Соціологія як наука.Предмет, об’єкт, закони і категорії.

1. Соціологія та її місце в системі сучасних наук

Наука - багатогранне суспільне явище. її можна розглядати як: ♦ сукупність знань про світ, ♦ основу світогляду, ♦ форму суспільної свідомості, ♦ форму відображення світу у свідомості,  ♦  елемент духовної культури.

Наука є практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно розвиватися жодна сфера людського життя.

Залежно від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири основні групи: ♦ природничі, ♦ технічні, ♦ гуманітарні, ♦ соціальні. Якщо природничі науки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні - на пошуку нових можливостей техніки, гуманітарні - (від лат. humanitas - людська природа, освіченість, духовна культура)- на заглибленні у світ самої людини, то соціальні (від лат. socialis - товариський, громадський, суспільний) - вивчають сумісне життя в суспільстві.

Кожна із соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка досліджує => господарське житія (виробництво, послуги, розподіл, споживання тощо), політологія => сферу політики, історія => процес розвитку суспільства, педагогіка   =>   проблеми навчання і виховання.         

Соціологія- це наукове вивчення соціального життя, груп людей та суспільства. Соціологія (від лат. socialis - суспільство + гр. logos - слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, взаємодію

♦ Отже, соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіка і відмінність соціології від інших суспіль­них наук полягає в тому , що вона вивчає соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку.

Соціологія — це наука про суспільство як єдину соціальну систему, яка  вивчає закономірності й випадкові чинники виникнення, становлення, функціонування й розвитку суспільства, його структуру та організацію, поведінку людей у суспільстві.

Взаємозв'язок соціології з іншими науками

Соціологія, як і більшість наук, вийшла з філософії і тому зв'язок між ними, особливо з соціальною філософією, є органічним. Але вони не переплітаються, бо якщо філософія вивчає сутність людини, особистості, то соціологія - особистість як соціальний тип. Вона виходить з того, що людина представлена в її взаємозв'язках з іншими людьми. Соціальна філософія розглядає суспільство як феномен і місце цього феномену серед природного. Предметом вивчення філософії є суспільне життя з точки зору світоглядних проблем, а соціології - суспільне життя як відносини між індивідами та їх групами, тобто процес функціонування. Якщо предметом загальної філософії є взаємодія людини зі світом, то соціології - людини з людиною.

Соціологія пов'язана і з психологією, без якої неможливо вивчати людські стосунки. Зв'язок з історичною наукою є особливим, бо обидві ці науки цікавляться усіма сферами діяльності суспільства. Але вони відрізняються у підходах до вивчення одних і тих самих об'єктів, процесів, подій. Якщо для історика важлива послідовність конкретних подій з усіма подробицями, то соціолога, перш за все, цікавить ця подія як певний тип людської поведінки. Тому багато хто з соціологів називав соціологію «генералізуючою наукою», а історію - «індивідуалізуючою».

Можна і далі перераховувати науки, з якими пов'язана соціологія (політологія, статистика, економіка, правознавство тощо). Цей зв'язок призводить до подальшого розгалуження соціології і, відповідно, до появи міжгалузевих дисциплін, яким відповідають дослідження міждисциплінарного рівня. У прогнозах на майбутнє відмічають зростання таких зв'язків соціології. Виникає питання: а чи не розчиниться загальна соціологія в інших науках завдяки такому розгалуженню і чи не зникне таким чином загальна соціологія? П.Сорокін вважав, що таке розгалуження призводить не до зникнення і розчинення соціології в інших науках, а до її збагачення, завдяки отриманню новішої і детальнішої інформації про суспільство. Соціологія не зникне саме тому, що у будь-якому своєму відгалуженні зберігатиметься основний її предмет - соціальні відносини. Кожна галузь досліджує соціальні відносини у своїй сфері: економічній, політичній, духовній, а загальна соціологія синтезує ці дані, підсумовуючи їх, щоб виявити найголовніші закономірності розвитку і функціонування суспільства взагалі.

Звичайно, не можна відкидати можливість, що у майбутньому, з розвитком науки, певна гілка соціології може перетворитися в окрему науку зі своїм конкретним предметом вивчення. Це цілком природний процес. Але таке відокремлення буде означати не зникнення соціології як науки, а лише перехід її на інший рівень, як це сталося, наприклад, у фізиці, де теоретична фізика існує поруч з експериментальною.

Сучасний англійський соціолог, професор Кембріджського університету Е. Гідденс висунув дев'ять тез щодо майбутнього соціології. На його думку, у майбутньому в соціології будуть відбуватися такі процеси:

- поглиблення аналізу культури людства. Тобто людство поступово відійде від генералізуючого економічного де­термінізму;

- оскільки тенденція відокремлення і функціонування національних держав залишиться, вивчення їх як основного втілення суспільства буде одним з головних завдань соціології;

- зі зростанням міжнародного поділу праці соціологія більше уваги буде приділяти вивченню світової системи (проблеми влади, міжнародного порядку тощо);

- збільшення зв'язків соціології з іншими науками, в тому числі «розмивання традиційних кордонів» між різними гуманітарними науками;

-  посилення зв'язку соціології з політикою. На дані соціології у своїй діяльності будуть орієнтуватися державні діячі та політики;

-  зі зростанням будь-яких громадських рухів (політичних, екологічних, релігійних тощо) соціологія повинна буде більше уваги приділяти їх вивченню;

- теорія у науці буде тісніше переплітатися з практикою, взаємозв'язок цих двох напрямів буде постійно посилю­ватися;

- у соціології, як і в науці взагалі, повинна відбуватися уніфікація теоретичної мови. Це необхідно для того, щоб не виникало непорозумінь між фахівцями;

- у соціології повинна постійно відбуватися внутрішня дискусія як засіб позитивного її розвитку. Тільки свобода мислення і здорова конкуренція думок може бути засобом від застою у науці.

Як бачимо, перераховані вище тези є не тільки прогнозом на майбутнє соціології, а й відображують умови її подальшого існування.

Отже, можна зробити висновок про те, що соціологія не тільки вивчає суспільство, але й впливає на нього завдяки вивченню взаємовідносин між його складо­вими і виробленням рекомендацій щодо змін в організації цих відносин.

Висновки:

1. Соціологія є сучасна наука про суспільство, соціальну сферу його життєдіяльності, наука про спільності людей, їх соціальні взаємовідносини, які безпосередньо впливають на особистість, її соціалізацію.
2.  Об’єктом соціології є суспільство як цілісна соціальна система, вся сукупність соціальних зв’язків і соціальних відносин. Предметом соціології є соціальне життя суспільства, закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, соціальних суб’єктів.
3.  Складовими структури соціологічного знання є теоретична, фундаментальна, прикладна та емпирічна соціологія. В структурі соціології виділяють мікросоціологію, мезосоціологію та мікросоціологію.
4.  Функції соціології визначаються її завданнями перед суспільством. Найголовнішими функціями соціології є пізнавальна, прогностична, виховна, інструментальна, ідеологічна, гуманістична, соціального управління, практична, інформаційна.
5. Соціологія активно співпрацює і взаємодіє з такими суспільними науками, як соціальна філософія, історія, правознавство, політологія, соціальна психологія.

Питання для роздумів

1. Що таке «соціальне» у широкому і вузькому розумінні цього слова?

2. Як можна визначити предмет соціології? Які існують погляди на поняття «об'єкт» і «предмет» науки?

3. Яке ставлення до науки «соціології» у нашій країні?

4. У чому полягає значення соціології і чому зростає її роль у сучасних умовах?

5. У чому полягає сутність неповних функцій соціології? Чи існує різниця між поняттями «завдання» і «функції» соціології?

6. Чим можна відрізнити поняття «структура» і «система»?

7. Чому соціологія «не розчиняється» і «не змішується» з іншими науками?

2. Об'єкт і предмет соціології.

Об'єкт і предмет соціології.

Соціологія - наука відносно молода, їй трохи більше ста років. Але, не дивлячись на такий вік, вона вже довела свою необхідність і значимість у суспільстві й у XX столітті стала академічною наукою, визнаною у всьому світі.

Сам термін «соціологія», введений вперше в обіг французьким філософом - позитивістом О. Контом у XIХ ст., походить від латинського слова SOCIO - суспільство і грецького LOGOS - вчення, наука. Отже, дослівно він означав - наука про суспільство.

Перш ніж перейти до визначення науки «соціологія», зупинимося на визначенні поняття «суспільство». Таких визначень багато. Наведемо декілька з них.

Суспільство - соціальна реальність, сукупність відно­син між людьми, що історично розвиваються і складаються у процесі їх спільної діяльності (суспільне середовище -тканина, що пов'язує людей один з одним) (К. Маркс).

Суспільство - сукупність соціальних відносин і міжособистісних взаємодій людей (Г. Зіммель).

Суспільство - надіндивідуальна духовна реальність, що грунтується на колективних уявленнях (Е. Дюркгейм).

Суспільство - взаємодія людей, що є продуктом соці­альних дій, спрямованих на інших людей (М. Вебер).

Суспільство - система взаємовідносин між людьми (Г. Парсонс).

Суспільство - соціальна спільність (В.О. Ядов).

Отже, як бачимо, сказати, що соціологія - наука про суспільство, - ще замало.

Для визначення соціології, та й будь-якої науки взагалі, треба встановити її об'єкт і предмет. У науці є різні, навіть протилежні, погляди щодо цих понять. Але, здається, правильнішою є думка про те, що поняття «об'єкт науки», ширше поняття «предмет». Об'єкт може бути спільним для декількох наук, а предмет повинен бути притаманним тільки одній науці. Це й відрізняє її від інших.

Щодо поняття об'єкта соціології, то тут великих суперечок немає: більшість вчених вважають, що ним є суспільство як об'єктивна реальність. Що ж стосується предмета, то тут є розбіжності: у багатьох підручниках предмет соціології визначають як суспільство в цілому, як цілісний організм з його соціальними механізмами функціонування й розвитку і, навіть, як результат досліджених дій. Відомий соціолог П.О. Сорокін визначав, що предметом загальної соціології є зміни у житті людей. Як і чому люди змінюються? Зміни ці відбуваються тому, що суспільство - це динамічна система. Воно весь час змінюється, змінюються і взаємовідносини між людьми, а це, відповідно, призводить до зміни самих людей.

Отже, ці відносини і потрібно розглядати як предмет соціології. У соціології існують поняття суспільних і соціальних відносин. Вони не тотожні (останнє вужче). Соціальні відносини вважають аспектом суспільних, що виражає ступінь рівності і нерівності у становищі соціальних суб'єктів. Отже, можна сказати, що предметом соціології є соціальні відносини. Ця наука стосується усього суспільства в цілому саме тому, що соціальні відносини відбуваються у будь-якій сфері діяльності людини.

Щодо визначень соціології як науки, то їх теж достатньо, і вони досить різноманітні. Наведемо декілька прикладів.

Н. Смелзер визначає соціологію як наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Російський  вчений В.О. Ядов - як науку про соціальні спільноти, механізми їх становлення, функціонування та взаємозв'язку. Н. Черниш - як науку про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини та взаємодія, а також про соціальну людину - творця цих спільнот. Під спільнотою тут розуміється сукупність індивідів, яка характеризується відносною цілісністю і придатна до емпіричної фіксації. У цьому визначенні «слабке» місце - фраза про емпіричну фіксацію. Тому навіть будь-яка соціальна група індивідів, двоє товаришів, чи закоханих, а тим більше сім'я є спільнотою. Поняття «спільнота» і «соціальний організм» не тотожні: якщо кожний соціальний організм - це спільнота, то не кожна спільнота є соціальним організмом.  Соціальний організм - це система взаємодії людей, яка може залежно від зміни зовнішніх умов змінювати свою структуру. Людина - істота біосоціальна і від інших живих істот на земній кулі відрізняється характеристиками, які протиставляються природному, біологічному. Ця відмінність лежить у сфері відносин між людьми і їх групами. Суспільне - це сукупність певних відносин між людьми, яких не існує між іншими живими істотами. Тобто тих відносин, які відбуваються завдяки другій сигнальній системі (мова, свідомість). Соціальне ж - це те суспільне, що відбиває положення індивідів у суспільстві. Тому воно існує в усіх сферах діяльності людства.

На відміну від інших живих істот у світі людина організувалась у певні спільності, які докорінно відрізня­лися від угруповань інших тварин саме цими відносинами. Такі спільності називають соціальними організмами. Вони створювались з метою кращого пристосування до оточую­чого середовища шляхом зміни своїх внутрішніх відносин. Усе людство на земній кулі складається з цих соціальних організмів, які взаємодіють як з природним, так і з соціальним середовищем.

Ми живемо у суспільстві, яке є також одним із головних видів соціальних організмів. Особисте життя кожного з нас багато в чому залежить від того, яким є це суспільство. Тому ми повинні думати про те, як найкраще «обладнати» суспільство, в якому живемо. Саме цим і повинна займатися соціологія, саме тому вона як наука визнана усіма прогресивними суспільствами світу.

Соціологію визначають як науку про родові властивості й основні закономірності суспільних явищ; як науку про закони становлення, функції, розвитку суспільства; як науку про суспільства, соціальні інститути, процеси у спільнотах людей і т.п.

Що ж означає дати визначення науці? Відповідь проста: щоб визначити науку, треба окреслити її об'єкт і предмет. Отже, соціологія - наука про суспільство як складну, динамічну систему і соціальні відносини між її складовими.

Ми бачимо, що у цьому визначенні є й об'єкт науки - суспільство, а її предмет - соціальні відносини. Суспільство - це система. Система (з грецької - «ціле», складене з частин) - це упорядкованість певної кількості елементів, які взаємо­діють між собою та утворюють певне ціле. Суспільство є соціальною системою, бо основними елементами її є люди, які постійно знаходяться у соціальних відносинах. Ми кажемо, що суспільство - це складна система, тому що воно складається з багатьох різноманітних складових. Вона ще й динамічна, бо весь час змінюється. Упорядковані певним чином зміни у суспільстві є його соціальним розвитком. Якщо розвиток іде від простого до складного, від гіршого до кращого, від меншого до більшого і т.д., то він вважається прогресивним, якщо навпаки - регресивним. Поступове накопичення певних змін у суспільстві складає еволюційний процес, відносно швидкі й одночасні зміни великої кількості елементів системи складає процес рево­люційний. Останнім часом, з-за цієї властивості суспільства постійно змінюватися, соціологи часто замість терміну «система» вживають термін «м'яке поле взаємовідносин», яке змінюється подібно до зміни магнітного поля з постійною його флуктуацією.

Суспільство, як система, утворюється завдяки взаємо­зв'язку і взаємодії між її елементами. Оскільки його елементами або складовими є індивіди та їх групи, то саме взаємозв'язки або взаємовідносини між ними й утворюють суспільство. Частину цих відносин (соціальну) і вивчає соціологія, вона є її предметом, чим і відрізняється від інших наук.

3. Закони і категорії соціології

Закони соціології. У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв'язків. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними зв'язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв'язки називають законами.
Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це — відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і родиною, суспільством та особистістю.
Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональних та ін.). Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.
За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні й специфічні. Загальні закони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин). Дія специфічних законів обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закони, пов'язані з переходом від одного типу суспільства до іншого; закон первинного нагромадження капіталу).
За ступенем спільності соціальні закони або характеризують розвиток соціальної сфери в цілому, або визначають розвиток окремих її елементів — класів, груп, націй тощо.
За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні й статичні (стохастичні). Динамічні визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Статичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.
Динамічні закони поділяють на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв'язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої). Функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.
Різновидами статичних законів можуть бути як закони соціального розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування), так і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).
Взявши за основу форми зв'язку, можна виокремити такі типи соціальних законів:
1. Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».
2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Такими тенденціями можуть бути зміна структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого.
3. Закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.
4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, лише з функціональної (необов'язкової) точки зору.
5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.
Закони соціального розвитку виявляються як умови, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування — як наслідок явищ, що сприяють збереженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваються. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.
Соціологічні дослідження відносин між класами, соціальними верствами, групами, особами дають змогу не тільки з'ясувати форми вияву соціальних законів у різних сферах, а й суттєво впливати на життєдіяльність суспільства.

Класифікація соціальних законів
Категорії соціології. Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.
Категорії та поняття в соціології відображають передусім особливості об'єктивної реальності, виокремлено практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта.
Розрізняють дві основні групи категорій соціології:
1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.
2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни — причини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об'єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.
Більш поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій:
1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).
2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальний статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).
3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).
Однією з особливих і найуживаніших у соціології є категорія «соціальне».
Соціальне (лат. socialis — товариський, громадський) — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.
Будь-яка система суспільних відносин (економічна, політична тощо) характеризується стосунками між людьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.
Специфіку соціального характеризують такі основні риси:
— загальна якість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соціальних верств, спільнот із суспільними відносинами;
— вираження спричиненого суспільними відносинами (економічними, політичними та ін.) певного стану індивідів;
— з'ясування стосунків різних індивідів і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, доявищ і процесів суспільного життя;
— соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється в їх спілкуванні та взаємодії.
Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого індивіда або групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільноти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних рис суспільних відносин.
Категорія «соціальне» тісно взаємодіє з категорією «соціальні відносини».
Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.
Поняття «соціальні відносини» і «суспільні відносини» часто ототожнюють. Але це правомірно лише тоді, коли соціальні відносини розглядають у широкому значенні, протиставляючи їх природним. Труднощі у вивченні соціальних відносин зумовлені тим, що вони не є статичними, закоренілими формами соціальної взаємодії, завжди взаємозв'язані з іншими видами відносин, які взаємоінтегруються, виявляються через них.
Соціальні відносини органічно пов'язані з усіма іншими видами суспільних відносин, формами і способами соціальної діяльності людей, спільнот, соціальними інтересами, соціальними потребами, соціальною справедливістю або несправедливістю, соціальною рівністю чи нерівністю, соціальною однорідністю або неоднорідністю, соціальною активністю чи пасивністю тощо.
Багатоманітність соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретнії суспільної діяльності, що надає" їм специфічних відтінків.
Вивчення соціальних відносин повинно здійснюватись у контексті всього способу життя. Це дає змогу побачити, з одного боку, взаємозв'язок суспільних змін, породжених змінами змісту, форм і умов життєдіяльності соціальних спільнот, а з іншого — визначити, як вони впливають на спільноти, соціальний склад людей, їх поведінку та діяльність.
Як і будь-яка інша наука, соціологія розробляє і такі поняття, які відображають сутність науки, її функціонування та розвиток. Це категорії теоретичної соціології, метасоціології, поняття методологічного значення.

4. Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками

Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані соціологією, використовуються всіма суспільними та гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.
У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового. Але історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.
Багато спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності. її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер.
Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.
Соціологія тісно пов'язана з політологією. їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.
Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну поведінку людей.
Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.
Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти.
Вивчаючи взаємини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.
У процесі дослідження системи «людина — техніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини і з технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі.
Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.
Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв'язків тощо.