Теоретичний матеріал до теми 8 лекція 1

1. Значення, завдання та джерела інформації.

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання.

Основні засоби (ОЗ) – це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання ( експлуатації ) основних засобів перевищує один рік ( операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.

Основні засоби підприємства – це сукупність матеріально – речових цінностей, що дають у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, як і в невиробничій сфері і вартість яких  поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних засобів слід з ознайомлення і складом у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних засобів, питома вага промислових основних засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.

Вивчаючи зміну структури засобів у вартісному виразі, з’ясовують,  за рахунок чого вона сталася – зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відвідуються виробничі процеси.

Вивчаючи стан основних засобів, визначають також і забезпечення ними підприємство. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, на скільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Як найповніше та як найпраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників : зростання продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Завдання аналізу стану та ефективності використання ОЗ можна визначити так:

а-виявлення забезпечності підприємства та його структурних підрозділів ОЗ, тобто встановлення відповідності величини , складу та технологічного рівня засобів виробничій програмі підприємства ;

б-визначення рівня використання ОЗ і факторів, яку впливають на нього;

в-установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г-з’ясування ефективності використання обладнання в час та потужності;

д-розрахунок впливу використання ОЗ на обсяг продукції; є-виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу ОЗ підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства ( об’єднання ) зпродукції»; форма 11 – ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію ( знос )».

2. Склад та структура основних засобів.

Фізичний знос – це поступова втрата засобами праці своїїх первісних техніко – експлуатаційних якостей у наслідок їх використання у виробництві, а також у стані бездіяльності – під впливом сил природи  і надзвичайних обставин . Що інтенсивнішим є використання фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначити двома способами :на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації, або за даними обмежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовуються, як правило під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів

Моральний знос – це знецінення об’єктів  основних засобів у наслідок нових досягнень технічного процесу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу : знецінення машин унаслідок здедешвелення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об’єкта ОЗ. За морального зносу другої форми , визначаючи відновну вартість необхідно вирахувати продуктивність об’єкта ОЗ, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції . Найскоріше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос ОЗ частково компенсується ремонтами. На практиці сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахування амортизації.

Амортизаційні відрахування – частина вартості ОЗ , яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомість про використання аналогічних видів ОЗ.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що ОЗ зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами ОЗ, тобто за строками служби,конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації ОЗ , які передбачені податковим законодавством.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшенн залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначення діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО.

Для наукового обґрунтованого планування відтворення ОЗ необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості ОЗ, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності – часту не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу ОЗ розраховують на початок та на кінець звітного періоду , а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу , то ліпшим є технічний стан , ОЗ. Спрацьовані ОЗ зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводять до неконкурентноспроможності продукції підприємства.

3. Показники стану використання основних засобів.

Якщо первісна вартість ОЗ зросла на 130 тис. грн., то їх зносза час експлуатації збільшився на 62 тис. грн.. Це призвело до зростання рівня зносу ОЗ на 0,74 %, що свідчить про погіршення їх технічного стану.

Взаємозв’язок  видів зносу ОЗ і форм їх зміщення показано на рис. 2.  Аналіз технічного стану ОЗ проводяться за схемою, поданою на рис. 3. Технічний стан і відповідність ОЗ науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення. Форми і темпи відновлення ОЗ обумовлені доцільністю реконструкції, заміни модернізацій груп і видів обладнання.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових ОЗ. Він показує частку введених ОЗ за визначений період у загальній вартості ОЗ на кінець звітного періоду.. Цей показник розраховується як у цілому так і в розрізі окремих груп ОЗ . Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини ніж інших ОЗ , покаже, що оновлення засобів на підприємстві (табл. 13.18) здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі.

Коефіцієнт оновлення (:

Де  - вартість введених ОзЗ за звітний період;

 - загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття за собі зі сфери виробництва.

Коефіцієнт вибуття (:

де  - вартість ОЗ, які вибули;

 - вартість основних виробничих засобів на початок періоду.

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх ОЗ, промислов-виробничих засобів, активної їх частини ,окремих груп промислово – виробничих ОЗ і основних видів обладнання.

Коефіцієнт придатності і вибуття якнайтісніше залежить від тем пів оновлення ОЗ: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнта оновлення, та нижчим є рівень зносу засобів в ліпшим їх технічний стан. Це стосується і нашого умовного підприємства ().

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту ОЗ або окремих його груп за певний період.

Коефіцієнт приросту (

Де  - вартість приросту ОЗ;

 - вартість ОЗ на початок періоду.

Методика порівняного аналізу цього коефіцієнта аналогічна методиці аналізу коефіцієнтів оновлення та вибуття ОЗ.

У процесі аналізу руху та технічного стану ОЗ перевіряється виконання плану впровадження нової техніки , уведення в дію нових об’єктів , ремонту ОЗ. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання . Для характеристики вікового складу та морального зносу ОЗ групуються за тривалістю використання  - до 5 років. 5 – 10 років,10 – 15 років і т.д. – і розраховується питома вага кожної групи  в загальній кількості обладнання.

Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів засобів залежить від їх особистостей.

У таблиці 13. 20 подано класифікацію структури обладнання підприємства за віком.

Так, обладнання, що експлуатується протягом 10 років і менше, становить  40 % ( 21,6 + 18,4 ), у тому числі і матеріалізоване – 38,9 % ( 386+ 255 : 1647 – 100 ), ковальсько – пресувальне – 43,8 % (57+62: 272 – 100) .

Понад 15 років експлуатується 26,4 % обладнання, у тому числі металорізальне – 25, 2% ( 415:1647 – 100 ) і ковальсько- просувальне – 26,5% ( 72: 272 – 100). Отже для підвищення ефективності використання ОЗ потрібно провести зміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види обладнань, верстатів і машин, які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів . Щоб проаналізувати виконання плану рем онту за конкретними видами обладнання, застосовують дані відділів головного механіка та головного енергетика. Особливу увагу звертають на строки виконання ремонтних робіт та їхню якість.

Групування за технічною придатністю застосовують для характеристики стану робочих машин і обладнана, і інструментів , пристосувань. При цьому виділяють такі групи : придатне обладнання, обладнання яке потребує капітального ремонту, непридатне обладнання, котре потрібно списати.

Наступний етап аналізу – вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими засобами.

Забезпеченість підприємства ОЗ характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих фондів основного виду діяльності др. Кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.