Теоретичний матеріал. Оборотні засоби підприємства

1. Оборотні засоби підприємства. Їх економічна суть. Класифікація оборотних засобів

Для забезпечення безперервного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси.

Економічна суть: оборотні засоби необхідні для створення виробничого (будівельного) процесу і для забезпечення його неперервності.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюючи свою натуральну форму, розміри та властивості і переносять свою вартість на вартість на створювану продукцію в повному обсязі.

Оборотні фонди – обов’язковий елемент процесу виробництва, основна частина собівартості продукції будівельної продукції (близько 65-70%).

Оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Одна їх частина входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюючи свою натуральну форму, розміри та властивості і переносять свою вартість на вартість на створювану продукцію в повному обсязі.

Оборотні фонди – обов’язковий елемент процесу виробництва, основна частина собівартості продукції будівельної продукції (близько 65-70%).

Оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Одна їх частина входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Оборотні виробничі фонди в своєму русі також пов’язані з фондами обігу, які обслуговують сферу обігу.

Фонди обігу дозволяють здійснювати кругообіг коштів.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу.

Таким чином, оборотні фонди виражаються в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу — в обслуговуванні сфери обігу.

Для наочності необхідно докладніше розглянути, з чого утворюються фонди обігу та оборотні фонди.

     Оборотні фонди містять такі елементи:

Виробничі запаси – предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів.

Виробничі запаси  становлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять 66-74%.

У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці.

Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах.

НЗВ – предмети праці, які знаходяться у виробництві на різних стадіях обробки в підрозділах підприємства, тобто це продукція (роботи), яка не пройшла усіх передбачених технологічним процесом стадій, а також вироби, які не укомплектовані чи не пройшли випробовування і технічного приймання.

Напівфабрикати власного виробництва – предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів – це витрати, здійснені в звітному періоді, але віднесені до наступного періоду, зокрема,  витрати на підготовку та освоєння нової продукції, раціоналізаторство і винахідництво, а також інші витрати в даному періоді, які будуть включені в собівартість продукції в наступному звітному періоді.

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками  а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:

 Готова продукція – це виготовлена кінцева продукція, яка пройшла випробовування і приймання, повністю укомплектована відповідно до договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і вимогам.

Іншими словами, фонди обігу — це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і деюре, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Усі оборотні засоби підприємства класифікуються за трьома основними принципами:

1) за місцем та роллю в процесі виробництва;

2) за джерелами утворення;

3) за способами планування або нормування.

    1)  За місцем та роллю в процесі виробництва оборотні засоби поділяються на:

        - оборотні фонди;

        - фонди обігу, про які йшлося раніше.

   2)  За джерелами утворення оборотні засоби підприємства поділяються на власні та позичені.

       Власними є засоби, що були виділені підприємству при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних засобів належать всі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: уставний фонд, прибуток, амортизаційний фонд та ін.

          Позичені представлені тільки фондом обігу — це різноманітні кредити, позики від інших організацій та установ.

        3) За способами планування та нормування оборотні засоби поділяються на нормовані та ненормовані.

         Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум обігових засобів, необхідний для безперебійного функціонування підприємства.

         Ненормовані оборотні засоби являють собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва.

        До нормованих належать всі оборотні фонди підприємства та готова продукція на складах.

        До ненормованих:

-          Відвантажена готова продукція;

-          Готівкові і безготівкові грошові кошти;  

-          Дебіторська заборгованість

2. Кругообіг оборотних засобів

У процесі виробництва вартість ОЗ переноситься на новостворену продукцію за один кругооборот, який передбачає проходження ОЗ через три стадії:

1. Грошова.
2. Виробнича.
3. Товарна.

На першій стадії відбувається придбання засобів виробництва і оборотних коштів із грошової форми перетворюються у форму натуральних запасів.

На другій стадії відбувається процес виробничого споживання матеріальних запасів і створення готової продукції. На цій стадії оборотні кошти змінюють свою натуральну форму.

На третій стадії здійснюється реалізація готової продукції і перехід оборотних коштів із товарної форми в грошову. для того, щоб процес виробництва здійснювався ефективно, необхідно, щоб величина реалізуємої продукції була більшою ніж затрати коштів, т.т. щоб створювався додатковий продукт. Одержані від реалізації грошові кошти дають можливість розпочати новий кругооборот оборотних коштів.

Час знаходження оборотних коштів у сфері виробництва називають часом виробництва, у сфері обігу – часом обігу, а їх сукупність визначає час кругообороту оборотних коштів.

Оборотні кошти використовуються ефективніше лише тоді, коли більша їх частина обслуговує сферу виробництва.

3. Джерела утворення оборотних засобів

Джерела утворення оборотних засобів — це фінансові ресурси за рахунок яких вони формуються.

По джерелах утворення оборотні засоби підприємств поділяються на:

- власні;

- прирівняні до власних;

- позикові;

Власні оборотні засоби утворяться за рахунок статутного фонду і прибутку підприємства шляхом нормування.

Джерелом оборотних засобів, прирівняних до власних, є стійка кредиторська заборгованість підприємства, наприклад, заборгованість по заробітній платі, страховим платежам і іншим стійким пасивам.

Стійкі пасиви — це засоби, що юридичне не належать підприємству, але постійно перебувають у господарському обігу і використовуються фірмами.

До них належать:

- мінімальна заборгованість підприємства по резерву майбутніх платежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

- стійка перехідна заборгованість постачальникам по акцентованих розрахункових документах;

- мінімальна заборгованість за заробітною платою та відрахування на соціальне страхування;

- залишки амортизаційних відрахувань на запаси матеріалів для капітального ремонту, виконаного господарським способом;

- кошти підприємства, що покриваються кредитом банку та авансами замовників;

- тимчасово вільні засоби спеціальних фондів та ін.

Раціональне використання власних та позичених засобів дає змогу підприємствам не звертати особливої уваги на тимчасові труднощі і більш ефективно використовувати оборотні засоби підприємств.

4. Нормування оборотних засобів

Головною умовою формування і використання оборотних фондів є їх нормування.

Нормування оборотних коштів – процес розробки і встановлення обґрунтованих норм і нормативів в сфері використання оборотного капіталу.

Норма витрат – максимально припустима величина витрат сировини і матеріалів, палива й електроенергії тощо на виробництво одиниці продукції.

  Нормуванню підлягають оборотні кошти у:

-    виробничих запасах (Нвз);

-    незавершеному виробництві (Ннзв);

-    витратах майбутніх періодів (Нвмп);

-    залишках готової продукції (Нзгп)

Виробничими запасами називаються матеріальні ресурси, що знаходяться на підприємстві, але не вступили у виробничий процес.

Потреба в запасах матеріальних ресурсів обумовлена суспільним поділом праці і виробництва, тобто розривом у часі й у просторі між виробництвом і споживанням більшості видів промислової продукції.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (Вдо_Б) на норму їх запасу в днях (Тз_Ап), тобто за формулою

Qр - річний обсяг виробництва, шт.;

Д - кількість календарних днів у плановому періоді, дн;

q_н - норма витрати матеріалу на 1 виріб, кг/вироб;

Ц - ціна матеріалу, грн.

Тп - проміжок між 2  постачаннями, дн.;

Тстрах – страховий запас, дн.;

Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.

!!!!! Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.

Норма виробничих запасів обчислюється:

-    для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприєм­ства;

-    для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;

-    для поточного запасу вона дорівнює половині інтервалу між суміжними пос­тачаннями;

-    для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньою, відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннзв) визначаєте­ся за формулою:

          Втп-     середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю,грн на      день;

          Тц  - середня тривалість виробничого циклу, в днях;

           Kнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продук-г ції (ступінь готовності виробу) , частка одиниці

         См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;

         Сд -  супутні витрати на виготовлення виробу, грн;

         Свп  - виробнича собівартість виробу, грн (См+Сд).

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визначається за формулою:

           Звмп - залишки витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, грн;

           Вмп    - витрати майбутніх періодів впродовж планового періоду, грн;

           Смп  - сума погашення витрат майбутніх періодів за рахунок собівартості, грн.

Норматив  оборотних коштів у залишках готової продукції (Н_зт) визначається вартості середньоденного випуску готових виробів у вартісному вираженні в норми їх запасу на складі у днях (Тскл), тобто за формулою :

Норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції нїзації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів.  Слід також зауважити, що грошові кошти підприємства та їх еквіваленти в національній  та іноземній валюті не нормуються.

5. Показники використання оборотних засобів на підприємстві

Ступінь використання оборотних засобів характеризується так системою показників:

1) Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає  скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу і показує кількість продукції, що припадає 1 грн. вартості оборотності засобів:

де РП — річний обсяг випущеної продукції, грн.;

ОЗср_. – середньорічна вартість оборотних засобів.

 
2) Коефіцієнт закріплення   показує частку оборотних коштів  у кожній грошовій одиниці реалізованої продукції і визначається:

Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

 
3)  Тривалість (швидкість) обороту оборотних засобів визначає кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів:

де Т_К — кількість календарних днів в періоді, що розглядається.

4) Обсяг вивільнених або додатково залучених оборотних засобів:

Підприємства можуть підвищити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:

- зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, ширшого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;

- зменшення виробничих запасів у результаті покращання організації матеріально-технічного постачання, зменшення дальності їх транспортування;

- економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;

- удосконалення розрахунків замовниками та інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;

- упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.

6. Управління оборотними засобами підприємства

Оборотні засоби – це засоби, які інвестуються компанією в поточні операції на протязі кожного циклу. 

Характерними особливостями оборотних засобів є:

- повне використання на протязі одного виробничого циклу і повне перенесення вартості на створену продукцію;

- перебування у постійному обороті;

- протягом одного обороту оборотні засоби змінюють свою форму з грошової на товарну і з товарної на грошову, проходячи стадії закупівлі, споживання і реалізації.

Особливість оборотних засобів полягає в тому, що в умовах нормальної господарської діяльності оборотні засоби не витрачаються, а авансуються у різні види поточних витрат компанії, повертаючись після завершення кожного обороту до своєї вихідної величини.

Раціональне управління оборотними засобами передбачає їх оптимізацію виходячи з потреб підприємства.

Нижче в таблиці наведені ризики для підприємства, що пов'язані з нестачею або надлишком оборотних засобів.

Підприємству необхідно періодично оцінювати свої потреби в оборотних засобах і намагатися утримувати їх на мінімально необхідному рівні.

На підприємстві обов'язково повинна здійснюватися детально продуманна політика надання товарних кредитів і розстрочок.