Теоретичний матеріал. Планування виробничої діяльності підприємства

1. Вимірники обсягу продукції

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу).

За ступенем обробки розрізняють:

• сировину;
• напівфабрикати й незавершене виробництво;
• готову продукцію.

Готова продукція – це виріб, який пройшов всі стадії технологічного процесу, прийнятий відділом технічного контролю і може бути призначений до продажу:

• кінцева продукція - це готова продукція, що надійшла в споживання або як засіб виробництва, або як предмет споживання;
• проміжна продукція - закінчена виготовлятися на даному підприємстві й підлягає використанню на іншому підприємстві для виготовлення більш складної продукції в якості комплектуючих.

За економічним призначенням продукція поділяється на:

• засоби виробництва, які, у свою чергу, поділяються на засоби праці й предмети праці (продукція групи «А»)
• предмети споживання — продовольчі й непродовольчі товари (продукція групи «Б»).

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

За умов товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживчу вартість, а й вартість (мінову вартість).

Для постійного й повного задоволення потреб ринку планування й облік товарів, що їх виготовляють на продаж, здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках.  

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці – штуки, тонни, метри тощо.

У практиці планування та обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні  (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні  показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами та метрами, тканини – погонними метрами і квадратними метрами).

2. Виробнича програма підприємства і показники оцінки обсягу продукції

Виробнича програма – визначає обсяг виготовлення продукції за номенклатурою, асортиментом і якістю в натуральному і вартісному відтворенні.

Виробнича програма підприємства (план виробництва продукції) - це сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури та асортименту, відповідної якості на певний календарний період.

Виробнича програма (план виробництва продукції) це конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції певної номенклатури й асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років).

Планування виробничої програми підприємства здійснюється в натуральних і грошових вимірниках.

Розробка виробничої програми включає наступні етапи:

1) визначення планового обсягу виробництва в розрізі номенклатури та товарного асортименту продукції в натуральних і грошових вимірниках (на основі вивчення попиту на ринку, обсягів державного замовлення, портфеля замовлень на продукцію);

2) ресурсне обґрунтування виробничої програми (визначення загальної потреби в трудових, матеріальних та інвестиційних ресурсах, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції з урахуванням заходів з підвищення ефективності їхнього використання).

Важливими в системі показників виробничої програми є натуральні показники, які характеризують уречевлену сторону виробництва  дають можливість визначити безпосередні зв’язки між товаровиробниками і споживачами. 

Вартісними показниками  виробничої програми є :

1. обсяги товарної продукції;
2. обсяги валової продукції;
3. обсяги реалізованої продукції;
4. обсяги чистої продукції;
5. обсяги валового і внутрішньозаводського обороту;
6. обсяг незавершеного виробництва.

 Для розрахунку виробничої програми у вартісному відтворенні необхідно обчислити показник товарної продукції (ТП).

Товарною вважають продукцію, яка призначена для відпуску споживачам.

До неї відносяться:

• готова продукція;
• роботи і послуги виробничого характеру;
• ремонтні роботи на сторону;
• капітальний ремонт свого підприємства;
• напівфабрикати і запчастини на сторону;
• продукція учбових майстерень, що реалізується підприємством на сторону;
• тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість.

                         Товарна продукція розраховується за формулою:

Іншим рівнем оцінки виробничої програми є показник валової продукції (ВП), який представляє собою вартість готових виробів і напівфабрикатів (виготовлених як з власної сировини, так і з матеріалів замовників)  з урахуванням встановлених на них виробничих цін.

До валової продукції належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності.

До валової продукції включають вартість робіт промислового характеру, але вираховують вартість продукції власного виробництва, яка йде на промислово-виробничі потреби всередині конкретного підприємства.

Вона розраховується за формулою:

До показника реалізованої продукції (РП) включається вартість всіх відвантажених матеріалів, які були оплачені споживачами.

Розрахунок реалізованої продукції відбувається за наступною формулою:

Як бачимо, в розрахунках реалізованої продукції враховується зміна залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду. Залишки нереалізованої продукції включають у себе:

• залишки готової продукції на складах;
• неоформлені відвантаження;
• відвантажених товарів, строк оплати яких не настав;
• відвантажених товарів, не оплачених в строк покупцями. 

3. Методи розробки виробничої програми

Складаючи стратегічний  і довгостроковий плани виробництва продукції, використовують прогнози, які можуть бути розраховані різними методами, у тому числі і складанням сценаріїв та ситуацій, можливих у певний період довгострокового плану.

Розроблена виробнича програма таких планів є основою для подальших розрахунків програми дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, визначення вартісної оцінки виробничої програми , розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Виробнича програма має формуватися з урахуванням ресурсів підприємства.

Оптимальною виробничою програмою є така, що відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності.

Виробничу програму можна розраховувати двома методами:

• балансовим;
• оптимізаційним.

Балансовий метод передбачає узгодження розрахунків споживання і виробничих можливостей підприємства.

Алгоритм складання виробничої програми такий:

1. Визначається величина попиту на продукцію;
2. Оцінюється виробнича можливість реалізації продукції з урахуванням існуючої виробничої потужності, руху основних фондів,  покращення якості обслуговування тощо;
3. Порівнюються дві отримані розрахункові величини і встановлюється кінцева величина виробничої програми.

Оптимізаційний метод передбачає розрахунок обсягу виробництва, якому відповідає отримання найбільш можливого прибутку.

Використання цього методу вимагає врахування ряду припущень:

• метою діяльності підприємства є максимізація прибутку;
• підприємство виробляє і реалізує один вид продукції;
• оптимізації підлягають тільки ціна та обсяг продукції;
• обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

1. планування оптимальної структури номенклатурних позицій, тобто більш економічно вигідного формування виробничої програми: скільки та яких виробів треба виготовити в плановому періоді за раціонального та повного використання виробничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів;
2. визначення максимально можливого обсягу продукції та економічної межі нарощування її виробництва, при цьому враховують закон спадної продуктивності ресурсу.