідки про періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під поняттям «загальний трудовий стаж» розуміється сумарна тривалість роботи робітником або службовцем, або в іншій суспільно-корисній діяльності, якщо їх включення в трудовий стаж передбачено чинним законодавством.
Загальний трудовий стаж відрізняється від спеціального тим, що при його обчисленні тривалість перерв у трудовій діяльності, причини звільнення і характер роботи не мають значення. Поняття загального та спеціального трудового стажу застосовувалося в пенсійному законодавстві для визначення права на призначення пенсій за віком, пенсій на пільгових умовах та за вислугу років.
Спеціальний трудовий стаж – це тривалість роботи у певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природно-кліматичних умовах, за професіями, посадами. Спеціальний трудовий стаж враховується при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівникові призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам – за наявності страхового стажу не менше 35 років, серед них стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам – за наявності страхового стажу не менше 30 років, серед них стажу наукової роботи не менше 15 років.
Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 № 909.

4. Підтвердження трудового стажу для призначення пенсії

Трудовий (пенсійний, страховий) стаж є найважливішим фактором при призначенні пенсії. Від його розміру залежить право людини на той чи інший вид пенсії, а також сума пенсійних виплат. Основним документом, що підтверджує стаж роботи до 1 січня 2004 року, тобто до вступу в силу Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є трудова книжка. З 01.01.2004 стаж для виходу на пенсію називається страховим і його підтвердження здійснюється за даними персоніфікованого обліку — даних, що зберігаються в Пенсійному фонді.

Як довести наявність стажу без трудової книжки?

При відсутності у людини трудової книжки, а також в тих випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні (неточні) дані про періоди роботи, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Якщо письмові докази трудової діяльності не збереглися, підтвердження стажу проводиться органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (постанова КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»).

Які документи можуть бути доказом трудового стажу?

Документальним підтвердженням наявності в особи необхідного пенсійного стажу є:

• довідки підприємства;
• виписки з наказів;
• особові рахунки та відомості на видачу зарплати;
• посвідчення і характеристики з місця роботи;
• трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання;
• інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

При відсутності вищевказаних документів як доказ робочого стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються тільки ті періоди роботи, за які є відмітки про сплату членських внесків.

Особливості підтвердження стажу показаннями свідків

При відсутності документів стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань двох і більше свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, установі, організації. Показання свідків застосовуються при неможливості отримання документального підтвердження пенсійного стажу в зв’язку з:

• військовими діями, аваріями, катастрофами;
• стихійними лихами та іншими надзвичайними ситуаціями;
• ліквідацією підприємства, установи, організації;
• відсутністю архівних даних з інших причин.

Як приватному підприємцю підтвердити стаж?

Основним місцем роботи фізичної особи-підприємця є здійснювана ним підприємницька діяльність. Однак, через відсутність нормативного акту, що регулює порядок здійснення записів у трудовій книжці підприємця, вона не зможе використовуватися в якості підтвердження стажу.

Документом, що підтверджує ведення бізнесу, заснованого на приватній власності (за період до 1 травня 1993 року) є довідка з Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім підприємців на спрощеній системі оподаткування), з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Трудовий стаж підприємців на спрощеній системі оподаткування до 1 січня 2004 підтверджується:

• спеціальним торговим патентом;
• довідкою про сплату страхових внесків;
• свідоцтвом про сплату єдиного податку (ЄП);
• патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку.

З 01.01.2004 підприємницька діяльність зараховується до трудового стажу на підставі довідки з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як зарахувати військову службу в пенсійний стаж?

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Для підтвердження військової служби, а також служби в цивільній обороні, Держспецзв’язку, органах держбезпеки, розвідувальних органах приймаються:

• військові квитки;
• довідки архівних і військово-лікувальних установ;
• довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі при виконанні інтернаціонального обов’язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, визначеному Міноборони. Для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Нацполіції приймаються довідки, видані згідно з порядком МВС.

Підтвердження періоду тимчасової непрацездатності

Відповідно до пункту 9 постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 р. № 637 тривалість періоду тимчасової непрацездатності, яка розпочалася під час роботи, встановлюється на підставі довідок, виданих за місцем служби.

Чим підтверджується період навчання при розрахунку пенсійного стажу?

Період отримання освіти також може бути врахований при підрахунку страхового стажу при призначенні пенсії. В якості підтвердження терміну навчання у ВНЗ, профтехучилищах, закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі приймаються:

• дипломи, свідоцтва;
• довідки та посвідчення;
• збережені архівні дані.

Як підтвердити і включити в стаж період творчої діяльності?

Документальним підтвердженням часу творчої діяльності членів творчих спілок та інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, є довідки про сплату страхових внесків до ПФ. Стаж творчої діяльності, отриманий до 1 квітня 1992 року членами Спілки письменників, Спілки художників, Спілки композиторів, Спілки кінематографістів, Спілки театральних діячів, а також інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок України, але об’єднаних профкомітетом, підтверджується довідками або виписками з постанов секретаріатів правлінь творчих спілок про встановлення творчого стажу.

Догляд за інвалідом або престарілим пенсіонером

Тривалість догляду за інвалідом 1-ої групи, дитиною-інвалідом (до 16 років), а також хворим або престарілим пенсіонером, який за висновком лікарів вимагає постійного догляду, встановлюється на підставі:

• акту обстеження фактичних умов догляду, який складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей житлово-експлуатаційних організацій за місцем проживання, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів;
• документів, які підтверджують інвалідність (виписка з акту огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів соцзахисту, ПФ і т. д.);
• документів, що засвідчують вік (свідоцтво про народження, паспорт, довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем прописки).

Документальне підтвердження періоду догляду за дітьми

Процедура збільшення пенсійного стажу за рахунок включення в нього «декретної» відпустки, періоду по догляду за малолітньою дитиною заснована на наявності у непрацюючої матері підтверджуючих документів:

• свідоцтво про народження дитини або паспорт;
• свідоцтво про смерть (якщо дитина померла);
• документ про те, що до досягнення дитиною 3 років мати не працювала (виписка з трудової книжки, відомості про відсутність підприємницької діяльності, довідка з ПФ).

Страховий стаж при розрахунку пенсії може бути збільшений за рахунок додавання терміну по догляду за дитиною, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку.

Підставою для зарахування цього проміжку часу до трудового стажу є:

• свідоцтво про народження дитини або її паспорт (свідоцтво про смерть);
• посвідчення дитини, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС;
• документ про те, що до досягнення дитиною 12 років один з батьків не працював;
• заява про те, що ніхто з батьків не скористався «чорнобильською» пільгою по пункту 13 статті 30 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Трудовий стаж засуджених за час відбування покарання

Термін утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування на примусовому лікуванні підтверджується довідками МВС і зараховується до пенсійного (страхового) стажу при наявності:

• документів про реабілітацію;
• довідки суду про прийняття виправдувального вироку;
• довідки суду, прокуратури, досудового слідства про закриття кримінального провадження.

Робота засуджених підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до ПФ.

Підтвердження стажу роботи для дружин офіцерів

Відповідно до законодавства України період проживання дружин офіцерів, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців-надстроковиків з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, може бути включений до страхового стажу при оформленні пенсії. Підставою для цього служать довідки, видані командирами військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств, установ і організацій в порядку, визначеному Міноборони.

Як підтвердити стаж особам, які працюють за кордоном?

Стаж роботи громадян України за кордоном підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства. Виняток становить робота на території колишнього СРСР і держав, з якими у Радянського Союзу були укладені угоди про соціальне забезпечення, до укладання відповідних двосторонніх угод з Україною.