Тема 2. Підготовка до розробки керуючих програм. Основні поняття і визначення

1. Керуюча програма та її склад

Керуюча програма (КП) містить інформацію про величину та швидкість переміщень різального інструмента відносно оброблюваної заготовки, вказівки про зміну частоти обертання шпинделя, зміну інструмента, корекції, подачі охолоджувальної рідини та інші команди виконуючим механізмам верстата

Керуюча програма складається з кадрів, а кадри зі слів. Слово керу­ючої програми - це складова кадру програми, що містить дані про па­раметр процесу обробки заготовки та (або) інші дані щодо виконання керування

Кадр керуючої програми - складова керуючої програми, яка вводить­ся й відпрацьовується як одне ціле і містить не менше однієї команди

Адреса в числовому програмному керуванні - це частина слова в керуючій програмі, що визначає призначення даних, які розміщені за нею в цьому слові

Перед кожним кадром вказується його номер. Номер кадру керуючої програми - це слово на початку кадру, яке визначає послідовність кадрів в керуючій програмі. Номер кадру за­дається адресою N  (від 0 до 999). Рекомендується упорядкування послідовності номерів кадрів у бік зростання, однак при необхідності коригування програм в неї можуть вводитися або вилучатися з неї кадри під будь-яким номером (у межах до 999). Наприклад: між кадрами N36 і N37 може опинитися кадр N250, а після кадру N120 вказуватися кадр N122

Після кожного кадру в рукописі керуючої програми записується сим­вол LF, а в деяких системах - символ ПС (рос. "перевод строки"). Перед початком програми ставлять службовий знак % . Цей знак дає команду на ав­томатичну зупинку стрічки - програмоносія після перемотування

Головний кадр - це кадр керуючої програми, що містить усі дані, необхідні для відновлення процесу обробки заготовки після його перер­ви. У головному кадрі програмуються підготовчі функції, розмірна інформація за всіма координатами, частота обертання шпинделя, пода­ча, позиція інструмента та допоміжні функції. Головний кадр керуючої програми позначають символом :

2. Види програмоносіїв

Матеріальні носії інформації для верстатів з ЧПК називаються програмоносіями. Їх поділяють на зовнішні і внутрішні

До зовнішніх відносяться: перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки, магнітна дротинка, магнітні барабан

Внутрішні: штекерні панелі і комутатори, панелі з перемикачами або кнопками, електронно-променеві трубки (див. рис. 1-3)

Зовнішні програмоносії можна швидко замінювати, записувати на них програму і зберігати окремо від пристроїв ЧПК, достатньо просто дублювати шляхом виконання копії. Внутрішні програмоносії є невід’ємним елементом конкретного ПЧПК, конструктивно з ним пов’язані. Всі програмоносії характеризуються по ємності, швидкості запису інформації на них і швидкості зчитування цієї інформації, по швидкості заміни, довговічності, зручності зберігання, вартості 

Перфокарти. Стандартна перфокарта виконується із картону товщиною 0,18мм, зрізаний кут перфокарти означає початок запису інформації. Запис здійснюється у відповідності з визначеним кодом шляхом нанесення кодових отворів прямокутної форми (1,5 × 3мм) або круглої форми (ø 3мм) мають невисоку вартість, легко виправляються але великі при використанні великого обсягу інформації

Перфострічки. В системах програмного керування верстатами найбільш широко використовуються перфострічки, їх виготовляють із паперу товщиною 0,1мм і шириною 17,5; 22,5мм. Інформація на перфострічках записується пробиванням кодових отворів діаметром 1,83мм і відстанню між строками 2,54 ±0,05мм. Невелика вартість, зручність зберігання, простота виправлення, порівняно висока швидкість запису і зчитування забезпечують достатньо широке використання паперових перфострічок в системах ЧПК і улаштуваннях обчислювальної техніки. Інформація на перфострічках записують за допомогою перфораторів різноманітних типів. Інформацію записують на п’яти, шести, семи та восьми доріжках 

Магнітні носії. Магнітна стрічка, магнітна дротинка, магнітні барабани - економічні, компактні, мають велику ємність і надійні, їх можна багатократно використовувати для запису і перезапису інформації

Магнітна стрічка – стрічка двошарової композиції з еластичною під ложкою із поліетиленового матеріалу. Для верстатів ЧПК найбільше використання отримала стрічка шириною 35мм. Володіє високою міцністю і при розмотуванні рулону не утворює вузлів. Стрічка витримує високі швидкості протягування і перемотування (до 200 мм/с). Інформацію на магнітну перфострічку заносять за допомогою магнітних голівок (МГ)

Магнітні барабани довговічні в порівнянні зі стрічками і дозволяють підвищити швидкість запису. Магнітні барабани конструктивно виконують, як порожнисті циліндри із немагнітного матеріалу: алюмінієвого сплаву, латуні та ін.

Шорсткість поверхні барабана, на яку наносять металеве або феритове покриття, повинна бути невеликою (R_а < 0,05). Інформація записується і зчитується магнітними головками (МГ), яким задають визначене положення вздовж твірної циліндру. Барабан обертається від вбудованого електродвигуна. Магнітні барани забезпечують великі швидкості запису і зчитування інформації

Загальні недоліки всіх магнітних програм: неможливість візуального контролю записаної інформації і її корегування, більш висока вартість в порівнянні з перфокартами і перфострічками

Внутрішні програмоносії. Переваги: можливість вводу інформації безпосередньо на робочому місці, наглядність введеної інформації, можливість корегування введеної інформації в процесі її використання для керування обладнанням. Недоліки: невелика ємність, неможливість зберігання інформації після її використання і переналагодження обладнання

Рисунок 1 - Штекерна двошарова панель

Рисунок 2 - Панель з секторними перемикачами

Рисунок 3 - Дисковий декадний перемикач