Теоретичний матеріал до лекції 3

6.1. Види інтелектуальної власності

Починаючи від зародження двох головних підвалин інтелектуальної власності, а саме промислової власності й авторського права, інші форми розвивалися й одержували визнання або як складові вже існуючих її видів, або як нові галузі.

До інтелектуальної власності належать права на таке:

1. Літературні, художні та наукові твори.
2. Виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі.
3. Винаходи у сферах людської діяльності.
4. Наукові відкриття.
5. Промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення.
6. Захист від недобросовісної конкуренції.
7. Усі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Кілька міжнародних договорів, укладених після 1967 р., передусім Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової організації торгівлі (COT), ще більшою мірою прояснили й деталізували нові види інтелектуальної власності.

Зокрема, спираючись на попередню роботу, здійснену Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, це було зроблено щодо топографій інтегральних мікросхем. Така тенденція засвідчує динамічну природу інтелектуальної власності, котра змінюється у відповідь на розвиток техніки та культури, як, наприклад, апаратного й програмного забезпечення, цифрових комунікаційних технологій, Інтернету й економіки.

Галузі, включені до підпункту (1), належать до «авторського права», а охоплені підпунктом (2) ‒ до сфери «суміжних прав» інтелектуальної власності. Інші об’єкти, віднесені до підпунктів (3) ‒(7), становлять галузь промислової власності інтелектуальної власності.

До найбільш загальнопоширених форм інтелектуальної власності відносять:

1. Патент, що є виключним правом, виданим на винахід (виріб або процес, який забезпечує новий спосіб виконання чого-небудь або пропонує нове технічне рішення певної проблеми).

Він забезпечує охорону винаходу на обмежений період часу, звичайно на 20 років від дати подання заявки у країні або країнах, в яких він патентується, в обмін на публічне розкриття винахідником свого винаходу. Патентовласник має право вирішувати, хто може, а хто не може використовувати запатентований винахід, а також може дати дозвіл або ліцензію іншим сторонам на використання винаходу на основі взаємно погоджених умов. Власник може також продати своє право на винахід будь-кому, хто потім стає новим власником даного патенту. Після того, як минає термін дії патенту, охорона закінчується й винахід може використовувати будь-яка особа.

2. Знак для товарів і послуг. Знаком для товарів і послуг, або просто «знаком», є розпізнавальна назва, логотип або інший знак, який ідентифікує джерело товарів і послуг. Знаки для товарів і послуг допомагають споживачам відрізнити продукт або послугу, що походять від одного товаровиробника, від продуктів і послуг, вироблених іншим товаровиробником. Знак забезпечує охорону для свого власника шляхом запобігання сплутування відносно джерела при розподілі товарів чи послуг або при видачі ліцензії на їхнє використання іншими. Період охорони варіюється, але знак може залишатися дійсним невизначено довго завдяки безперервному комерційному використанню або реєстрації та її подовженню. Сукупність патентів і знаків для товарів і послуг часто називають «промисловою власністю».

3. Авторське право та суміжні права.

3.1. Авторське право є сукупністю прав, які надаються творцям літературних і художніх творів. Цим творцям та їхнім спадкоємцям належать виключні права щодо використання або надання ліцензій на використання іншими відповідного твору на погоджених умовах.

 Творець, наприклад, може дозволити або заборонити щодо свого твору:

• його відтворення в різних формах, таких як друкована публікація або фонограма;
• його публічне виконання, наприклад у вигляді п’єси або музичного твору;
• передачу в ефір або по інших каналах мовлення, включаючи радіо, телебачення або супутниковий зв’язок;
• його переклад іншими мовами або адаптацію (переробку) в інші форми, наприклад адаптацію роману в сценарій фільму.

Авторське право застосовується до багатьох різних видів художніх творів, включаючи картини, музику, поеми, п’єси, книги, архітектуру, хореографію, а також до творів, які в цілому не вважаються художніми, ‒ зокрема, комп’ютерних програм, карт і технічних креслень.

3.2. Суміжними правами є права, які сформувалися десь в останні років «навколо» авторських прав. Вони включають право виконавця на своє виконання, право виробника на звуковий запис у відповідному записі та право організації мовлення на мовлення.

Багато творчих витворів, які в цілому охороняються авторським правом, потребують масового поширення, повідомлення, а також фінансових інвестицій для їхнього поширення (наприклад, для публікацій, звукових записів та фільмів). Тому автори часто продають права на свої твори окремим особам або компаніям, які здатні здійснити їхнє матеріальне подання, маркетинг і поширення в обмін на оплату (у вигляді одноразової виплати або поточних відрахувань).

Такі майнові права обмежені в часі, згідно з відповідним Договором Всесвітньої організації інтелектуальної власності цей строк становить період життя автора плюс 50 років після його смерті. У деяких країнах останній термін подовжується до 70 років. Авторське право може також включати немайнові права, які передбачають право вимагати визнання авторства на твір та право заперечувати проти будь-яких змін твору, котрі можуть зашкодити честі та репутації автора.