Теоретичний матеріал до Теми 4

4. 4. Спрямованість особистості

Активність індивіда визначається його потребами. Сутність потреб відповідає на запитання, чому людина проявляє активність, але, щоб з'ясувати, на що вона спрямована, необхідно проаналізувати, чим визначається й спрямо­ваність, яка являє собою сукупність стійких мотивів, що й орієнту­ють діяльність особистості.                                                                                                                                                         Спрямованість особистості – це система домінуючих цілей і мотивів її діяльності, які визначають її самоцінність і суспільну значущість.

Мотиви поведінки і діяльності. Мотиви — це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Вони відрізняються один від одного видом потреби, яка в них виявляється, форма­ми,  котрих вони  набувають,  широтою чи  вузькістю,  конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються.

Складні види діяльності відповідають кільком мотивам, що утво­рюють систему мотивації. Мотиви розрізняють за їх усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюва­ними — інтереси, переконання, прагнення.

Неусвідомлювані мотиви. Установка — це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки. Наприклад, установка щодо вчительки першого класу у формі го­товності виконувати всі її вимоги. Установки бувають позитивні (наприклад, щодо лікарів) і негативні, що набирають характеру упередження (наприклад, щодо працівників торгівлі). Установка часто є результатом поспішливих, недостатньо обґрунтованих висновків з фактів особистого досвіду або некритичного засво­єння стереотипів мислення (стандартизоване судження, усталене в певній групі). Ось один з прикладів установки щодо сприйман­ня людиною людини:

Вон человек, что скажешь тьі о нем?

Ответил друг, плечами пожимая:

"Я с зтим человеком не знаком,

Что про него хорошего я знаю?"

Вон человек, что скажешь тьі о нем ? —

Спросил я у товарища другого.

"Я с зтим человеком не знаком,

Что я могу сказать о нем плохого''"

(Р.   Гамзатов)

Потяг — це спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чо­мусь. Він швидкоплинний: потреба або згасає, або перетворюється в прагнення. Потяги характерні для юнацького віку як провісники майбутніх прагнень — усвідомлюваних мотивів. О Усвідомлювані мотиви. Інтерес — це емоційний вияв пізнавальних потреб особистості. Суб'єктивно інтереси розкриваються на позитив­ному емоційному тлі, в бажанні глибше пізнати об'єкт, зрозуміти його. Роль інтересів у тому, що вони є спонукальним механізмом пізнання, змушують особистість шукати шляхів, засобів задоволення того чи іншого бажання.

Розрізняють інтереси за змістом, метою, широтою, глибиною, стійкістю.

Так, за метою інтереси поділяються на безпосередні й опосе­редковані. Безпосередні інтереси зумовлює емоційна привабливість

об'єкта. Наприклад, інтерес до розв'язання задач, кросвордів, до. спілкування з друзями тощо. Люди, мотивом діяльності яких є без посередній інтерес, мають так звану ділову спрямованість і дістаючи, задоволення від самого процесу роботи. Опосередкований інтерес і виникає щодо результату діяльності, хоча сам процес не завжди цікавить суб'єкта. Оптимальним для результату діяльності є поєднання безпосередніх та опосередкованих інтересів.

За    глибиною   інтереси   поділяють  на  поверхові   і  глибокі За  широтою — на широкі і вузькі. Широкі інтереси розподілень між багатьма об'єктами; вузькі сконцентровані в одній галузі. Цінна риса особистості — багатофокусність інтересів у кількох, не пов'язаних одна з одною, сферах діяльності.  Багатофокусність інтересі)', особливо сприятлива для зміни видів діяльності — найкращого засобу відновлення затраченої в ході роботи енергії. Отже, оцінка широти інтересів визначається зрештою їхнім змістом.

За стійкістю інтереси поділяються на стійкі і нестійкі Стійкість інтересу зумовлює тривалість збереження його інтенсивності. Стійкий інтерес є сигналом, показником здібностей людини Інколи інтерес до чогось не згасає протягом усього життя, наприклад захоплення професією. Нестійкість інтересів, коли вони набува­ють характеру пристрасних, але короткочасних захоплень, є віковою особливістю, що стимулює пошук покликання й допомагає вияви ти здібності.

Трапляються різні поєднання інтересів: в одних індивідів вони широкі, різнобічні, глибокі, в інших — широкі, але поверхові, ще н інших — глибокі, але вузькі. У цьому плані оптимальним є такий тип людини, в якого на тлі широких, різноманітних інтересів і центральний, основний.

Суттєвим мотивом поведінки особистості є її переконання. Вони  становлять систему усвідомлюваних потреб, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду. Переконання є спонукальною силою поведінки, що змушує пере живати свої вчинки.

Переконання — це система знань, пропущених через почуття. Переконана та людина, в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам.

Переконання мають велике значення в соціальній характеристиці особистості. Буває, що людина когось критикує, а поводиться так само. Це свідчить, що її переконання не є керівництвом до дії Виходить, що між знаннями і переконаннями існує складна єдність.

Якщо знання й переконання утворюють упорядковану й внутрішньо організовану систему поглядів, вони становлять світогляд особистості.

Усвідомлюваним мотивом є також прагнення особистості, тобто мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути до­сягнуте вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняють інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу.

Якщо людина чітко усвідомлює умови, в яких відчуває потребу, і засоби, які планує використати, то прагнення набувають характе­ру намірів.

Прагнення набирають різних психологічних форм. Одна з них — мрія як створений фантазією образ бажаного майбутнього. Мрія підтримує і посилює енергію людини. Прагнення виявляються і в пристрастях, тобто в мотивах і відповідних потребах, що мають непереборну силу, котра відсуває на задній план усе, що не пов'яза­не з пристрастю. Пристрасті протягом тривалого часу визначають напрям думок і вчинків людини. Незадоволена пристрасть пород­жує бурхливі емоції.

Формою прагнень є також ідеал як потреба наслідувати приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідеалом може бути конк­ретна особа, збірний образ чи суспільні цінності. Ідеали завжди відображають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності.

Водночас ідеал передбачає майбутнє, виділяючи прекрасне й дос­конале. Є два типи ставлення до ідеалу: споглядально-захоплене, па­сивне і пристрасно-діяльне, коли ідеал є планом життя, породжує бажання самовиховуватися.

Мрії, пристрасті, ідеали, наміри можуть бути високими й низь­кими і, залежно від цього, відігравати різну роль у діяльності людей та в житті суспільства.