КОНСПЕКТ

1. Сутність організації аналітичної роботи

Організація аналітичної роботи передбачає:

• • розробку загальних засад і порядку проведення аналізу, плануван­ня роботи окремих її елементів та етапів;

• • матеріальне, методичне і наукове забезпечення;

• • загальне керівництво, прийом виконаних аналітичних робіт, їх оформлення та контроль за впровадженням у виробництво розроблених заходів з метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з плануван­ня.

Розрізняють такі плани аналітичної роботи:

1) Загальний план роботи складається на рік з розбивкою за кварталами. У плані зазначаються:

-       розділи господарської діяльності та об'єкти, які мають вивчатися;

-       періодичність і терміни проведення роби;

-       від­повідальні виконавці;

-       технічні засоби та джерела інформації, по­трібні для здійснення аналізу.

2) Плани окремих робіт - складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи, визначаються об'єкти та етапи аналізу, терміни виконання її завдання тощо.

Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснює заступник директора з економічної роботи (головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати керівник планового відділу або головний бухгалтер чи його заступник.

Ви­конавцями аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бух­галтери, а також працівники інших професій, які мають відповід­ний досвід і схильність до аналітичних досліджень. Якщо аналіз виконують сторонні організації, то аналітиками є аудитори, пра­цівники банків і наукових установ, відомчі ревізори, інші праців­ники контролюючих організацій.

Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання аналітичних робіт залучаються й працівники техніч­них, технологічних та інших служб.

Програмою аналізу може слугувати розгорнутий і деталізова­ний перелік питань, які передбачено вивчати, або комплект таб­лиць, обов'язковий до опрацювання. 

Визначаючи зміст аналітичної роботи та терміни її проведен­ня, потрібно враховувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збирання та опрацювання іншої інформації і, на­решті, час, потрібний для виконання окремих етапів робіт.

Реко­мендується виокремлювати три головні етапи аналітичних робіт:

І. Попередній етап – здійснюється загальне ознайомлення зі станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попередня оцінка роботи або стану справ На цьому етапі також складається докладна програма ана­лізу, готуються макети таблиць, збирається и перевіряється голов­на інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання.

ІІ. Основний етап – передбачає заповнення всіх таблиць, вив­чення та опрацювання необхідної додаткової інформації, ви­значення факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів виробництва з окремих вивчених питань роблять оцінки і підраховують резерви вироб­ництва.

ІІІ. Підсумковий етап – узагальнюються результати аналізу й підраховуються зведені резерви виробництва, дається підсумкова оцінка діяльності підприємства, розробляються конструктивні заходи щодо поліпшення роботи та використання виявлених ре­зервів виробництва.

З наведених трьох етапів найбільш тривалим і трудомістким є другий. 

Зібрані працівниками підприємства під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розра­хунки впливу факторів і резервів на останньому етапі узагаль­нюють і письмово оформляють у вигляді довідок, актів переві­рок, аналітичних і доповідних записок, пояснювальних записок до звітів.

Працівники зовнішніх установ практикують оформ­лення результатів аналізу у вигляді висновку.

Самостійним або додатковим документом, у якому відображаються результати аналізу, є проект наказу. У ньому дається загальна оцінка ро­боти і визначаються заходи, терміни початку та закінчення їх проведення, необхідні матеріальні та грошові ресурси, вико­навці, відповідальні та контролюючі посадові особи чи підроз­діли підприємства.

Цей документ, ухвалений і підписаний ке­рівниками підприємства, є обов'язковим для виконання запро­понованих аналітиком заходів.

2. Методичне забезпечення економічного аналізу

Відповідальність за методичне забезпечення аналізу зазвичай покладають на спеціаліста, який здійснює керівництво аналі­тичною роботою на підприємстві. 

Особливе значення має розробка власних або адаптація готових комп'ютерних програм аналізу, що дають змогу оперативно і ком­плексно досліджувати результати господарської діяльності з ви­користанням економічно-математичних методів.

Будь-які результати аналітичного дослідження діяльності підприємства в цілому або його сегментів має бути оформлено відповідними документами:

1. Аналітичний звіт (пояснювальна записка) - зазвичай скла­дають для зовнішніх користувачів. Зміст звіту має бути достатньо повним. Передовсім у ньому мають міститися загальні питання, що відображають економічний рівень розвитку підприємства, умови його господарюван­ня, характеристику асортиментної і цінової політики, конкурен­тоспроможності продукції, широту і частку ринків збуту продукції, репутацію підприємства, його імідж у діловому світі.

У пояснювальній записці дають характеристику як позитив­них, так і негативних сторін діяльності підприємства за звітний період, розкривають об'єктивні і суб'єктивні, зовнішні і вну­трішні фактори, що вплинули на виробничі І фінансові результа­ти його роботи, викладають перелік заходів, спрямованих на усу­нення виявлених недоліків і підвищення ефективності функціо­нування підприємства в майбутньому.

Аналітична частина звіту має бути обґрунтованою, конкрет­ною за стилем. Результати аналізу подають у ній у формі таблиць, графіків, діаграм тощо.

2. Довідка або висновок за результатами аналізу - на відміну від пояснювальної записки, може бути конкретнішим, акцентованим на відображенні недоліків або досягнень, вияв­лених резервів, способів освоєння їх. Особливу увагу потрібно приділяти пропозиціям за результатами аналізу. Вони мають бути всебічно обґрунтованими і спрямованими на поліпшення резуль­татів господарської діяльності, освоєння виявлених внутрігоспо­дарських резервів. При цьому може бути опу­щено загальну характеристику підприємства та умов його ді­яльності.

Нетекстова форма подання результатів аналізу - це постійний макет типових аналітичних таблиць, графіків без пояснювального тексту. Аналітичні таблиці і графіки дають змогу систематизувати, узагальнювати матеріал, що вивчається, і подавати його в придатній для сприймання формі.

Форми таблиць можуть бути найрізноманітнішими. їх будують відповідно до потрібних для аналізу даних. Показники в аналітичних таблицях слід розміщувати так, щоб їх можна було одночасно використовувати як аналітичний та ілюстративний матеріал. Аналітичні таблиці ма­ють бути наочними і простими.

Більша частина інформації, використовуваної в аналізі, має форму показників. Кількість показ­ників може зростати шляхом їх диференціації або інтеграції за­лежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів і процесі в.

Показники класифікують за різними ознаками:

Перевірка інформації:

= за формою – встановлюють правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й за­повнення всіх реквізитів, підписів, таблиць, арифметичних сум, підсумків, відповідність і спадковість цифр, перенесених з інших документів і за попередні роки; узгодженість цифр у річних фор­мах звіту і взаємозалежних величин

= за змістом – встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку і достовірність самого обліку його відповідність реальному стану речей та процесам на підпри­ємстві;

Мета перевірки інформації - встановити доброякісність інформації.

3. Методичне забезпечення економічного аналізу

Відповідальність за методичне забезпечення аналізу зазвичай покладають на спеціаліста, який здійснює керівництво аналі­тичною роботою на підприємстві. 

Особливе значення має розробка власних або адаптація готових комп'ютерних програм аналізу, що дають змогу оперативно і ком­плексно досліджувати результати господарської діяльності з ви­користанням економічно-математичних методів.

Будь-які результати аналітичного дослідження діяльності підприємства в цілому або його сегментів має бути оформлено відповідними документами:

1. Аналітичний звіт (пояснювальна записка) - зазвичай скла­дають для зовнішніх користувачів. Зміст звіту має бути достатньо повним. Передовсім у ньому мають міститися загальні питання, що відображають економічний рівень розвитку підприємства, умови його господарюван­ня, характеристику асортиментної і цінової політики, конкурен­тоспроможності продукції, широту і частку ринків збуту продукції, репутацію підприємства, його імідж у діловому світі.

У пояснювальній записці дають характеристику як позитив­них, так і негативних сторін діяльності підприємства за звітний період, розкривають об'єктивні і суб'єктивні, зовнішні і вну­трішні фактори, що вплинули на виробничі І фінансові результа­ти його роботи, викладають перелік заходів, спрямованих на усу­нення виявлених недоліків і підвищення ефективності функціо­нування підприємства в майбутньому.

Аналітична частина звіту має бути обґрунтованою, конкрет­ною за стилем. Результати аналізу подають у ній у формі таблиць, графіків, діаграм тощо.

2. Довідка або висновок за результатами аналізу - на відміну від пояснювальної записки, може бути конкретнішим, акцентованим на відображенні недоліків або досягнень, вияв­лених резервів, способів освоєння їх. Особливу увагу потрібно приділяти пропозиціям за результатами аналізу. Вони мають бути всебічно обґрунтованими і спрямованими на поліпшення резуль­татів господарської діяльності, освоєння виявлених внутрігоспо­дарських резервів. При цьому може бути опу­щено загальну характеристику підприємства та умов його ді­яльності.

Нетекстова форма подання результатів аналізу - це постійний макет типових аналітичних таблиць, графіків без пояснювального тексту. Аналітичні таблиці і графіки дають змогу систематизувати, узагальнювати матеріал, що вивчається, і подавати його в придатній для сприймання формі.

Форми таблиць можуть бути найрізноманітнішими. їх будують відповідно до потрібних для аналізу даних. Показники в аналітичних таблицях слід розміщувати так, щоб їх можна було одночасно використовувати як аналітичний та ілюстративний матеріал. Аналітичні таблиці ма­ють бути наочними і простими.

Більша частина інформації, використовуваної в аналізі, має форму показників. Кількість показ­ників може зростати шляхом їх диференціації або інтеграції за­лежно від мети і змісту аналізу, глибини вивчення відповідних об'єктів і процесі в.

Показники класифікують за різними ознаками:

Перевірка інформації:

= за формою – встановлюють правильність оформлення документів і звітів з погляду повної наявності й за­повнення всіх реквізитів, підписів, таблиць, арифметичних сум, підсумків, відповідність і спадковість цифр, перенесених з інших документів і за попередні роки; узгодженість цифр у річних фор­мах звіту і взаємозалежних величин

= за змістом – встановлюють відповідність звіту даним бухгалтерського обліку і достовірність самого обліку його відповідність реальному стану речей та процесам на підпри­ємстві;

Мета перевірки інформації - встановити доброякісність інформації.

4. Інформація в економічному аналізі: поняття та призначення

Інформація – це впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них. Вона може бути виражена за допомогою цифр, букв та інших сим­волів.

В економіці інформація відображає процеси і явища госпо­дарської діяльності людей, закономірності функціонування ринку і його складових тощо.

Для одержання, опрацювання, збереження і використання ін­формації витрачаються праця і матеріальні ресурси. Тому інфор­мація крім споживчої цінності має ще й вартість, яка повинна відшкодовуватися сторонніми її користувачами.

Основні вимоги, які ставляться до інфор­мації:

-       повнота;

-       різнобічність;

-       своєчасність;

-       добро­якісність.

Проблеми з інформацією виникають не лише через її відсутність, перекручення, а й у зв'язку з обмежен­нями щодо порядку її використання, впровадженням різних ко­мерційних та інших таємниць.

Слід також розглянути питання оперативності інформації як найважливішої її властивості. Варто наголосити, що тільки зав­дяки комп'ютеризації виробництва забезпечуються оперативність і доступність потрібних даних. Комп'ютерні технології вносять суттєві зміни у зміст і методику вирішення аналітичних завдань на підприємстві. Висока швидкість виконання розрахункових і логічних операцій дає змогу обробляти великі масиви аналітич­ної інформації, плідно і своєчасно використовувати її в управлін­ні виробництвом.

Джерела інформаційного забезпечення економічного аналізу:

 1) планово-нормативна інформація (матеріали бізнес-пла­нів, норми затрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, за­конодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документа­ція тощо);

2) дані бухгалтерською, статистичного та оперативного обліку і звітності;

3) внутрішня позаоблікова інформація (накази, виробниче листування, довідки про перевірки та акти ревізій (аудиту), про­токоли виробничих нарад, доповідні записки тощо);

4) зовнішня інформація (звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань, збірники статистичних матеріалів як вітчизняних, так і іноземних установ, дані переписів та анкет­них обстежень);

5) дані особистих спостережень аналітика (виробничі екс­курсії, хронометраж робочого дня, опитування працівників під­приємства).

5. Характеристика основних відділів підприємства щодо їх участі в економічному аналізі

Розподіл обов'язків між функціональними службами підпри­ємства щодо виконання аналітичних робіт передбачається робо­чою програмою. Він може мати такий, наприклад, вигляд.

Планово-економічний відділ є відповідальним виконавцем і за участю інших економічних і технічних служб здійснює:

• розробку плану аналітичної роботи і контроль за його ви­конанням;                                  
• методичне забезпечення аналізу;
• комплексний огляд узагальнюючих показників виробничо-господарської діяльності, метою якого є оцінка кількісних та які­сних показників виконання виробничої програми, використання ресурсів, оцінка рівня організаційно-технічного, економічного й соціального розвитку виробництва та економічної ефективності господарської діяльності;
• конкретний аналіз виконання виробничої програми, оцінку впливу основних факторів на показники обсягу виробництва, зміну структури і якості продукції;
• аналіз використання основних та виробничих потужностей;
• аналіз собівартості за техніко-економічними факторами її зниження;
• аналіз ефективності економічного стимулювання;
• узагальнення результатів аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів;
• розробку заходів за результатами аналізу.

Фінансовий відділ проводить аналіз показників використання плану реалізації, показників прибутку та рентабельності, взаємо­відносин з Державним бюджетом (фінансування з бюджету і роз­рахунки з бюджетом та з позабюджетними фондами).

Відділ бухгалтерського обліку аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан і платоспромож­ність підприємства.

Відділ матеріально-технічного забезпечення контролює своє­часність і якість матеріально-технічного забезпечення виробницт­ва, виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками, якістю, стан збереження складських запасів, дотримання норм відпуску матеріалів, транспортно-заготівельних витрат.

Відділ праці і заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів щодо його поліпшення, забезпе­чення підприємства трудовими ресурсами за категоріями та про­фесіями, рівень продуктивності праці, використання фонду робо­чого часу та фонду заробітної плати.

Відділ збуту вивчає виконання договірних зобов'язань і пла­нів поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, стан складських запасів і збереження готової продукції.

У комплексному аналізі виробничо-господарської діяльності беруть участь також і технічні служби: відділ якості продукції або відділ технічного контролю (ВТК), виробничий відділ, відділи го­ловного технолога, головного механіка, головного енергетика, конструкторський відділ та ін. Ці служби здебільшого здійснюють техніко-економічний аналіз, який уможливлює пов'язання виробничо-технологічних факторів із кількісними та якісними показни­ками роботи окремих дільниць і підрозділів підприємства.

Виробничий відділ — аналізує виконання плану випуску про­дукції за обсягом та асортиментом, ритмічність роботи, підви­щення якості продукції, запровадження нової техніки та техноло­гій, комплексної механізації та автоматизації виробництва, робо­ту обладнання, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплектність випуску продукції, загаль­ний технічний та організаційний рівень виробництва.

Відділ головного механіка — вивчає стан експлуатації машин та обладнання, виконання планів-графіків ремонту й модернізації обладнання, якість і собівартість ремонту, повноту використання обладнання та виробничих потужностей, раціональність потреби в енергоресурсах.

Відділ технічного контролю — аналізує якість сировини та готової продукції, брак і втрати, рекламації покупців, розробляє) заходи щодо зменшення браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни.