Теоретичний матеріал до теми 10.
1. Вікна і їх конструктивні рішення
Природне освітлення приміщень може бути забезпечене через вертикальні й горизонтальні прорізи в стінах і покриттях. Відповідним розрахунком природної освітленості приміщень, а також за СНиПами визначають розміри вікон і їхнє розташування. Так, для житлових бу- динків площа вікон має бути в межах від 1/8 до 1/5 від площі підлоги приміщення.
Вікна й вітражі є основними вертикальними конструкціями для забезпечення природної освітленості приміщень. Конструкції засклення є, крім того, важливим елементом, що впливає як на зовнішній вигляд будинку, так і на інтер'єр приміщень. Необхідною вимогою, якій повинні задовольняти вікна, є їх теплозахисні властивості, що дозволяє уникнути необґрунтованих втрат теплоти і забезпечити звукоізоляцію приміщень.
За матеріалом конструкцій вікон їх поділяються на дерев'яні, металеві, залізобетонні й пластмасові. За способом відкривання і конструктивним рішенням вікна поділяються на стулчасті (одно-, дво-, тристулкові), глухі, розсувні, верхньопідвісні, нижньопідвісні, з плетінням на цапфах, жалюзійні та ін. (рис.10.1).
За числом скла вікна бувають з одинарним, подвійним і потрійним заскленням.
Вікна з одинарним заскленням застосовують у південних районах і неопалюваних будинках. Для районів з помірним кліматом для цивільних будинків застосовують вікна з подвійним заскленням з повітряним прошарком між склом. У районах із суворим кліматом застосовують вікна з по трійним заскленням. Розміри вікон уніфіковані і наведені у відповідному ДСТУ.
Рис.10.1. Види вікон за способом відкривання:
а – подвійне розсувне; б – розсувне; в – стулчасте; г –верхньопідвісне; д – глухе; е – жалюзійне; ж – з нижньопідвісною стулкою; з – нижньопідвісне підвальне; і - на цапфах.
Віконні блоки складаються з віконних коробок, засклених плетінь і підвіконних дощок.
Віконні блоки забезпечуються віконними приладами – петлі на-вішення, засувки (шпінгалети), ручки, кватиркові завертки, прилади для відкривання фрамуг та ін.
Віконні прорізи можуть бути заповнені декількома віконними блоками в різних комбінаціях, у тому числі разом з балконними дверима. Зазори між блоками конопатять і зашивають дошками по обидва боки. Один з одним блоки скріплюють болтами. При великих прорізах між окремими блоками вставляють наскрізні дерев'яні бруси (вітрові імпости), що сприймають вітрове навантаження від блоків і передають її на стіни.
При установці віконних блоків у кам'яних стінах їх ізолюють від стін шаром толю чи пергаміну (рис.10.2). Блок розкріплюють у прорізі за допомогою дер ев'яних клинів і кріплять цвяхами, що забиваються в дерев'яні антисептовані пробки, закладені в цегельну кладку укосів. Зазори між коробкою і укосами конопатять клоччям або ущільнюють пружними прокладками, забезпечуючи теплоізоляцію стику, його непродувність і можливість деформації при осіданні будинку. Зовні цей зазор перекривають наличником або оштукатурюють укоси. Нижній укіс прорізу цементують і покривають оцинкованою сталлю з капельником для забез печення водозливу. Замість оцинкованої сталі можна застосувати бетонні чи з природного каменю плити. У дерев'яних будинках зливи роблять дерев'яними.
Рис.10.2. Установка віконних блоків у проріз:
в – віконний блок з роздільним и плетіннями марки ОР у цегельній стіні; г-і – віконний блок зі спареними плетіннями марки Ос у панельній стіні; у , е – примикання віконного блоку до балконних дверей; 1 – цементний розчин; 2 – зливи з оцинкованої сталі; 3 – конопатка бітумізованим клоччям; 4 – толь; 5 – підвіконна плита; 6 – антисептована пробка (по двох на висоту прорізу); 7 – штапик; 8 – скло; 9 – рейка; 10 – дерев'яний імпост
У практиці все більше поширення одержали вітражі. Вони можуть бути з одинарним, подвійним і по трійним заскленням. Вітражі й вітрини можуть заміняти стіну і поєднуватися у стрічкові горизонтальні й вертикальні смуги. Вітражі бувають вбудованими і приставними. Зовнішнє засклення може бути вертикальним і похилої (не більше 10-15% від вер тикалі). Вітрини й вітражі з металевих чи дерев'яних конструкцій можуть бути виконані на місці будівництва із заздалегідь нарізаних окремих елементів каркаса чи плетінь і зібрані з виготовлених коробок і рам плетінь.
Теплозахисні якості вітражів забезпечують влаштуванням повітряних прошарків між подвійним чи потрійним заскленням, а також застосуванням склопакетів. Завдяки своїй конструкції і використанню склопакетів вікна не мають потреби в трудомісткому розбиранні. Їхні внутрішні площини не треба очищати від пилу і бруду. Внутрішній простір повністю герметичний і не піддається впливу зовнішнього середовища. Використання одно- і двокамерних вакуумних склопаке-тів різної конфігурації з можливістю заповнення їх інертним газом (аргоном), із застосуванням вітчизняного й імпортного скла, низькоемісійного теплого скла, скла триплекс, захисних плівок різної товщи-ни і класу захисту дозволяє домогтися максимального тепло- і звуко-захисту. Саме скло може бути різне: дзеркальне, тоноване, різних колірних відтінків, декороване різними колірними рамками, більш тепле, більш прохолодне і т.д. Від якості скла, з якого виготовлені скло-пакети, залежить захист від ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання.
Для захисту від перегріву вікон і вітражів сонячними променями влаштовують різного типу пристрої, що затінюють, навіси і козирки, вертикальні й горизонтальні жалюзі, стаціонарні жалюзі-“брисолі”, “маркізи”, тверді штори і т.д. (рис.10.3).
Рис.10.3. Типи сонцезахи- сних пристроїв:
а – нераціональний пієм; б – вітрина. нахилена назов- ні, що зменшу є блиск скла стосовно глядача; в – навіс глухої чи ґратчастрї (брисолі); г – брисолі з ґратами; д – вертикальні поворотні жалюзі; е – тіньові ґрати на відкосі; ж, к – «маркізи» ; і – вбирні жалюзі між склом.