Теоретичний матеріал до лекції 3

3. Типи власності

Типи власності

Сучасне суспільство використовує два типи власності:

1. приватна власність;
2. суспільна власність.

Приватна власність – характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблені готові продукти належать приватним особам.

Приватна власність може бути:

• • • • • • • • • • • індивідуальною або сімейною;
                    • пайовою: це колективна приватна власність, де кожному співвласникові належить певна частка об’єкта власності у формі паю. Пайовики домовляються між собою про управління об’єктом;
                    • акціонерною: акціонер володіє акціями, які засвідчують його пай і дають право на одержання доходу в формі дивіденду;
                    • власністю громадських організацій (політичних партій, профспілок, релігійних, спортивних, молодіжних та інших);
                    • кооперативною власністю: це колективна власність кооперативів, що виникають унаслідок добровільного об’єднання членами кооперативу всіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків.

Об'єктами індивідуальної власності є матеріали, які забезпечують функціонування виробничої і невиробничої сфери індивідуального гос­подарства. До них належать засоби ведення індивідуального, партнерського і колективного виробництва, а також предмети споживання, жит­ло, одяг, побутові речі.

Деякі економісти розрізняють трудову й нетрудову приватну власність, а відповідно трудові і нетрудові доходи. Нетрудовими вважають доходи, що одержуються від власності. Вони, на їхню думку, не відповідають принципам соціальної справедливості. В умовах командно-адміністративної системи такі доходи отримувати не дозволялось.

Можна погодитися, що в умовах рабовласництва і феодалізму доходи рабовласників і феодалів мали нетрудовий характер і були соціально несправедливими. Але в цивілізованому суспільстві, такі доходи не завжди мають соціально несправедливий характер. Річ у тому, що ті, кого вважають одержувачем нетрудових доходів, вкладають у виробництво свій капітал. Його застосування підвищує продуктивну силу працівників, забезпечує підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва продукції .як зазначає П.Самуельсон, капітал має «власну продуктивність». Тому той дохід, що походить від капіталу, логічно має привласнюватися власником капіталу. Якщо, наприклад, за рахунок коштів акціонерів здійснено технічну реконструкцію підприємства і завдяки цьому зросли доходи, то ці доходи мають виплачуватись у формі дивідендів власникам акцій.

Суспільна власність характеризується тим, що всі об’єкти власності є належністю всіх суб’єктів разом, тобто належністю кожного її суб’єкта.  

Суспільна власність у нашій країні існує в двох формах:

• державній;
• колективній.

Об'єктами суспільної власності є земля, її надра, вода, ліси.

Об'єктами державної власності є основні засоби, галузі промисловос­ті, галузі сільського господарства - усі об'єкти комунальної власності (територіальної громади міста).

Об'єктами кооперативної власності є майно цього кооперативу та ре­зультати його функціонування.