Конспект. Вступ до сучасного менеджменту (1,0 бал)

1. Сутність категорій «управління» та «менеджмент»

Світ, що оточує нас, складається з трьох компонентів: неживої та живої природи і людського суспільства, де процеси управління поділяються наступним чином:

• в неживій природі – технічні системи;
• жива частина природи – біологічні системи:
• в суспільстві – соціальні системи.

Процеси управління в технічних та біологічних системах є досить простими. Найбільш складні процеси управління відбуваються в суспільстві, оскільки вони потребують управління діяльністю людей, об’єднаних у групи, колективи, класи з їх різноманітними інтересами.

В останні роки в Україні досить широко використовується термін “менеджмент”, який по суті є аналогом терміна “управління”, його синонімом.

Що спільного та відмінного у цих двох поняттях?

Термін “управління” значно ширшого значення, оскільки має відношення:

• до різних видів людської діяльності (приклад управління космічним кораблем, управління термоядерною реакцією);
• до різних сфер діяльності – управління державою;
• до органів управління – державні і громадські організації, підприємства та їх об’єднання.

Термін "менеджмент» в Україні почали використовувати на початку 90-х років XX ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної систе­ми і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку. Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо.

Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).

Феномен менеджменту викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі існує понад п’ятдесят визначень поняття «менеджмент».

Термін «менеджмент» (англ. management) має американське походження і не перекладається іншими мовами дослівно. В його основі лежить англійське дієслово «to manage» – керувати, яке походить від латинського «manus» – рука. Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття і його ролі у виробничо-господарській діяльності.

Менеджмент* – це процес оптимізації людських, матеріальних, фінансових ресурсів для досягнення організаційних цілей.

Менеджмент – це сукупність функцій, спрямованих на ефективне та результативне використання ресурсів з певними організаційними цілями.

Менеджмент – це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Менеджмент – це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей організації.

Менеджмент – це процес організації певної діяльності групи людей для досягнення поставлених перед нею цілей.

Менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності, головним завданням якого є досягнення організацією поставлених цілей шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів за допомогою специфічних функцій і методів управління.

Менеджмент – це спосіб або манера спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, вміння організовувати ефективну роботу апарату управління.

В діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент” як навчальної дисципліни.

При цьому слід зауважити, що знань теоретичних основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або іншої організації. “Той, хто ставить діагноз за книгою, або намагається управляти, вивчивши на пам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху”.

Відомо, що за всіх інших рівних умов, кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. І спроби пояснити це науковими методами результатів не дають і дати не можуть.

Але ми маємо розуміти, що в управлінській діяльності завжди присутнє дещо таке, яке не піддається кількісному аналізу і яке прийнято називати мистецтвом управління. Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:

• особливостей власного характеру;
• особливостей підлеглих;
• особливостей відповідної сфери бізнесу.

Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.

Робота менеджерів саме і полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання зазначених ресурсів для досягнення цілей (елементів  виходу) організації. Як менеджери досягають цього?

Вони це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту:

1. Планування
2. Організація
3. Мотивація
4. Контроль

2. Менеджмент як вид професійної діяльності

Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності.

З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій працівників.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо – всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:

• менеджер має хоча б одного підлеглого;
• менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;
• менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.

Тобто, менеджер – це найманий професійний працівник, який займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Бізнесмен і менеджер – поняття не тотожні. Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом (businessman) або комерсантом.

Бізнесмен – це той, хто “робить гроші”, власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає доход. Ним може бути ділова людина, у якої немає підлеглих, або власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій, або членом правління.

Менеджер обов’язково займає постійну посаду і в його підпорядкуванні знаходяться люди, а власник – суб’єкт власності, утримувач і розпорядник об’єктів власності (окрема особа, колектив, асоціація, держава).

Види менеджменту розрізняються за:

1. сферою діяльності,
2. об’єктом управління,
3. ознакою об’єкту,
4. ознакою змісту.

1. За сферою діяльності менеджмент може бути в свою чергу таких видів:

1. Менеджмент розвитку (R&D менеджмент, інноваційний менеджмент) – дослідження і розвиток таких компонентів, як:
   • матеріали,
   • інструменти і обладнання,
   • методи і технології.
2. Менеджмент розповсюдження (дистрибуції) включає:
   • маркетинг і рекламу,
   • мерчендайзинг і продажі.
3. Фінансовий менеджмент – це:
   • економічні прогнози,
   • розрахунок собівартості,
   • контроль бюджету,
   • страхування,
   • робота актуарія.
4. Менеджмент підтримки – забезпечення стабільної роботи і підтримка основних активів в робочому стані, а саме:
   • нерухоме майно,
   • інструменти й інше виробниче обладнання.
5. Менеджмент закупок і тендерів:
   • закупка матеріалів,
   • зміст складу,
   • контроль наявності на складі матеріалів і товарних запасів.
6. Менеджмент продукту і сервісу:
   • вивчення і аналіз,
   • планування роботи,
   • контроль якості.
7. Менеджмент доставки:
   • доставка автотранспортом, ж/д, авіа, море,
   • упаковка,
   • зберігання.
8. Менеджмент персоналу (HR-менеджмент):
   • підбір співробітників,
   • розміщення,
   • тренінг,
   • трансфер,
   • просування,
   • звільнення,
   • виробничі стосунки,
   • безпека,
   • здоров’я й інші бонуси компанії.
9. Менеджмент офісу:
   • планування і контроль роботи офісу,
   • внутрішня звітність.

2. Види менеджменту за об’єктом управління:

1. Зовнішній менеджмент – застосовується у випадку неспроможності внутрішнього управління;
2. Внутрішній менеджмент:
   1. менеджмент організації – топ-менеджмент,
   2. менеджмент відділу – менеджмент середньої ланки,
   3. менеджмент на рівну безпосереднього виконавця.
3. Бренд-менеджмент, менеджмент продукту й сервісу,
4. Господарська й виробнича діяльність організації.

3. Види менеджменту за ознакою об’єкту:

1. Загальний (генеральний) менеджмент – керування організацією в цілому і її автономними відділами.
2. Функціональний менеджмент, він же спеціальний – управління окремими процесами, а саме:
   • інноваційний менеджмент,
   • виробничий менеджмент,
   • фінансовий менеджмент,
   • міжнародний менеджмент,
   • екологічний менеджмент,
   • менеджмент маркетингу,
   • персональний менеджмент.

4. За ознакою змісту менеджмент може бути: 

• Нормативний менеджмент відповідає за створення і реалізацію місії організації, її філософії, підприємницьких стандартів, визначення конкурентної ніши компанії на ринку і місця в ній, формування загальної стратегії розвитку.
• Стратегічний менеджмент займається розробкою різних стратегій для всіх підрозділів компанії, розподіляє реалізацію стратегій у часі, формує потенціал успіху організації й забезпечує загальний контроль реалізації обраних стратегій.
• Оперативний менеджмент відповідає за розробку методів реалізації прийнятої стратегії розвитку в конкретних умовах, за тактичну адаптацію і оперативне реагування на обставини, що змінюються.

Менеджерів розрізняють за рівнями:

У табл. 1 наведено характеристику керівників вищеназваних трьох рівнів та визначено їхні пріоритетні функції.

Таблиця 1 -  Загальна характеристика рівнів менеджменту

3. Управлінські ролі менеджера за Мінцбергом

Роль - це очікуваний набір дій або поведінки, що обумовлені роботою. 

Класифікацію та опис управлінських ролей менеджера дав відомий фахівець з менеджменту Генрі Мінцберг (табл. 2).  

Таблиця 2 - Характеристика управлінських ролей менеджера

4. Вимоги, які пред’являються до сучасного менеджера

Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно визначити основні з них:

Поведінка менеджерів повинна відрізнятися: наполегливістю, готовністю до сприйняття і передачі інформації, раціональністю, груповою роботою, старанністю і точністю, чесністю, справедливістю, гумором, прагненням до контактів, готовністю правильно реагувати на обґрунтовані заперечення, а також готовністю до прийняття рішень, самокритичністю, самоконтролем, впевненістю у манері поведінки, тактовністю, повагою до людей, позитивним відношенням до суперництва, орієнтованістю на досягнення поставлених цілей.