Теоретичний матеріал. Трудові ресурси та кадри підприємства

1. Поняття персоналу, його класифікація

В економічній науці  розрізняють поняття «трудові ресурси» і «персонал підприємства».

!!! Трудові ресурси ≠ Персонал 

Трудові ресурси – частина населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві.

Згідно з Законом України "Про зайнятість" (стаття 1, частина 13) до осіб працездатного віку відносять осіб віком від 16 років, які не досягли пенсійного віку (від 16 до 60 років). 

Персонал підприємства (кадри) – сукупність працівників, що входять до його облікового складу. 

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, штатний розпис. 

Штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників.

У штатному розпису містяться:

• 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. 1. назви посад;
                             2. чисельність персоналу;
                             3. оклади по кожній посаді.

ПРИКЛАД ШТАТНОГО РОЗПИСУ:

Усіх працівників підприємства поділяють на дві групи:

1. Промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;
2. Непромисловий персонал, зайнятий в основному в соціальній сфері діяльності підприємства.

За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал (далі ПВП) поділяється на 6 категорій:

• робітники;
• керівники;
• фахівці (спеціалісти);
• службовці;
• молодший обслуговуючий персонал;
• стажери (учні).

Робітники – працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажі, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.

Робітники в залежності від характеру участі у виробничому процесі поділяються на:

• основних (виробляючих продукцію);
• допоміжних ( обслуговуючих технологічний процес).

Окремо виділяють черговий і ремонтний персонал.

Керівники – особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками.

Вони обіймають керівні посади на підприємстві і в межах функціональних служб.

Фахівці (спеціалісти)  - інженерно-технічні працівники. Що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організовують діяльність промислово-виробничого персоналу.  (інженер, економіст, бухгалтер, соціолог, юрисконсульт тощо).

Службовці – працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування (діловод, секретар, друкар, табельник, кресляр, копіювальник, архіваріус, агент тощо).

Молодший обслуговуючий персонал здійснюють обслуговування парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників (прибиральник, двірник, гардеробник, охоронець, пожежно-вартова служба).

Стажер (учень) – особи, що набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві.

Поділ персоналу на категорії може бути і іншим. Категорії персоналу визначаються підприємством самостійно.

2. Характеристика персоналу за професійно-кваліфікаційною ознакою

Основою для розгляду структури персоналу підприємства є Державний класифікатор професій України ДК 003-2010. Класифікатор професій (далі КП) – частина державної системи класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації. При розробці КП за основу була прийнята Міжнародна стандартна класифікація професій 1988 р (ISCO – 88: International Standard Classification of Occupations). Класифікація ґрунтується на концепціях ISCO – 88 про роботу і кваліфікацію.

Робота – визначені завдання й обов’язки, що виконані, виконуються чи повинні виконуватися однією особою.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприєм­ства групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність — різновид трудової діяльності в межах одної професії.

Кваліфікація — ступінь і рівень підготовки працівника, що харак­теризує його здатність до виконання роботи певного рівня складно­сті.

!!! Кваліфікація визначається рівнем освіти і спеціалізацією.

3. Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві

Розрахунок чисельності працюючих є найважливішим завданням визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебійного виробничого процесу на підприємстві.

Для характеристики трудового потенціалу підприємства використовується система показників. Кількісна характеристика персоналу здійснюється за такими показниками:

- штатна чисельність працівників;

- явочна чисельність працівників;

- середньоспискова чисельність працівників.

Штатна чисельність – кількість працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих протягом певного періоду працівників.

Явочна чисельність – включає лише працівників, що з’явилися на роботу.

Для визначення чисельності працівників за визначений період використовується показник облікової чисельності (середньоспискової чисельності ).

Для розрахунку потрібної облікової чисельності персоналу складають баланс робочого часу одного облікового працівника.

У балансі робочого часу розрізняють 3 категорії фонду часу:

1)    календарний (Т_календ);

2)    номінальний (Т_ном );

3)    ефективний (дійсний) (Т_еф).

Календарний фонд дорівнює числу календарних днів планового періоду.

Номінальний фонд: календарний фонд без урахування вихідних і святкових днів.

Ефективний фонд: номінальний фонд без урахування неявок унаслідок хвороби, відпусток і виконання суспільних і державних обов’язків.

Чисельність робітників (Ч_р)  визначається 3 методами:

За нормами часу:

УВАГА!!!!

Округлення чисельності працюючих до цілого числа, використовуючи «правило парної цифри»:

Округляються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менша або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більша або дорівнює «6» — найближча зліва від неї значуща цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра «5», найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (правило парної цифри).

Отже, маємо такі приклади округлення:

4. Кадрова політика на підприємстві

Під кадровою політикою розуміють систему принципів, які визначають основні напрями роботи з персоналом, її форми і методи.

Кадрова політика розробляється власниками підприємства, вищим керівництвом, кадровими службами для визначення генерального напряму і засад роботи з кадрами, загальних і специфічних вимог до них.

Чинники кадрової політики:

1. зовнішні (національне трудове законодавство, взаємовідносини з профспілками, стан економічної кон’юнктури, перспективи розвитку ринку праці);
2. внутрішні (структура і цілі організації, територіальні розміщення, використовувані технології).

!!! Термін «кон'юнктура» походить від латинського conjungere — з'єднувати, зв'язувати. Слово кон’юнктура в широкому розумінні означає сукупність умов, що склалися на ринку у певний момент часу.

Основними цілями кадрової політики є :

• своєчасне забезпечення організації персоналом необхідної якості й у достатній кількості;
• забезпечення умов реалізації передбачених трудовим законодавством прав і обов`язків громадян;
• раціональне використання трудового потенціалу;
• формування і підтримання ефективної роботи  трудових колективів.

Реалізація цих завдань передбачає виконання багатьох функцій, а саме:

1. планування, наймання і розміщення робочої сили, включаючи добір, орієнтацію, переорієнтацію, перепрофілювання й адаптацію;
2. навчання, підготовку і перепідготовку працівників, підвищення кваліфікації;
3. оцінку персоналу (проведення атестації працівників, просування по службі й стимулювання до кар’єрного зросту);
4. визначення умов наймання, праці та її оплати;
5. мотивацію праці і дотримання трудової дисципліни;
6. забезпечення формальних і неформальних зв’язків, створення сприятливого психологічного клімату в колективі;
7. реалізацію соціальних функцій (пільгове харчування на підприємстві, матеріальна допомога, організація відпочинку тощо);
8. контроль за безпекою праці тощо.

Роботу з кадрами на підприємстві здійснюють усі лінійні керівники, а також деякі функціональні відділи: відділ кадрів, відділ праці і заробітної плати, відділ технічного навчання, керівники (директор, менеджери).