КОНСПЕКТ

1. Бухгалтерські документи як джерело первинної інформації

Документування – це суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві.

Документ (лат. dokumentum) буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомо­гою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйнят­тя формі інформацію. Документи складають у різних сферах люд­ської діяльності (науці, освіті, медицині, техніці, економіці тощо).

Бухгалтерський документ — письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами нази­вається документацією. Документація є важливим елементом ме­тоду бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спо­стереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються статтею 9 ("Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку") Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV, зі змінами.

Первинне спостереження, документування та документація віді­грають важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, а саме:

◘       дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зміни у процесі кругообігу засобів;

◘       забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль наявності та руху майна і коштів;

◘       є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій, що здійснюються;

◘       є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської

Первинні документи мають бути складені на паперових шинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і до змісту й оформлення документів.

Повнота і достовірність показників обліку значною мірою залежать від якості оформлених документів.

Щоб бути доказовим і мати юридичну силу, документ повинен мати обов'язкові реквізити.

Термін "реквізити" походить від латинського requisitum, що означає "потрібне, необхідне". Такими реквізитами для будь-якого первинного бухгалтерського документа є:

= назва документа (форми);

= дата і місце складання;

= назва підприємства, від імені якого складено документ

= зміст та обсяг господарської операції;

= одиниця виміру господарської операції;

= посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції  і правильність її оформлення;

= особистий підпис або інший знак, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:

• ідентифікаційний код підприємства чи особи;
• номер документа;
• підстава для здійснення операції;
• дані про документ, що засвідчує особу;
• інші додаткові реквізити.

Якщо у первинному документі немає будь-якого обов'язкового реквізиту, такий документ недоказовий і не може бути підставою у бухгалтерському обліку.