Теоретичний матеріал до теми
3. Заходи щодо раціональної організації робіт по землевпорядкуванню
Центральне місце в системі землевпорядного виробництва належить плануванню робіт. В планах землевпорядних робіт встановлюються їх обсяги за видами, передбачається потреба в землевпорядних кадрах і орієнтовна вартість цих робіт для подальшого їх фінансування. Раціональна організація землевпорядних робіт випливає з правильно розроблених і взаємоув’язаних планів використання земельних, трудових і фінансових ресурсів.
Продуктивність праці землевпорядних кадрів залежить від багатьох факторів суб’єктивного і об’єктивного характеру, які можна об’єднати в три групи: 1). фактори, зумовлені природно-кліматичними умовами виробництва; 2). фактори, пов’язані з капітальними вкладеннями і збільшенням основних фондів (впровадження нової техніки і обладнання); 3). фактори, не пов’язані з капітальними вкладеннями і збільшенням основних фондів (впровадження прогресивної технології, передових методів організації і оплати праці, підвищення кваліфікації спеціалістів).
Фактори, зумовлені природно-кліматичними умовами виробництва, відносяться до об’єктивних, оскільки їх вплив на продуктивність праці не залежить від діяльності конкретних працівників. Інші фактори відносяться до суб’єктивних, оскільки визначаються волею людини.
Раціональна організація робіт із землевпорядкування нерозривно пов’язана зі спеціалізацією землевпорядного виробництва, яка передбачає таку форму організації суспільного виробництва, при якій виготовлення однорідної продукції або окремих технологічних операцій закріплене за окремими виробничими підрозділами.
Ефективність організації землевпорядних робіт виражається в якості виготовлюваної продукції і прийнятих рішень щодо поліпшення використання земель.
Мета раціонального землекористування: максимальне задоволення соціально-економічних потреб при мінімальних витратах та охорона ґрунтів від негативних наслідків господарської діяльності людини.
Цілі та завдання раціонального землекористування
Цілі:
- виробництво екологічно- чистих продуктів харчування;
- забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в грунті;
- збільшення доходності.
Завдання:
-ефективне використання виробничо-ресурсного потенціалу;
- передбачення системи природоохоронних заходів;
- оптимізація структури посівних площ;
- мінімізація витрат;
- збільшення доходності.
Не можна вважати раціонально організованими роботи із землевпорядкування без врахування організаційної структури управління виробництвом, запровадження заходів щодо наукової організації праці, що сприяють, з одного боку, запровадженню в землевпорядне виробництво досягнень науки і техніки, а з другого – підвищенню його рентабельності і зниженню собівартості робіт.
Основними напрямками розвитку землевпорядних робіт в сучасних є:
- Розробка наукових основ функціонування землевпорядкування в ринкових умовах.
- Забезпечення сталого землекористування з одночасним удосконаленням структури угідь та доведення рівня їхньої сільськогосподарської освоєності, розораності та лісистості до оптимальних розмірів.
- Правове забезпечення удосконалення системи земельних відносин шляхом розробки, прийняття і реалізації необхідних законів та нормативно-правових актів.
- Підвищення ролі землевпорядкування у здійсненні державної політики у сфері використання та охорони земель, забезпечивши при цьому пріоритетні інтереси держави та територіальних громад.
- Створення єдиної державної системи реєстрації прав на землю та іншу нерухомість.
- Регулювання ринку землі, удосконалення системи оподаткування земель та державної підтримки й захисту прав власників землі та землекористувачів.