Теоретичний матеріал. Інноваційні процеси

1. Зміст, види та напрямки інноваційної діяльності

Здійснення успішного підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе без розробки і впровадження новацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо. Тому цілком справедливим є висновок відносно безпосередньої залежності ефективності підприємства від результатів Н-ТП. А як відомо, всі досягнення Н-ТП ґрунтуються на інноваційній діяльності.

Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34).

Інноваційний процес – сукупність прогресивних, якісно нових знань, що безперервно виникають у часі і просторі.

Інноваційна діяльність підприємств передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у складі продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

Інноваційна діяльність  — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.

Інноваційна діяльність (від англ. innovation — нововведення) — діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на комерціалізацію накопичених знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної діяльності є новий або додатковий продукт або продукт з новими якостями.

Напрямки інноваційної діяльності:

• проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;
• розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
• розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного стану;
• технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, здійснювані вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про пріоритетні напрями інвестиційної діяльності в Україні" від 08.09.2011 № 3715-VI стратегічними пріоритетними напрямами на 2011-2021 роки є: 

1. освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії; 
2. освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування, озброєння та військової техніки; 
3. освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з'єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій; 
4. технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу; 
5. впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики; 
6. широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища; 
7. розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки.

2. Інноваційні цикли і дифузія новацій на підприємстві

Відповідно до прийнятих міжнародних стандартів інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг.

Поряд з терміном «інновація» у вітчизняній літературі використовуються такі терміни, як «нововведення», «новація».

Ці поняття варто розмежовувати. Нововведенням може бути будь-який винахід, спосіб, порядок, метод, запропоновані їх розробниками. Якщо це нововведення використовується (навіть в обмеженому масштабі), воно стає новацією. А вже якщо новація одержала значне поширення, вона здобуває нову якість і стає інновацією.   

Основні характеристики нововведення, новації й інновації в залежності від різних класифікаційних ознак наведені в таблиці.

Комерціалізація інновацій можлива лише в тому випадку, коли інновації виступають як товар на ринку.

Життєвий цикл інновації обумовлений періодом від її зародження до заміни більш ефективним продуктом чи процесом і в значній мірі залежить від швидкості її дифузії.

Дифузія інновації – процес поширення нововведення в нових умовах чи сферах застосування. У результаті дифузії зростає число виробників і споживачів, змінюються їхні якісні характеристики.

При створенні і впровадження інновацій досягаються різні результати, які можна класифікувати в такий спосіб:

1. у науково-технічній сфері: відкриття нових явищ, закономірностей їхнього розвитку, виявлення можливостей використання в народному господарстві.
2. в інноваційній сфері:

-          уречевлені результати: створення нових видів продукції, технологічних процесів, нових видів матеріалів і енергії, нових форм організації виробництва, праці, управління тощо;

-          економічні результати: зростання продуктивності праці і випуску продукції, поліпшення якості продукції, підвищення фондовіддачі, зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності.

-          соціальні результати:  поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації працівників, зміна структури кадрів, підвищення рівня добробуту промислово-виробничого-персоналу, поліпшення рівня життя тощо;

-          екологічні результати: зменшення шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, раціоналізація використання природних ресурсів тощо;

-          політичні результати: зміцнення обороноздатності країни та її економічної незалежності.

3. Напрямки підвищення ефективності здійснення інноваційної діяльності на підприємстві

Для того щоб збільшити науковий потенціал підприємства будь-якої форми власності і галузевої приналежності, слід вживати наступні заходи:

• • • • • • • • • • • • • • • • • • • • • розширяти коло конструкторів і дослідників;
                                        • підвищувати серед дослідників і конструкторів частку висококваліфікованих працівників;
                                        • забезпечувати підтримку розвитку інновацій за рахунок бюджетного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) за вказаними пріоритетними напрямками , які мають стратегічне значення  для держави;
                                        • забезпечувати високоякісне стажування за кордоном наукового потенціалу країни (студентів, аспірантів, докторантів, дослідників, конструкторів тощо);
                                        • пропорційно і одночасно стимулювати розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;
                                        • скорочувати за можливістю науково-виробничий цикл «інноваційна ідея – дослідний зразок – виробництво»;
                                        • прискорювати оновлення асортименту продукції на підприємстві;
                                        • поліпшувати умови лабораторних досліджень на підприємстві;
                                        • інтенсифікувати процеси оформлення патентів, заявок, ліцензій тощо;
                                        • забезпечувати надання державної фінансової підтримки, відповідних гарантій та проведення високоякісної експертизи результатів інноваційної діяльності.