Конспект. Прийняття рішень у менеджменті (1,0 бал)

4. Методи і способи ухвалення управлінських рішень

Усі методи і способи ухвалення управлінських рішень прийнято групувати:

-          методи прогнозування;

-          методи моделювання;

-          методи групового ухвалення рішень

1. Прогнозування

– це спосіб, при якому використовують нагромад­жений у минулому досвід та побічні припущення з метою визначення майбутнього на сучасному етапі. Найчастіше застосовують такі прогнози:

• економічні;
• соціальні;
• розвитку конкуренції;
• розвитку науково-технічного прогресу;
• розвитку технології;    
• розвитку суспільства; 
• розвитку сільського господарства тощо.

 Можна виділити певні групи методів прогнозування, а саме:

 1.1 Неформальні методи

• прогнозування на базі словесної (вербальної) інформації, отрима­ної через радіо, телебачення, розмови, телефонограми тощо;  
• прогнозування на засадах письмової інформації, яка відобража­ється у газетах, журналах, бюлетенях, звітах тощо;
• прогнозування за результатами промислового шпіонажу.

 1.2. Формальні методи

1.2.1. Кількісні методи прогнозування

• аналіз минулих років. Виходить із того, що те, яке сталось у минулому, може повторитися в майбутньому;
• причинно-наслідкове (казуальне) моделювання. Використовується у менеджменті для прогнозування тих ситуацій, які залежать більше, ніж від однієї змінної величини. В статистиці цей спосіб прогнозування називають кореляцією;

 1.2.2. Якісні методи прогнозування

• думка журі – поєднання та усереднення думок експертів – членів журі (ради, комісії тощо);
• сукупна думка збутовиків. Ґрунтується на передбаченні попиту групою досвідчених торгових агентів;
• модель очікування споживача. Базується на результатах опиту­вання клієнтів;
• метод експертних оцінок – процедура, яка дає змогу групі експер­тів  дійти певної згоди.

 2. Модель 

– це відображення в схемі, формулі, зразку тощо характерних ознак об'єкта, який досліджується. Вона є спрощеним зображенням конкретної життєвої (управлінської) ситуації. Іншими словами, в моде­лях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Необ­хідність застосування моделей пояснюється такими причинами:

• складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності;
• наявністю багатофакторних залежностей при розв'язанні управлінських задач;
• необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень;
• доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.

Вирізняють такі моделі:

• фізичні – відображають збільшення або зменшення опису об'єкта;
• аналогові – ведуть себе так, як реальні об'єкти, але зовнішньо вони не подібні до них;
• математичні (символічні) – тут використовують символи для опису властивостей або характеристик об'єкта.

Світова практика виробила певний порядок розробки моделей. Найдоцільніше застосувати такий процес їхньої побудови:

1. Постановка завдання.

2. Формування моделі.

3. Перевірка моделі на достовірність.

4. Використання моделі.

5. Відновлення моделі.

При перевірці використання та відновлення моделей слід враховувати похибки, які знижують їхню ефективність:

• недостовірні вихідні умови (припущення);
• інформаційні обмеження;
• страх користувачів;
• недостатня практична перевірка;
• надмірно висока вартість побудови;
• недостатнє врахування чинних факторів тощо.

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:

1. Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів. Ця теорія найперше розроблялась військовиками.

2. Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговуван­ня щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслугову­вання).

3. Моделювання управління запасами. Визначає час розміщення замов­лень, їхню кількість, обсяг готової продукції на складі.

4. Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програму­вання найбільш популярні у менеджменті.

5. Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.

6. Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємниц­тво стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний доход зрівнюється з підсумковими витратами.

7. Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дає змогу з кількох варіантів вибрати найбільш оптимальний. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подаються у формі таблиці.

8. Дерево рішень. Являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, імовірності отримання їхнього позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

9. Прогнозування, тобто моделювання майбутніх управлінських ситуа­цій. Оскільки воно відіграє суттєву роль у менеджменті, то його розгля­немо окремо.