Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку.

2. Концепції походження суспільства

Різними є погляди і на причини та процес виник­нення суспільства, які зводяться до трьох теорій:

1. Природна (праця створила людину, перетворив­ши стадо на   культурне   угруповання   виробників).
2. Божественна (Бог створив людину, заповів їй ма­теріальний світ і моральний закон).

3. Космічна (людство створене інопланетянами, які
маніпулюють ним у власних цілях).

Ці теорії надто абстрактно, по-філософськи пояс­нюють виникнення суспільства. Соціологічні наукові концепції по-своєму трактують походження суспільс­тва, апелюють до різних чинників, що зумовлювали цей процес.

               2.1.Інструментальна концепція

Голов­ним чинником, що зумовив формування суспільства, є здогадливість та кмітливість людини, завдяки яким вона винайшла спеціальні знаряддя для задоволення власних потреб. Спочатку примітивні, дедалі доскона­ліші, вони зберігали зусилля людини у добуванні їжі та тепла. Використовуючи знаряддя, вона навчилася працювати, поліпшувала свій добробут. Це зумовило функціональне дрібнення родової общини, розподіл праці, що у свою чергу спричинило виникнення еко­номічних відмінностей між людьми та родинними групами. З'явилася і почала розвиватися соціальна організація.

               2.2. Сексуальна концепція

Головним чинником зародження суспільства є позасезонний характер розмноження людини та її задово­лення від статевого акту. Це надає процесові виношу­вання і народження спонтанності, позаконтрольності, а існуванню групи — непередбачуваності. Відповідно в общині з’являється надмірна кількість слабких, незахищених осіб, що потребують опіки і за низького рівня розвитку ризикують загинути. Тому природна необхідність конт­ролю, над народжуваністю зумовила формування ро­дин, виникнення норм, які регулювали сексуальні та інші відносини в угрупованні, сприяли плануванню господарського життя тощо. Постійний розвиток регу­люючих норм стимулював еволюцію общин, зумовив­ши з часом виникнення соціальної організації.

             2.3. Кратична концепція

Сила та розум розподілені між людьми нерівномірно. Разом з природною експансив­ністю (жадобою і цікавістю) переваги окремих людей за певними критеріями (фізична міць, спостережли­вість, спритність тощо) дають їм змогу зайняти вигід­ні позиції, прибрати до рук краще місце, їжу, сексу­ального партнера та ін. Навчившись панувати та отримувати знаки улесливості одноплемінників, ліде­ри почали утверджувати систему правил шанування вождя, передачі влади, розподілу привілеїв серед ін­ших членів угруповання. Норми, які забезпечують відносини нерівності, стають основними для соціаль­ної організації. Еліта використовує владу як засіб впливу на маси та привласнення ресурсів, створюва­них общиною, забезпечуючи водночас її подальший розвиток.

   2.4. Гендерна концепція

Заснована на аналізі розподі­лу соціальних ролей між особами жіночої та чоловічої статі. Оскільки жінка володіє біологічною монополією на відтворення роду, і для немовлят є не тільки кров­ним, а й першим взірцем для наслідування, її роль і воля в общині особливо значущі, Відповідно зна­чущість чоловіка значно менша, його роль зведена до обслуговування процесу відтворення (забезпечення за­чаття, захисту, тепла, їжі тощо). За соціальними роля­ми жінки незамінніші за чоловіків. Незадоволені сво­їм становищем, чоловіки створюють штучну протива­гу жіночій «монополії відтворення» у формі чоловічої «монополії на встановлення порядку». А коли вони стали домовлятися про розподіл жінок, виникла со­ціальна організація. Попри те, що чоловіки споконві­ку порушують власні домовленості, вони продовжують дотримуватись первісної кругової поруки, не допуска­ючи жінок до соціально значущих сфер, пов'язаних з владою, управлінням, розпорядженням ресурсів.

 2.5. Семантична концепція

Стрижнем її є визнання фі­зичної, психологічної, розумової слабкості людини як біологічної істоти, яка  є ще й одним з наймо­лодших видів живого світу (8—10 млн. років еволю­ції). У зв'язку з біологічною вразливістю закон вижи­вання штовхає людей до об'єднання зусиль, тобто до створення колективної організації, яка здійснює ко­ординацію, диференціацію, та комбінування їх функ­цій. Усе це потребує попередньої домовленості, що можливо лише з розвитком спілкування, використан­ня мови як його засобу. Виробляючи символи та зна­чення, домовляючись про правила їх тлумачення, активно застосовуючи мову, люди формують організо­ваний світ комунікації, яка опосередковує їх матері­альну діяльність. Унаслідок цих процесів виникає система упорядкованих колективних взаємодій, фор­мується суспільство.