Педагогіка оцінювання. Звітність майстра

1. Призначення і функції контролю навчальних досягнень учнів

Контроль знань і вмінь учнів є одним із важливих етапів навчального процесу. У ході контролю реалізується так званий «зворотній зв'язок», тобто інформація, що надходить від учня викладачу і характеризує процес навчання, а саме: досягнення й утруднення в учнів в опануванні знань, формуванні вмінь і навичок, розвитку пізнавальних здібностей та інших якостей особистості.

Контроль включає декілька етапів:

• розпізнавання та виявлення навчального матеріалу, засвоєного учнями;
• вимірювання засвоєного навчального матеріалу: за рівнями засвоєння, за повнотою, за усвідомленістю тощо;
• оцінювання результату учіння за визначеною шкалою.

У випадку пропуску одного з вищеназваних елементів процес контролю буде суб'єктивним, тобто базованим на особистих враженнях викладача. Якщо розглядати контроль як самостійну процедуру, то можна виділити такі його компоненти, як: цілі, зміст, функції, принципи і способи взаємозв'язку між ними.

Цілі контролю навчальних досягнень учнів:

• діагностика і констатація обсягу та рівнів сформованих знань і вмінь учнів;
• одержання інформації про характер пізнавальної діяльності, самостійності й активності учнів у процесі навчання;
• визначення ефективності викладацької діяльності;
• стимулювання і мотивування навчальної діяльності учнів.

Зміст контролю – це обсяг знань, умінь і навичок учнів (базових, діяльнісних, підсумкових), який необхідно проконтролювати відповідно до сформульованих цілей. Вибір змісту контролю знань і вмінь вимагає ретельного логічного аналізу змісту навчального матеріалу, який підлягає перевірці, з позиції вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Вхідними критеріями змісту контролю є:

• відповідність повноти обсягу навчального матеріалу певному етапу навчання;
• узагальнений характер змісту контролю, тобто вибір таких завдань  і питань, відповіді на які припускають засвоєння максимальної кількості понять і дій;
• продуктивний, прикладний характер змісту контролю;
• спрямованість змісту контрольних завдань на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Стосовно до навчального процесу контроль варто розглядати як багатоаспектне поняття, якому властивий ряд функцій:

-                перевірочна функція – забезпечує фіксування рівнів досягнень учнів, їх відповідності нормам і стандартам;

-                навчальна функція – у ході контролю відбувається повторення, закріплення, удосконалення знань і вмінь, виправлення помилок, використання набутих знань і вмінь на практиці;

-                розвиваюча функція – полягає в тому, що у процесі контролю формуються пізнавальні здібності учнів. У процесі контролю учні повинні відтворювати засвоєння навчальної інформації, систематизувати й узагальнювати знання й уміння, приводити докази, що вимагає напруженої розумової діяльності і сприяє розвитку механізмів мислення, пам'яті, технічно грамотної мови;

-                виховна функція – пов'язана з формуванням адекватної самооцінки, відповідальності, вольового саморегулювання, необхідності систематичної й активної навчально-пізнавальної та навчально-виробничої діяльності;

-                стимулююча функція – контроль повинен формувати впевненість учнів у можливості досягнення нових успіхів у навчанні, а також більш високого рівня навченості та розвитку;

-                методична функція – пов'язана з педагогічною рефлексією педагога.

Контроль дозволяє оцінити методику викладання, побачити її слабкі і сильні сторони, обрати оптимальні варіанти навчальної діяльності.

Процес контролю базується на принципах, які є відображенням загальних дидактичних принципів, але мають специфічний характері висвітлюють вимоги учнів і педагогів до раціональної організації та проведення контролю знань, умінь і навичок. Такими принципами є: науковість, системність, надійність, зв'язок контролю з навчанням; індивідуальний характер контролю; єдність вимог викладачів до учнів.

Контроль ефективний у тому випадку, якщо буде відповідати таким вимогам:

• планомірність і систематичність, тобто контроль повинен здійснюватися відповідно до запланованого ходу навчально-виробничого процесу і будуватися на вузлових питаннях програми навчання. Планомірність контролю дозволяє вчасно виявляти і виправляти помилки учнів, знаходити оптимальні шляхи вдосконалення їх навчальної діяльності; об'єктивність, яка дозволяє реально оцінити успіхи і недоліки навчально-пізнавальної діяльності учнів, виключити суб'єктивність в оцінюванні. Об'єктивність оцінювання визначається низкою чинників: науковою обґрунтованістю і методичною правильністю постановки цілей навчання, вимог до знань, умінь і навичок учнів, відповідністю змісту знань, які перевіряються, цілям перевірки;
• всебічність перевірки результатів навчання. У когнітивній сфері визначається рівень оволодіння знаннями й уміннями. Відповідно до таксономії цілей навчання (за Б.Блумом), коли рівні опанування навчальним матеріалом виділяються у вигляді конкретних дій учнів: знає, розуміє, застосовує, аналізує, узагальнює (синтезує) й оцінює навчальний матеріал. Другий спосіб перевірки результатів навчання може ґрунтуватися на рівнях засвоєння знань і вмінь учнів.

У психологічній сфері перевіряється розвиток мови, мислення, пам'яті, уваги, здібностей (пізнавальних, комунікативних, творчих тощо).

У соціальній сфері діагностується ступінь опанування учнями соціальних норм поведінки, їх моральна самосвідомість, здатність до адаптації в соціальній сфері, а також:

• відкритість (гласність) і обґрунтованість оцінки, на основі доказової аргументації;
• економічність за витратами часу педагога й учнів, тобто аналіз знань і вмінь, які перевіряються, але їх оцінювання повинно проводитися в порівняно скорочений термін;
• педагогічна тактовність, яка забезпечується індивідуальним підходом до особистості учня, тактовним і доброзичливим ставленням педагога.

На основі узагальнення педагогічного досвіду можна рекомендувати викладачу використовувати такі прийоми в процесі оцінювання:

• під час контролю й оцінювання створювати атмосферу довіри, доброзичливості. Учень повинен бути впевнений в об'єктивності викладача;
• чітко роз'яснювати учням критерії оцінювання;
• при контролі й оцінювання слабкого учня не слід проявляти негативну реакцію на неправильні відповіді чи дії;
• виставляючи негативну оцінку, варто надавати учню надію на наступний успіх, віру у свої сили; 
• не допускати байдужного ставлення учнів до оцінки, яка виставляється.

2. Види та методи контролю знань, умінь і навичок учнів

Відповідно до Положення про організацію навчально-виробничого процесу у ПТНЗ, професійно-технічні навчальні заклади, органи управління освітою, засновники ПТНЗ організовують та здійснюють поточний, тематичний, проміжний і вихідний контроль навчальних досягнень учнів, слухачів, рівень їхньої кваліфікаційної атестації.

Поточний контроль передбачає поурочне опитування учнів, слухачів, проведення контрольних і перевірочних робіт, тематичне тестування та інші форми контролю, що не суперечать етичним та медико-педагогічним нормам.

Перевірочні роботи є формою поточного контролю вмінь та навичок учнів, слухачів.

Тематичний контроль застосовується для оцінювання навчальних досягнень учнів, слухачів по завершенню вивчення теми робочої навчальної програми. Педагогічні працівники, органи управління освітою, засновники ПТНЗ самостійно обирають форму поточного, тематичного контролю рівнів навчальних досягнень учнів, слухачів.

Проміжний контроль передбачає семестрові заліки, семестрову атестацію (іспити), річні підсумкові заліки, річну атестацію (річні підсумкові іспити), проміжну кваліфікаційну атестацію кваліфікаційний іспит), індивідуальні завдання учням, слухачам.

Вихідний контроль передбачає державну кваліфікаційну атестацію, яка включає: кваліфікаційну пробну роботу, яка відповідає вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника ПТНЗ відповідного кваліфікаційного рівня; державний кваліфікаційний іспит або захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює. 

Форми і періодичність проміжного та вихідного контролю визначаються робочими навчальними планами. Додержання зазначених у робочому навчальному плані конкретних форм проміжного і вихідного контролю та їх періодичність є обов'язковими.

Керівники ПТНЗ, органи управління освітою, засновники ПТНЗ обирають форми контролю за якістю здійснення педагогічними працівниками навчально-виробничого процесу відповідно до їх функціональних обов'язків, робочих навчальних планів та робочих навчальних програм. Контроль навчальної роботи педагогічних працівників у ПТНЗ здійснюють керівник, його заступники, старший майстер і методист, які вивчають стан та якість виконання робочих навчальних планів і робочих навчальних програм, науково-методичний рівень та ефективність комплексно-методичного забезпечення викладання навчальних предметів і проведення професійно-практичної підготовки, організацію індивідуальної роботи з учнями, слухачами, впровадження передового педагогічного та виробничого досвіду тощо.

Забезпечення контролю за навчально-виробничим процесом ПТНЗ здійснюється за графіком, що складається під керівництвом заступника керівника з навчально-виробничої роботи на семестри та затверджується керівником ПТНЗ. Графіком визначаються терміни проведення контролюючих, перевірних робіт з метою виявлення рівнів навчальних досягнень учнів, слухачів з окремих тем робочої навчальної програми. З урахуванням підсумків навчальних досягнень учнів у навчальних групах визначається якість проведення навчальної роботи педагогічним працівником. Підсумки вивчення роботи педагогічних працівників розглядаються на засіданні педагогічної ради та враховуються при їх атестації.

Завдання для планових контрольних, перевірочних робіт, що організовують керівники ПТНЗ, розробляються педагогічними працівниками,

розглядаються і схвалюються методичними комісіями та затверджуються заступниками керівників ПТНЗ відповідного напряму роботи.

В основу виділених вище нормативних видів контролю покладена специфіка дидактичних завдань на різних етапах навчання. Крім перелічених вище видів у педагогічній практиці часто застосовується попередній (вхідний) контроль, що проводиться для виявлення вхідного рівня навченості учнів і є необхідною передумовою для планування, управління навчальним процесом і визначення припустимої складності навчального матеріалу. Порівняння вхідного і кінцевого рівнів дозволяє об'єктивно визначити обсяг сформованих знань, умінь і рівень їх засвоєння. Попередній контроль може бути застосований на початку навчального року, перед вивченням розділу, теми, модуля з метою виявлення базових знань, досвіду учнів.

Коригуючий контроль застосовують для створення мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів, актуалізації їх знань ідосвіду. Констатуючий контроль дозволяє оцінити результат завершеного навчального процесу.

Призначення методів контролю – забезпечення своєчасного і всебічного зворотного зв'язку між учнями і викладачем, на підставі якого встановлюється ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок. Мета контролю визначає вибір методів. У професійно-технічних навчальних закладах застосовуються такі методи контролю знань, умінь і навичок учнів:

- усне (комбіноване) опитування;

- письмова перевірка;

- практична перевірка;

- програмований стандартизований контроль;

- тестовий контроль.

Усне опитування сприяє встановленню безпосереднього контакту між викладачем і учнями. Усне опитування вимагає від викладача попередньої підготовки: вибору змісту запитань і завдань, способів активізації пізнавальної діяльності учнів. При підготовці до усного опитування викладач може діяти за такою схемою:

• виділити вузлові питання теми (модульного елемента), важливі для глибокого розуміння навчального матеріалу;
• визначити рівень засвоєння знань учнем із цих запитань або середній рівень для групи учнів;
• сформулювати питання і завдання, адекватні запланованому рівню засвоєння.

У процесі усного опитування можна оцінити знання, варіюючи рівні засвоєння знань, шляхом навідних запитань надати допомогу слабкому учню і підвищити складність завдання сильному. Основою підготовки до усного опитування є формування питання, завдання. Уміння ставити запитання визначає деякою мірою професіоналізм викладача.

Розрізняють фронтальне, індивідуальне та комбіноване усне опитування. Фронтальне опитування проводиться у вигляді  бесіди і дозволяє втягнути в активну розумову діяльність усю групу. Для цього запитання повинні допускати стислу форму відповіді, бути ув'язані в логічній послідовності, що дозволить розкрити зміст теми, розділу. Індивідуальне опитування припускає повну самостійну відповідь учня, тому відіграє важливу роль у розвитку його мови і мислення. Запитання індивідуального опитування повинні бути конкретними, ємкими, мати прикладний характер. Їх зміст повинен стимулювати розвиток логічного, практичного, аналітичного мислення учнів.

Письмова перевірка передбачає виявлення знань і вмінь учнів за допомогою виконання самостійних робіт. За змістом і формою самостійні роботи можуть бути різноманітними:

• диктанти (математичні, графічні, технологічні, хімічні);
• письмові відповіді на запитання, завдання;
• розв’язання задач і прикладів;
• складання тез;
• виконання схем, креслень;
• підготовка рефератів тощо.

За тривалістю письмові роботи можуть бути короткочасні (10-15 хв.) та

тривалі (1-2 академічні години). При плануванні письмових робіт вартоьпередбачати завдання різного рівня засвоєння: відтворення фактичного матеріалу, вирішення проблем, творче використання знань і вмінь у різних виробничих ситуаціях.

Практична перевірка дозволяє виявити вміння учнів застосовувати знання на практиці, рівень опанування ними вмінь, необхідних для виконання професійної діяльності. Практичні завдання при вивченні загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів включають: проведення різних вимірів, складання, розбирання, налагодження машин і механізмів, діагностику несправностей, настроювання приладів, розробку технічної документації, виявлення властивостей матеріалів, аналіз виробничих ситуацій тощо. Метод практичної перевірки використовується на лабораторних роботах, практичних заняттях, при виконанні проектів, при проходженні виробничої практики.

Програмований (стандартизований) контроль полягає в тому, що учням пред'являються однакові за кількістю і складністю контрольні завдання, запитання. Стандартизувати можна такі характеристики засвоєння навчальної інформації, як повноту, правильність, точність. При використанні цього методу контролю неможливо визначення продуктивності, критичності, аналітичності мислення. Питання для програмованого контролю повинні бути такими, що передбачають коротку, точну відповідь.

3. ЗВІТНІСТЬ МАЙСТРА

Майстер виробничого навчання після закінчення навчального півріччя, навчального року, а також всього курсу навчання представляє письмові звіти про підсумки навчально-виховної роботи в групі.

Певна форма для звіту не встановлена, проте кожен звіт повинен містити наступні показники:

• виконання навчального плану виробничого навчання (зіставлення кількості навчальних годин, відведених на даний період, з кількістю годин, відпрацьованих групою; причини невиконання);
• виконання програми виробничого навчання (теми, які не вивчені повністю (їх найменування), причини відступу від програми);
• виконання учнями встановлених норм часу (виробітку) в останньому місяці звітного періоду і загальне виконання плану виробничої діяльності в встановлених показниках (штуки, метри, тонни, рублі і т. Д.); використання досвіду новаторів і передовиків виробництва.
•  відвідуваність учнями занять;
• успішність учнів (ступінь засвоєння учнями матеріалу, освоєння навичок, умінь, забезпеченість роботами, підсумкові оцінки учнів за звітний період);
• виконання навчальної групою плану виробничого навчання;
• дисципліна учнів;
• участь групи в суспільному житті училища;
• виховна робота в групі і т.п.

При наявності недоліків в роботі (відхилення від навчального плану і програми, дисциплінарні порушення. Невиконання або слабке освоєння норм, значна кількість невстигаючих) майстер робить аналіз причин і продумує шляху поліпшення організації навчально-виховної діяльності групи.

Після закінчення практики на підприємствах майстер складає докладний звіт, відзначаючи особливості проведення виробничої практики, виконання навчальних планів і програм; наводить результати роботи учнів (кількість виконаних робіт, застосування передових методів і т. д.); розглядає позитивні сторони і недоліки виробничої практики; призводить відгуки працівників підприємств, будівництв про роботу учнів; дає характеристику організації культурно-масової роботи. Результати навчання з усіх навчальних групах обговорюються на педагогічній раді училища.