Теоретичний матеріал до лекції 6

1. Суть ринку, його функції та структура

     У буденному розумінні ринок - це місце, де купують і продають різні товари. Однак це спрощений підхід. Ринок - явище надзвичайно складне і багатогранне.

     У стародавніх народів ринок виник як епізодично повторювана процедура обмінних операцій, частіше за все пов'язана із святами та ритуальними дійствами. Сьогодні уявлення про ринок є дещо іншими, масштабнішими. Однак сутність ринку з точки зору актів купівлі-продажу залишається незмінною, заснованою на взаємному інтересі покупців та продавців. Девіз А. Сміта «Дайте мені те, що хочу я, і я вам дам те, що хочете ви» до сьогодні зберіг свою актуальність.

     У процесі історичного розвитку ринкового (товарного) господарства змінювалися розуміння ринку й ринкового механізму, їх сутність.

     Ринок сьогодні розглядають як тип господарських зв'язків між суб'єктами господарювання. Ринкові зв'язки можливі тільки за умови вільної купівлі-продажу товарів і послуг.

Звідси можна дати таке визначення ринку.

     Ринок - це система економічних відносин, що виникають в результаті купівлі-продажу товарів і послуг на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу.

Ринок характеризується певною структурою, а остання визначається суб’єктами та об’єктами ринкових відносин.

     Суб'єктами ринку є продавці та покупці. В ролі продавців і покупців виступають домогосподарства (одна особа або кілька осіб), підприємства (фірми), держава. Більшість суб'єктів ринку діють одночасно і як покупці, і як продавці.

     Об'єктами ринку є товари і гроші. Товарами виступає не тільки вироблена продукція та чинники виробництва (земля, праця, засоби виробництва, капітал), а й послуги, ноу-хау, інформація.

     Розвиненість ринку і ринкових відносин залежить від розвитку його складових. Йому притаманні такі ознаки:

1. Необмежена кількість учасників актів купівлі-продажу, вільний доступ на ринок і вільний вихід з нього.

2. Мобільність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оскільки підприємницька діяльність передбачає збільшення отримуваного доходу, а на це можна розраховувати тільки при розширенні виробництва, застосуванні нової техніки, новітніх технологій тощо.

3. Отримання кожним суб'єктом ринку достовірної та повної інформації про пропозицію, попит, норму прибутку тощо.

4. Усунення монополії виробника, однорідність однойменних товарів, інакше на ринку не буде свободи економічної поведінки продавців і покупців.

5. Купівля і продаж товарів мають здійснюватися за цінами, прийнятними як для продавців, так і для покупців за домовленістю між ними в результаті торгу на вільному ринку у вигляді попиту і пропозиції, що формує ринкову ціну.

                                                               Функції ринку:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси– виробництво, обмін, розподіл, споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту і пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найсильніші.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти і купувати, а що ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення  варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

 

2. Види ринків

     Дослідження ринку як економічної категорії потребує аналізу його структури, тих елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Загальну характеристику ринкових структур, поділ їх на групи і види можна скласти за такими ознаками:

      1)  За економічним призначенням:

1.1     Фінансовий ринок – це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів і перетворення їх на грошовий капітал. Фінансовий ринок складається із ринків:

а) Ринок капіталів – здійснює інвестиції у розвиток виробничої і невиробничої сфери економіки.

б) Кредитний ринок – є сукупністю відносин між надавачами і одержувачами позики в товарній або грошовій формі.

в) Ринок цінних паперів, він поділяється на: первинний – емісія цінних паперів, випуск їх в обіг; вторинний – забезпечує перепродаж раніше випущених цінних паперів через фондову біржу.

г) Валютний ринок – є сукупністю економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів).

1.2 Ринок робочої сили – це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями і біржами праці з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.

1.3 Ринок засобів виробництва складається з ринку засобів праці (машин, обладнання, устаткування тощо) і ринку предметів праці (матеріалів, сировини, енергоресурсів).

1.4 Ринок інформації – це сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу.

1.5 Ринок інтелектуальної власності має своїми об’єктами патенти, ліцензії, проекти, «ноу-хау», наукові прогнози тощо. Цей ринок є сукупністю відносин, які виникають і розвиваються між людьми з приводу створення і привласнення названих об’єктів власності.

      2)  за  територіальною  ознакою:

 2.1 Місцевий ринок - у вигляді селищного, міського, районного, обласного, регіонального ринків;

2.2 Національний (внутрішній) ринок - сукупність ринків всередині країни;

2.3 Світовий (зовнішній) ринок - це  сукупність і взаємодія національних ринків різних країн.

       3)  за нормами чинного законодавства:

3.1  Легальний (офіційний) ринок – це ринок, що офіційно дозволений та відкритий для оподаткування;

3.2  Нелегальний (тіньовий) ринок – це незареєстрований ринок, на якому відбувається ухиляння від оподаткування.

     4)  за умовами дії:

4.1 Вільний ринок - це ринок, на якому велика кількість продавців та покупців здійснюють акти купівлі-продажу в умовах вільного ціноутворення.

Усі продавці та покупці мають однакову інформацію про стан ринку (ціни, товари, попит, пропозицію); вони можуть вільно входити в ринок і виходити з нього.

4.2 Монополізований ринок – це ринок, на якому діє один (або декілька) продавців, що встановлюють завищену ціну, а також перешкоджають входженню на ринок новим учасникам. Доступ до інформації на такому ринку обмежений.

4.3 Регульований ринок – це ринок, на якому держава законодавчо обмежує економічну свободу його окремих учасників, захищаючи конкуренцію, ціни тощо.

        5) залежно від мети учасників ринку та видів торгівлі:

5.1 Оптовий ринок – це ринок, на якому держава, підприємства (фірми) та громадяни закуповують товари у великій кількості для подальшої їх переробки або для перепродажу;

5.2 Роздрібний ринок – це ринок, на  якому покупці купують товари і послуги в роздріб, тобто поштучно, переважно для особистого споживання.

3. Ринкова інфраструктура

     Термін «інфраструктура» походить від латинського infra – нижче та structure – структура, що означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу і невиробничу сфери економіки. Інфраструктура – це основа, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність.

     Інфраструктура ринку – комплекс установ, служб, підприємств, організацій, які забезпечують безперебійне функціонування ринку.

Елементи ринкової інфраструктури:

А) Організаційно-технічна інфраструктура включає: товарні біржі, аукціони, торгові доми, торгові палати, ярмарки, оптові ринки, брокерські фірми, транспортні компанії.

Б) Фінансово-кредитна інфраструктура включає: банки, фондові і валютні біржі, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні та інші фонди тощо.

В) Науково-дослідницька інфраструктура включає: науково-дослідні установи, консалтингові компанії, інформаційні центри, рекламні агентства.

Г) Державно-регулятивна інфраструктура – це біржі праці, органи ліцензування, служби оподаткування, митні служби тощо.

                                  Функції інфраструктури ринку:

1) правове та економічне консультування  підприємств, захист їхніх інтересів у державних та інших структурах;

2) страховий захист підприємницької діяльності;

3) забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств;

4) підвищення ефективності роботи суб’єктів ринку;

5) створення умов для ділових контактів підприємців;

6) сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг;

7) регулювання руху робочої сили;

8) здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування.

     Основним елементом ринкової інфраструктури є біржі.

     Біржа – організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, валюти, робочої сили.

     Існують різні критерії класифікації бірж:

а) В залежності від масштабів державного втручання виділяють: приватні біржі, публічні біржі (державні), змішані біржі.

б) За видами діяльності: товарні, фондові, валютні, біржі праці.

в) За рівнем спеціалізації: універсальні і спеціалізовані.

г) За характером: відкриті, закриті, змішані.

      Товарна біржа – це оптовий товарний ринок, для якого характерні такі особливості:

– торгівля товарами за стандартами та зразками, що дає можливість реалізувати не сам товар, а контракт на його поставку;

– регулярність торгів на основі певних правил;

 – формування цін на основі зіставлення попиту та пропозиції (котирування);

 – свобода вибору контрагента за угодою;

– стандартизація контрактів і мінімальних партій поставок.

     Товарні біржі поділяються на міжнародні та національні, універсальні і спеціалізовані.

     Міжнародні товарні біржі – особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюються угоди з купівлі-продажу масових сировинних і продовольчих товарів, які якісно однорідні і взаємозамінні.

     На універсальних біржах продаються промислові та сільськогосподарські товари, тобто широке коло різноманітних товарів.

     Спеціалізовані біржі – мають товарну спеціалізацію або спеціалізацію за групами товарів.

На біржі товар, як правило відсутній. він продається і купується без пред’явлення і огляду, згідно із встановленими стандартами і зразками.

      Угоди укладаються на основі типових біржових контрактів, які жорстко регламентують якість і термін поставок. Продавець на біржі передає покупцеві не товар, а документ, який підтверджує право власності на товар, таким документом є складське свідоцтво (варрант), яке засвідчує, що продавець здав товар на біржовий склад.

     Фондова біржа – організований ринок цінних паперів, що виконує функцію мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

     Цінні папери – документи, що виражають майнові (боргові) зобов’язання.

Види цінних паперів

Акції – цінні папери, випущені АТ-ми, які засвідчують вкладання певної кількості капіталу і дають право їхньому власникові на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку АТ.

Види акцій:

-   на пред’явника; іменні;

-   з правом голосу,

-   без права голосу;

-   привілейовані – власник акції має право на фіксовану частину доходу-дивіденд;

-   прості – розмір дивідендів визначається не одразу, а після отримання прибутку.                              

      Ціна, за якою продаються і купуються акції, називається курсом акції. Курс звичайних акцій безпосередньо залежить від прибутку АТ чим він більший, тим вищій курс акцій. Він залежить від норми позичкового процента, якщо він більший, то нижчий курс акцій, і навпаки. крім того на курс впливає співвідношення попиту і пропозиції на акції.

                       Курс акції = Дивіденд / Позичковий процент *100%.

     Розрізняють номінальну і ринкову ціну акцій.  Номінальна ціна записується на акції під час її випуску. Ціна за якою акції продаються і купуються в даний момент є ринковою ціною.

Облігація – документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк з правом отримання щорічного фінансового доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений строк.

Вексель – письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником (векселедавцем) кредитору (векселеотримувачу), що надає останньому право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Сертифікат – фінансовий документ, випущений банком, про депонування грошей яким засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним.

     Валютна біржа – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Біржовим валютним товаром є валюта і золото.

     Біржа праці – державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою.

Функції служби зайнятості:

 – вивчення і прогнозування ситуації на ринку праці;

– організація господарських робіт;

– організація перекваліфікації кадрів за вимогами ринку;

– виплата допомоги з безробіття.

     Фрахтова біржа -  це постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та відфрахтування суден.

 

                                   Види біржових операцій (угод):

Угода – домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента (банківських документів чи грошей) від однієї особи до іншої.

Форвардна угода – строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості на певну дату в майбутньому. Ціна товару фіксується в момент укладання угоди.

Ф’ючерсні угоди – угоди про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди.

Функції ф’ючерсних угод:

– зменшення ризику, пов’язаного з різким коливанням цін;

 – забезпечення стійкості господарюючих одиниць;

– гарантування передбачуваності господарської діяльності.

Онкольні угоди – система купівлі реального товару або цінних паперів, за якою ціна не фіксується аж до вимоги покупця. Продавець страхує себе хеджуванням продажу. Ціна, за якою він закриває хедж, стає ціною закупівлі реального товару.

Хедж – строкова угода, укладена для страхування від можливого коливання цін.

Опціон – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду.

Біржові посередники

Брокер – торговий посередник, який забезпечує укладання угод за бажанням клієнтів та за їхній рахунок.

Маклер (дилер, джобер) – біржовий посередник, котрий купує і продає тільки для себе й за свій рахунок.

«Бики» – спекулянти, що розраховують на підвищення цін, скуповуючи товари, угоди та інші цінності.

«Ведмеді» – спекулянти, що розраховують на зниження цін, скуповуючи товари, угоди та інші цінності.

       Крім бірж, існують й інші організаційні форми продажу товарів та послуг:

1) Торгівельно-промислові палати – комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв’язків із партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами і здійснюють надання цільових інформаційних послуг.

2) Торговий дім – торговельні фірми, які закуповують товари у виробників або оптовиків і перепродують їх всередині своєї держави або за її межами.

3) Ярмарок – періодично організована в одному й тому самому місці виставка зразків товарів широкого вжитку і устаткування, транспортних засобів, ноу-хау, де укладаються угоди в національному та міжнародному масштабі.

4) Магазин – підприємство роздрібної торгівлі.

5) Магазин-демзал – роздрібне торгівельне підприємство, яке торгує за каталогами.

6) Аукціон – це форма організації продажу товарів та послуг, що ґрунтується на проведенні публічних торгів, де право купити має той, хто пропонує найвищу ціну.

7) Консалтингові фірми – надають послуги суб’єктам економіки з питань: дослідження і прогнозування ринку; розробки і впровадження маркетингових програм тощо.

8) Аудиторська фірма – здійснює консультування з питань бухгалтерського обліку та контролю фінансової діяльності щодо проведення господарсько-фінансових ревізій, управління через систему обліку, готує висновки стосовно достовірності фінансового зв’язку фірм, що підлягають  аудиторському контролю.

9) Страхова компанія – це фінансова організація, що створює грошові страхові фонди за рахунок  внесків її учасників, із коштів яких компенсуються збитки, завдані стихійними лихами, нещасними випадками та іншими передбачуваними обставинами.

10) Інвестиційна компанія - це фінансова організація, що акумулює грошові кошти  приватних інвесторів  шляхом емісії власних цінних паперів, а зібрані кошти переводить в акції та облігації інших компаній.