Тема 5. Структура КП та її формат

1. Кодування і запис КП

Сукупність буквених і цифрових символів, за допомогою яких інформація будь-якого виду може бути подана у формі, зручній для передачі на від­стань, називається кодом. У верстатах з ЧПК шляхом кодування числова інформація передається від програмоносія до робочих органів верстата (РО)

Система кодування повинна забезпечити: однозначність чисел і слів, можливість простої перевірки правильності запису, захист від поми­лок при зчитуванні з програмоносія; якнайменше число символів; на­очність, тобто можливість візуального прочитання коду і виявлення помилок у розміщенні окремих його елементів

В основі числового програмного керування лежить двійково-десят­кова система числення. Як відомо, у десяткової системи будь-яке число можна подати як скла­дене з кількох одиниць, десятків, сотень і т. д.

Наприклад, число 9375 подається так: 9×1000 +3×100+7×10+5×1=9375. Враховуючи, що 1=10⁰, 10=10¹, 100=10², 1000=10³ і т. д., можна записати: 9375=9×10³+3×10²+7×10¹+5×10⁰. Отже, у десятковій системі кожне число - це сума різних степенів числа 10, взятих у кожному розряді (у тисячах, сотнях, десятках, одиницях) від 0 до 9 разів, тобто основою системи є число 10

У двійковій системі числа можна записувати користуючись коефіцієн­тами степеневих значень числа 2, тобто за основу системи обрано число 2

Наприклад, число 3=1×2¹+1×2⁰, що у двійковій системі умовно за­писується так: 11, тобто зазначається коефіцієнт перед значеннями числа 2

Число 4= 1×2²+0×2¹+0×2⁰ записується як 100, число 5=1×2²+0×2¹+1×2⁰ як 101; число 13=1×2³+1×2²+0×2¹+1×2⁰ як 1101 і т.д.

У двійковій системі найпростіше здійснити фізичне подання чисел, бо вона має тільки дві цифри: 1 та 0. Справді, використання для запису числа всього лише двох символів дає змогу подавати будь-які числа за допомогою елементів, що мають тільки два стани. Цифра 1 може бути представлена на перфострічці отвором, а цифра 0 його відсутністю на перфострічці або ж відсутністю імпульсу чи напруги

Двійково-десятковий код наочний і простий, він поєднує зручність у використанні десяткової та економічність двійкової системи числен­ня, легко шифрується на стрічці або вводиться у систему електронної пам'яті і легко прочитується та відображається на екрані блоку відоб­раження символьної інформації (БВСІ). Програма записується на програмоносій у визначеній формі і складається із набору кадрів. Кожен кадр містить геометричні та технологічні дані необхідні для обробки однієї елементарної ділянки деталі заключеної між двома опорними точками

Розрізняють два методи запису інформації на перфострічку:

- з постійною довжиною кадру;

- зі змінною довжиною кадру

При постійній довжині кадру його об’єкт лишається постійним по всій програмі і займає при записі постійну кількість рядів перфострічки. У постійному кадрі відводиться місце для запису всіх слів не дивлячись на їх повторення та числові значення. Інформація в кожному кадрі розподілена між різними рядками і записується у відповідній послідовності. Якщо будь-яка інформація у даному кадрі відсутня то рядки кадру, що призначені для цієї інформації зберігаються і фіксуються в кадрі з нульовими значеннями. При запису програми кадрами постійної довжини, зчитування інформації є найбільш простим так як інформація записана за допомогою двопозиційного коду

Недоліки: великі витрати перфострічки і більш вища трудомісткість програмування

В теперішній час використовується запис зі змінною довжиною кадру, як найбільш зручну та найбільш коротшу. Цей запис можливий при використанні  літерно-цифрових кодів