Теоретичний матеріал до теми 13

2. Етапи процесу встановлення ціни

2.6. Етап 6: Використання спеціальних поправок щодо прейскурантної (базової) ціни

          Коли покупець опускає в торговий автомат одну гривню, щоб купити пляш­ку води, або коли керівник ремонтної бригади каже новоселові, що роботи кош­туватимуть у 25 000 грн, це означає, що завершився останній, щойно описаний нами етап ціноутворення - встановлення прейскурантної або базової ціни. Але якщо ви виробник олії «Щедрий дар» або мікроавтобусів «Богдан» і про­даєте продукцію десяткам гуртовиків і роздрібних торговців через свій канал збуту, то вам, можливо, доведеться вдатися до різноманітних спеціальних по­правок щодо прейскурантної або базової ціни. Гуртовикам так само необхідно виправляти прейскурантні або базові ціни, встановлені ними для роздрібних торговців. Існують три окремі методи виправлення прейскурантних або базо­вих цін:

1) знижки;

2) заліки;

3) виправлення за географічним принципом (рисунок 12-9).

Рисунок 12-9 Три спеціальні методи виправлень прейскурантної або базової ціни

          Знижки

          Знижка - це зменшення прейскурантної ціни, яке пропонує продавець покупцю як винагороду за дії, сприятливі для продавця. Для маркетингової стратегії особливо важливе значення мають чотири види знижок:

1) знижки за обсяг товару;

2) сезонні знижки;

3) торговельні знижки;

4) знижки за приско­рення оплати.

         Знижки за обсяг. Щоб заохочувати споживачів до придбання більшої кількості товару, компанії, які діють на всіх рівнях каналу розподілу, викори­стовують знижки за обсяг замовлення. Така знижка - це сума зниження ціни одиниці продукції за умови купівлі більшої партії товару.

        Знижки за обсяг бувають двох видів: звичайні та накопичувальні. Звичайні знижки за обсяг замовлення надаються на підставі великого обсягу окремих закупівель. Запровадження цього виду знижок заохочує радше не серію, а великі за обсягом разові придбання. Накопичувальні знижки за обсяг мають використовуватись у разі великого обсягу закупівель товару протягом певного періоду (зазвичай, протягом року). Ці знижки, порівняно зі звичайними, наба­гато краще заохочують до здійснення повторних купівель одним покупцем.

         Сезонні знижки. Аби заохотити покупців до завчасного створення запа­су товарів, на які існує сезонний попит, виробники часто пропонують сезонні знижки. Вони слугують так само винагородою гуртовим і роздрібним торгов­цям за ризик, на який вони йдуть, збільшуючи витрати щодо ведення обліку, управління і зберігання товарних запасів у період, коли на них відсутній попит.

         Торговельні знижки. Щоб винагородити гуртовиків і роздрібних торгов­ців за маркетингові дії, які вони виконуватимуть у майбутньому, просуваючи товар до кінцевого покупця, виробники часто пропонують їм торговельні знижки (рисунок 12-10). Ці знижки означають зменшення прейскурантної або базової ціни й надаються посередникам, які працюють у каналі розподілу з урахуванням:

1) їхнього місця в каналі;

2) маркетингових заходів, які вони ма­ють проводити.

Рисунок 12-10 Структура торговельних знижок

            Знижки за прискорення оплати або за оплату готівкою. Щоб заохотити роздрібних торговців до якнайшвидшого розрахунку, виробники пропонують їм знижки за прискорення оплати.

 Роздрібний торговець одержує такий рахунок: «5 000 грн., 2/10, нетто 30». Це означає, що сума платежу за товар становить 5 000 грн., платіж слід здійснити протягом 30 днів.Роздрібний торговець може отримати 2 % знижку, якщо розрахується протягом перших 10 днів після отримання товару. Для прийняття можливого рішення пропонують таку формулу розрахунку ціни відмови від знижки:

 

Ціна відмови від знижки = [% знижки / (100 – % знижки)] х 100% х [360/ (Тмакс. – Тпільг.)],

 

де % знижки – запропонований відсоток знижки з ціни товару за умови оплати готівкою або протягом пільгового періоду;

 Тмакс. – максимальний період відстрочки платежу, дні;

Тпільг. – пільговий період відстрочки платежу, протягом якого діє запропонована знижка з ціни товару, днів.

              Розраховане значення ціни відмови від знижки необхідно порівнювати із кредитною ставкою банку. Якщо відсоток за банківськими кредитами менший від ціни відмови від знижки, то доцільно використовувати запропоновану знижку з ціни протягом пільгового періоду. Запропонована 2 % знижка є достатньою. Роздрібний торговець платить 2 % на спільний рахунок для використання суми за додаткові 20 днів з 11 дня по 30. Тривалість року –  360 днів, так що це є ефективною річною процентною ставкою 36 %  [(2% x (360 / 20)) = 36 %].

              Оскільки процентна ставка настільки висока, фірми, які не користуються перевагами наявної знижки, позичають гроші у місцевих банків по ставці, нижче ніж 36 %, для отримання переваги над наявною знижкою.

              Роздрібні торговці надають знижки при оплаті готівкою споживачам.

             Заліки

             Заліки, як і знижки, пропонуються покупцям за певні дії й дають змогу зменшити прейскурантну або базову ціну.

             Товарообмінні заліки. Дилер, який торгує новими комп’ютерами, може істотно знизити прейскурантну ціну нового комп’ютера за умови, що поку­пець здасть свій старий. Це і називається товарообмінним заліком, який вважається зниженням ціни нового товару за умови здачі старого. Товарообмінні заліки - ефективний метод зменшення для покупця роздрібної ціни, що не потребує формального зниження прейскурантної ціни.

            Заліки з метою заохочення просування товару. Продавці, які вхо­дять до складу каналу розподілу, можуть претендувати на отримання заліків з метою заохочення просування товару. Це спосіб заохочення зусиль посеред­ників, які здійснюють маркетингові заходи для якнайшвидшого просування товару на ринок. Серед різноманітних видів цих заліків можна назвати грошо­ві виплати або надання додаткової кількості «безкоштовних товарів». Велику частину заощаджених таким чином коштів роздрібний торговець переносить і на кінцевого споживача.

             Виправлення цін за географічним принципом

             Виробники, а іноді й гуртові торговці вносять до своїх прейскурантних або базових цін географічні поправки, які відображають обсяг витрат на транспортування товару від продавця до покупця. Два основні методи при­значення цін на основі транспортних витрат - це:

1) установлення ціни ФОБ у місці походження товару;

2) ціноутворення за принципом єдиної ці­ни доставки.

              Ціноутворення ФОБ у місці походження товару. ФОБ означає фран­ко-борт (FOB - free on board), або певний транспортний засіб, що перебуває у визначеному місці. Використовуючи цей метод, продавець сплачує вартість вантаження товару на транспортний засіб, що використовується (борт судна, залізничний вагон або вантажівка). Усі права на товар переходять до покупця в місці відвантаження. З цієї миті він бере на себе відповідальність за вибір спо­собу транспортування, оплату всіх транспортних витрат і за подальше пово­дження з товаром.

             Ціноутворення за принципом єдиної ціни доставки. Цей метод передбачає, що ціна, призначена продавцем, включає всі транспортні витрати. Виділяють чотири методи ціноутворення за принципом єдиної ціни доставки:

1) єдине зональне ціноутворення;

2) багатозональне ціноутворення;

3) ціно­утворення ФОБ із поглинанням доставки;

4) ціноутворення на основі базово­го пункту. Ці методи мають і багато інших назв.

            За єдиного зонального ціноутворення всі покупці платять за товари однако­ву ціну незалежно від їх віддаленості від продавця. Цей метод називається також ціноутворенням за принципом поштової марки, бо його часто, застосову­ють поштові служби. За багатозонального ціноутворення компанія ділить свою збутову територію на кілька географічних районів або зон. Усі покупці, котрі перебувають у межах окремої зони, платять однакову ціну за доставку, тоді як ціни між зонами змінюються залежно від транспортних витрат на до­ставку товару в певну зону, від рівня конкуренції й попиту в межах цієї зони. Такий само метод використовують для встановлення цін на послуги міжмісь­кого й міжнародного телефонного зв’язку.

          За ціноутворення ФОБ із оплатою доставки, яке називається ще ціно­утворенням з оплатою доставки, продавець нараховує ціну за умови «ФОБ -доставка оплачена». У цьому разі покупець має право відрахувати з прейску­рантної ціни товару витрати на його доставку, а продавець погоджується сплатити або «поглинути» всі документально підтверджені транспортні витрати.

           Метод ціноутворення на основі базового пункту полягає в тому, що про­давець вибирає один або кілька географічних районів як базовий пункт і стя­гує з покупця суму, що дорівнює прейскурантній ціні і транспортним витра­там на доставку товару із цього пункту. Метод ціноутворення на основі базо­вого пункту широко використовують у таких галузях, як виробництво сталі, цементу й пиломатеріалів, де транспортні витрати становлять значну частку валових витрат покупця, а товари здебільшого нерозрізнені.

             Юридичне регулювання ціноутворення

             Установлення остаточної ціни - це, без сумніву, складний процес. Проте завдання стає ще важчим, коли зважати на юридичні й нормативні докумен­ти з питань ціноутворення. У центрі нашої уваги перебуватимуть правові п’ять прийомів, що використовуються у практиці ціноутворення:

1) фіксація цін;

2) цінове розрізнення;

3) шахрайське встановлення цін;

4) ціноутворен­ня за географічним принципом;

5) демпінгове («хижацьке») ціноутворення.

          Фіксація цін. Практика змови між компаніями про встановлення цін певного рівня називається фіксацією цін. Згідно із законами України «Про ціни і ціноутворення», «Про захист від недобросовісної конкуренції», з постановами Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку фор­мування цін», «Про державну інспекцію з контролю за цінами» та іншими нормативно-правовими актами практика фіксації цін незаконна. Коли два або більше конкурентів явно або приховано домовляються про встановлення цін, така практика називається горизонтальною фіксацією цін.

          Вертикальна фіксація цін має місце, коли незалежний покупець і про­давець (виробник і роздрібний торговець) укладають угоду про контролю­вання цін, згідно з якою продавець не може продавати товар за ціною, що нижча від найменшої роздрібної ціни.

          Важливо мати на увазі, що роздрібна ціна, рекомендована виробником, як така цілком законна. Проблема законності виникає лише в тих випадках, коли виробники нав’язують цю практику, використовуючи методи тиску. Більше того, нині в питаннях ціноутворення намітився рух у бік застосуван­ня «принципу розумності». Згідно із цим принципом, перш ніж виносити судження про законність певної практики ціноутворення, необхідно розгля­нути всі супутні обставини.

          Цінове розрізнення. Закон України «Про захист прав споживачів» забороняє цінове розрізнення, тобто практику стягування різних цін із різних покупців за товар, подібний за показниками сортності та якості. Проте не всі випадки цінового розрізнення незаконні; такими визнаються лише ті, що зумовлюють істотне послаблення конкуренції або утворення монополій. Крім того, з огляду на вузьке визначення «товару», закон не містить поло­ження про розрізнення у сфері послуг.

           Шахрайське встановлення цін. Заявлені ціни, які вводять покупців в оману, належать до категорії шахрайського ціноутворення. На рисунку 12-11 описано п’ять найпоширеніших прийомів такого шахрайства. Проте потрібно мати на увазі, що неможливо створити й виконувати таку кількість законів, яка б гарантувала захист споживачів від усіх несумлінних прийомів ціно­утворення. У зв’язку із цим дуже важливо, щоб ті, хто приймає й виконує рішення щодо цін, керувалися етичними нормами.

Рисунок 12-11 П'ять найпоширеніших прийомів шахрайського встановлення цін

             Ціноутворення за географічним принципом. Установлення ціни ФОБ у місці походження товару й ціни ФОБ із поглинанням доставки - законні методи ціноутворення за умови, коли немає змови про встановлення цін. З погляду антимонопольного законодавства ціноутворення на підставі базового пункту може розглядатись як протиправне, якщо наявні неспро­стовні докази змови про встановлення цін. Методи ціноутворення за геогра­фічним принципом зазвичай вільні від юридичних і нормативних обмежень, за винятком тих випадків, коли мають місце заборонені законом змови, спря­мовані на послаблення конкуренції, а також заборонена згідно із законом цінова дискримінація.

             Демпінгове («хижацьке») ціноутворення. Практика встановлення надзвичайно низької ціни на товар з метою витіснення конкурентів із галузі. Щойно конкурентів усунуто, компанія знову підвищує свої ціни. Подібна практика заборонена законодавством. Доказ існування цієї практики - склад­на і дорога справа, оскільки потрібно довести, що звинувачена в демпінгу ком­панія мала недвозначний намір ліквідувати конкурента і що «демпінгова ці­на» була нижчою за середні витрати компанії.