Тема 5. Структура КП та її формат

1. Кодування і запис КП

Сукупність буквених і цифрових символів, за допомогою яких інформація будь-якого виду може бути подана у формі, зручній для передачі на від­стань, називається кодом. У верстатах з ЧПК шляхом кодування числова інформація передається від програмоносія до робочих органів верстата (РО)

Система кодування повинна забезпечити: однозначність чисел і слів, можливість простої перевірки правильності запису, захист від поми­лок при зчитуванні з програмоносія; якнайменше число символів; на­очність, тобто можливість візуального прочитання коду і виявлення помилок у розміщенні окремих його елементів

В основі числового програмного керування лежить двійково-десят­кова система числення. Як відомо, у десяткової системи будь-яке число можна подати як скла­дене з кількох одиниць, десятків, сотень і т. д.

Наприклад, число 9375 подається так: 9×1000 +3×100+7×10+5×1=9375. Враховуючи, що 1=10⁰, 10=10¹, 100=10², 1000=10³ і т. д., можна записати: 9375=9×10³+3×10²+7×10¹+5×10⁰. Отже, у десятковій системі кожне число - це сума різних степенів числа 10, взятих у кожному розряді (у тисячах, сотнях, десятках, одиницях) від 0 до 9 разів, тобто основою системи є число 10

У двійковій системі числа можна записувати користуючись коефіцієн­тами степеневих значень числа 2, тобто за основу системи обрано число 2

Наприклад, число 3=1×2¹+1×2⁰, що у двійковій системі умовно за­писується так: 11, тобто зазначається коефіцієнт перед значеннями числа 2

Число 4= 1×2²+0×2¹+0×2⁰ записується як 100, число 5=1×2²+0×2¹+1×2⁰ як 101; число 13=1×2³+1×2²+0×2¹+1×2⁰ як 1101 і т.д.

У двійковій системі найпростіше здійснити фізичне подання чисел, бо вона має тільки дві цифри: 1 та 0. Справді, використання для запису числа всього лише двох символів дає змогу подавати будь-які числа за допомогою елементів, що мають тільки два стани. Цифра 1 може бути представлена на перфострічці отвором, а цифра 0 його відсутністю на перфострічці або ж відсутністю імпульсу чи напруги

Двійково-десятковий код наочний і простий, він поєднує зручність у використанні десяткової та економічність двійкової системи числен­ня, легко шифрується на стрічці або вводиться у систему електронної пам'яті і легко прочитується та відображається на екрані блоку відоб­раження символьної інформації (БВСІ). Програма записується на програмоносій у визначеній формі і складається із набору кадрів. Кожен кадр містить геометричні та технологічні дані необхідні для обробки однієї елементарної ділянки деталі заключеної між двома опорними точками

Розрізняють два методи запису інформації на перфострічку:

- з постійною довжиною кадру;

- зі змінною довжиною кадру

При постійній довжині кадру його об’єкт лишається постійним по всій програмі і займає при записі постійну кількість рядів перфострічки. У постійному кадрі відводиться місце для запису всіх слів не дивлячись на їх повторення та числові значення. Інформація в кожному кадрі розподілена між різними рядками і записується у відповідній послідовності. Якщо будь-яка інформація у даному кадрі відсутня то рядки кадру, що призначені для цієї інформації зберігаються і фіксуються в кадрі з нульовими значеннями. При запису програми кадрами постійної довжини, зчитування інформації є найбільш простим так як інформація записана за допомогою двопозиційного коду

Недоліки: великі витрати перфострічки і більш вища трудомісткість програмування

В теперішній час використовується запис зі змінною довжиною кадру, як найбільш зручну та найбільш коротшу. Цей запис можливий при використанні  літерно-цифрових кодів

2. Структура КП

Усю літерно-цифрову інформацію, потрібну для записування програми на перфострічці або безпосереднього введення її в пам’ять верстата слід певним чином закодувати. Для кодування програм використовується міжнародний код ISO-7bit. Цей код призначений для запису інформації на восьмидоріжковій перфострічці і дозволяє кодувати 128 символів

При записуванні інформації в цьому коді в кадрі програми записується тільки та геометрична, технологічна і допоміжна інформація, яка змінюється по відношенню до попереднього кадру

Кожна КП починається символом % - «початок програми», після якого ставиться символ ПС або LF – «кінець кадру». Кадр з символом % не нумерується, нумерація кадрів починається з послідуючого кадру. Будь-яка група символів, яка не підлягає відпрацюванню на верстаті береться в круглі дужки. В середині дужок не повинні бути використані знаки %, : (головний кадр)

Якщо необхідно позначити КП, то це позначення повинно знаходитися безпосередньо за символом  «початок програми» перед символом «кінець кадру». Наприклад %012ПС, тобто програма з умовним номером дванадцять КП повинна закінчуватися символом  EFo – «кінець програми»

3. Структура кадрів КП

До структури кадру пред’являються наступні вимоги:

         1 Кожен кадр повинен містити слово «номер кадру» – N і закінчується символом «кінець кадру» ПС або LF

         2 Інформаційні слова в кадрі записуються у визначеній послідовності:

         2.1 Слово «підготовча функція» G;

         2.2 Слова «розмірні переміщення» х, у, z, u, v, w;

         2.3 Слова «параметр інтерполяції або крок різьби» I, J, K;

         2.4 Слово «функція подачі» F;

         2.5 Слово «функція головного руху» S;

         2.6 Слово «допоміжна функція» М;

         2.7 Слово «функція інструмента» Т

         3 В межах одного кадру не повинні повторюватися слова «розмірні переміщення» та «параметр інтерполяції або крок різьби»

         4 В межах одного кадру не повинні використовуватися слова «підготовча функція», які входять в одну групу

         5 Після символу головний кадр (:) в кадрі повинна записуватися вся інформація необхідна для продовження або поновлення обробки; символ «головний кадр» ставиться замість символу «номер кадру» N

         6 При реалізації режиму «пропуск кадру» (наприклад, для здійснення налагоджувальних переходів при налагодженні верстата і виключенні цих переходів після закінчення налагодження) перед символом «номер кадру» і символом «головний кадр» повинен бути записаний символ «пропуск кадру» /