КОНСПЕКТ: Аналіз продуктивності праці

1. Поняття продуктивності праці

Методи вимірювання продуктивності праці:


Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробниц­тво одиниці продукції (виконання одиниці роботи чи послуги).

Продуктивність праці розраховується прямим або оберненим методами, залежно від чого маємо два показники:

= виробіток

= трудомісткість.

ВИРОБІТОК – кількість продукції (робіт, послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу.

= Відсоток зменшення трудомісткості (ΔТМ↓)

= Відсоток збільшення виробітку (ΔВ↑)

2. Аналіз виробітку

Виробіток—це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припа­дає на одного середньооблікового працівника за певний період.

Середньорічний видобуток продукції однім працівником можна представити у вигляді формули:

РВ = Ч_роб × Д × t × ГВ ,           

де        РВ- середньорічний виробіток одного працівника;

            Ч_роб – частка робітників у загальній кількості працівників;

             Д - кількість відпрацьованих днів одним працівником;

             t - середня тривалість робочого дня;

             ГВ - середньогодинний виробіток продукції однім працівником.

Розрахунок впливу окремих факторів проводиться способом ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць чи інтегральним методом.

Під час аналізу обов’язково вивчають резерви збільшення продуктивності праці за рахунок:

1)      зменшення витрат праці через застосування нових технологій, автоматизації і механізації виробництва, скорочення втрат робочого часу;

2)      більш повне використання виробничої потужності підприємства. В результаті чого витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються.

3. Аналіз трудомісткості

Трудомісткість (ТМ) – витрати робочого часу на одиницю чи весь обсяг виробленої продукції.

Трудомісткість одиниці продукції розраховується діленням фонду робочого часу на виготовлення певного виду продукції на кількість виробів даного найменування у натуральному чи умовно-натуральному вимірюванні.

Аналіз трудомісткості передбачає наступні етапи:
1) вивчення динаміки трудомісткості,

2) оцінка рівнявиконання плану,

3) визначення причин зміни трудомісткості та впливи на рівень продуктивності праці.

4) аналіз показників питомої ваги трудомісткості за видами продукції та вивчення впливу факторів методом ланцюгових підстановок через середні величини.

Зменшення трудомісткості продукції – найважливіший фактор підвищення продуктивності праці.

Резерви зменшення трудомісткості:

• виконання плану оргтехзаходів (впровадження досягнень науки і техніки, автоматизація і механізація виробничих процесів,
• удосконалення організації виробництва і праці),
• збільшення питомої ваги купованих напівфабрикатів,
• перегляд норм видобутку тощо.