Теоретичний матеріал до Теми 2

3.1. Основні методи

Метод самоспостереження

Самоспостереження, особливо інтроспективна його форма, не може бути визнане єдиним і вірогідним способом вивчення особливостей психічних процесів, станів і властивостей особистості.

Самоспостереження часто вдається до суб'єктивного тлумачення психічних явищ, особливо годі, коли особа, яка досліджується, мало розвинена й не спроможна спостерігати саму себе. Описи психічних переживань осіб - учасників дослідження із застосуванням методу са­моспостереження - здебільшого неможливо перевірити.

Але коли вдаються до об'єктивних методів дослідження, самоспос­тереження може бути здійснене у формі словесного звітування до­сліджуваного про те, що саме та як саме він переживає під час само­спостереження психічного процесу або стану. При самоспостереженні людина одночасно постає як суб'єкт та об'єкт дослідження, що уне­можливлює успіх дослідження.

Найкраща форма самоспостереження - це ретроспективне спосте­реження, яке грунтується на пригадуванні результатів перебігу пси­хічного явища, яке є предметом дослідження, після того як воно вже

відбулося. Людина може у такий спосіб описати, що вона відчувала в стані радості, суму, страху, що вона запам'ятовувала або як міркувала, розв'язуючи завдання.

Провідним принципом об'єктивних методів у психологічному до­слідженні є єдність свідомості і діяльності, опосередкованість пізнан­ня внутрішніх, психічних явищ зовнішнім їх виявленням у вчинках, поведінці, мовленні, мімічних рухах, жестах та інших реакціях.

Закономірності спостереження, наприклад, виявляються в мірі адек­ватності та швидкості розпізнавання предмета, виокремлення його з-по­між інших об'єктів, відшуковування спільного та відмінного між ними.

Особливості уваги - ступінь активності зосереджування на предме­тах та явищах, ступінь відволікання, коливання зосередженості, розпо­ділу уваги між кількома об'єктами та різновидами діяльності.

Пам'ять людини виявляється в точності відтворення, особливо через тривалий проміжок часу, або в причинах забування. Мислення особистості виявляється у швидкості продуктивного розв'язування за­вдань, у застосуванні розумових операцій - порівняння, аналізу, синте­зу, абстрагування, узагальнення.

Усі ці закономірності психічних процесів, як і особливості почуттів, волі, характеру, інтересів і переконань, пізнаються з допомогою суб'єк­тивних методів психологічного дослідження.

Спостереження

Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко засто­совується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослі­дженнях.

Спостереження - метод дослідження предметів та явищ об'єктив­ної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприй­манні (стосовно власного суб'єктивного світу    самоспостереження).

Спостереження специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження впмапк активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного ви­конання вправ здатність спостерігати може удосконалюватися і посту­пово ставати рисою особистості - спостережливістю.

Історично спостереження стає складовою частиною трудової діяль­ності, коли встановлюється відповідність між продуктом праці і його запланованим ідеальним образом. З ускладненням соціальної дійснос­ті і операцій праці спостереження широко застосовується до різних

аспектів трудової діяльності (наукове спостереження, спостереження руху інформації за допомогою приладів, спостереження як складова художньої творчості і т. ін.).

З розвитком науки ускладнюється і стає дедалі опосередкованішою структура спостереження. Найголовнішими, найнеобхіднішими є такі його аспекти, як:

а)    задум;

б)    гіпотеза;

в)    система методів;

г)    обробка результатів;

д)    їх контроль.

Важливу роль відіграють попередні знання та методичний досвід ведення спостереження.

Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність задуму, система методів спостереження, об'єктивність (можливість контролю шляхом повторного спостереження, залучення інших методів дослі­дження, наприклад, експерименту).

Психологічне наукове спостереження відрізняють від побутово­го. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього боку тих явищ, які виявляє дослідження, а сягає суті явищ, з'ясовує причини тих чи інших актів поведінки і таким чином розкриває їхню психоло­гічну природу.

Наукове спостереження відбувається в природних та експеримен­тальних умовах. В експериментальних умовах воно є найглибшим щодо повноти вивчення явищ. Експериментальне вивчення психічних явищ враховує результати і висновки попередніх спостережень.

Об 'єктом спостереження може бути і поведінка особистості в най­різноманітніших її зовнішніх виявах, в яких реалізуються усвідомлені та неусвідомлені внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях мовлення, у виразних рухах - жестах, міміці, виразах об­личчя, пантомімічних актах (позах) тощо можна виявити й простежи­ти особливості уваги, розуміння, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.

Тому вміле спостереження за поведінкою дитини та дорослого дає можливість з високою мірою ймовірності стверджувати про їх вну­трішні, духовні особливості.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інстру­ментальним, коли побачене й почуте в поведінці людини фіксується зас) не приписувати досліджуваному своїх власних якосіси і не по­яснювати його поведінку з власних позицій.

Об'єктивності потрібно дотримуватись протягом усього процесу дослідження.

Об'єктивність має бути визначальним чинником вірогідних вис­новків.

Спостереження вимагає чіткості й точності реєстрування його по­казників. Цього можна досягти, застосовуючи бланки

Бланк для фіксації результатів спостереження

 

Дата спостере­ження

Умови, за яких прово­дилося спо­стереження

Що спостеріга­лося

Що виявле­но в процесі спостере­ження

Пояснення даних спо­стереження

Спостереження використовується і разом з іншими методами ви­вчення психічних процесів та властивостей особистості.

Найбільш ефективним і плідним з наукового погляду є експеримен­тальне дослідження, особливість якого полягає в тому, що явище (пред­мет дослідження) вивчається за різних умов та обставин. Застосування цього методу дослідження сприяє глибокому і дуже точному вивченню певної психологічної закономірності.

Соціологія і соціальна психологія вдаються до простого (звичайного) спостереження, коли події фіксують ззовні, і включеного спостереження, безпосередню участь в якому бере сам дослідник. Дослідник адаптуєть­ся до умов певного середовища і аналізує події немовби "зсередини".

Спостережливість- риса особистості, яка виявляється в постійній спрямованості і здатності сприймати, розуміти і оцінювати явища, про­цеси і предмети, що стають об'єктами уваги задля підвищення рівня продуктивності праці або наукового дослідження.

 

Психологічний експеримент

Поняття про експеримент

Здійснення експериментів у психології було започатковане ще в XVIII столітті. Як науковий напрям психології експериментальна пси­хологія сформувалася в другій половині XIX століття. Вона ґрунтувалася на теоретичних засадах емпіричної психології та фактичних даних досліджень психофізіології органів чуття.

Представники експериментальної психології здебільшого вдавалися до емпіризму з його необізнаністю в питаннях філософії. З розвитком психології відпала потреба виокремлювати експериментальну психо­логію як самостійний напрям психологічної науки, оскільки експери­ментальний метод став загальновизнаним методом психологічного до­слідження.

Психологічний експеримент - це спосіб почуттєво-предметної ді­яльності в науці, метод пізнання психічної реальності. Вивчення явищ психіки, свідомості і діяльності людини здійснюється в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. Психологічний екс­перимент і є активним прийомом емпіричного пізнання.

Експеримент є одним із провідних методів у психології. Особли­вість його полягає в тому, що дослідник сам створює умови, за яких явище, яке привертає до себе увагу дослідника, виникає неодмінно й закономірно. Моделюючи певні умови, дослідник має можливість чіт­ко визначати ті чинники, які діяли в момент виникнення та розвитку явища, з'ясувати причини, що його зумовили. Експеримент дає також можливість повторити дослід, якщо в цьому є потреба, задля нагрома­дження додаткових відомостей, обґрунтування отриманих результатів.

Розроблення і впровадження психологічного експерименту сприяли утвердженню психології як самостійної науки.

Існує три види психологічного експерименту -лабораторний, при­родний та експериментально-генетичний.

Лабораторний експеримент

Він здійснюється в психологічних пабораторіях, спеціально облад­наних відповідною апаратурою, яка вимірює і реєструє показники пси­хічних явищ.

Природний експеримент здійснюється за звичайних для досліджу­ваного умов діяльності (під час гри, уроку, звичної діяльності, на ви­робництві, в екстремальних умовах тощо).

Лабораторний експеримент проводиться за штучно створених умов, коли дослідник має можливість добирати доцільні засоби, штучно ство­рювати такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини.

Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, що людина не здогадується, що за нею спостеріга­ють, і виконує свої завдання спокійно, у звичному для неї темпі, з при­таманними їй характерологічними рисами і ставленням до виконання навчальних, трудових, спортивних та інших завдань.

Природний психологічний експеримент

Природний експеримент здійснюється так, щоб у досліджуваних не виникла підозра, що їх психологічно вивчають, тобто за звичних умов (ігри дітей, навчання в школі, діяльність працівника на робочому місці тощо). У природному експерименті розрізняють два види: а) констату­ючий і б) перетворюючий (завдання навчання або виховання).

Порівняно з лабораторним під час природного психологічного екс­перименту важче досягти наукової чистоти. Природний психологічний експеримент широко застосовується в педагогічній психології у формі навчання і виховання.

Особливість здійснення психологічного експерименту в сучасних умовах полягає в небаченому розширенні його масштабів, переростан­ні лабораторного експерименту в промисловий (інженерна, космічна психологія), дедалі ширшому застосуванні для його здійснення сучас­них технічних засобів.

Утруднює здійснення психологічного експерименту те, що вивчен­ня психологічних явищ, функцій і процесів завжди значною мірою суб'єктивне. Як форма пізнання психологічний експеримент має не лише позитивні, а й негативні аспекти. Обмеженість психологічного експерименту виявляється в тому, що:

а)    не всі об'єкти психологічного вивчення можуть стати об'єктом
суто наукового експериментального студіювання (наприклад,унсайт,
здібності, інтуїція);                                                                  

б)    технічні засоби, які допомагають дослідникові здійснювати
психологічний експеримент, впливають на перебіг психічних процесів,
що певною мірою спотворює картину дослідження;

в)    психологічний експеримент, як і спостереження, спрямований
на поодиноке явище, він не виходить за межі безпосереднього відобра­
ження психічної реальності.

Різновидом природного експерименту є перетворюючий (навчаль­ний та виховний) експеримент.

Експериментально-генетичний метод

Логіка даного методу передбачає активне моделювання і відтворен­ня в особливих умовах закономірностей виникнення і становлення в онтогенезі психологічних функцій.

Теоретичний рівень вивчення психічних процесів задається дослід­никові конструюванням змістово-операціональних аспектів діяльнос­ті. Причому особливістю конструювання є тс, що модель створюється дослідником для полегшення пізнання, відтворює внутрішню структу­ру власне психічного процесу.

Тут психічний процес - або спосіб мислення, чи то пам'ять - відтво­рюється відповідно до тих соціально-культурних норм, які перетворю­ють його на здобуток духовної культури. Метод, фіксуючи "об'єктивну діалектику речей", породжує "суб'єктивну діалектику ідей", складну діалектику психічного, яке розвивається відповідно до законів відобра­ження дійсності.

Психічний процес або функція, що стає об'єктом уваги дослідника, спочатку вибудовується у вигляді моделі певної діяльності, а згодом втілюється в реальність шляхом спонукання суб'єкта до активнос­ті. Універсальним засобом організації активності людини є завдан­ня. Учбове завдання в експериментально-генетичному дослідженні є засобом спонукання до дії і поштовхом до породження і розвитку психічних процесів, їх специфічною моделлю. Звичайно, між моделлю (об'єктивним) та явищем психіки (суб'єктивним), яке вибудовується за зразком моделі, немає повної відповідності, а існують відношення адекватності.

Експериментально-генетичний метод задає способи побудови ви­щих психічних функцій, рис, яких набуває суб'єкт у процесі опрацю­вання навчального змісту А опрацювання поєднує генетичні та струк-турпо-фупкціоііалі.іп властивості психічного й містить структури (у формі аналізу), подібні до психічного явища.

Тлумачення психічних процесів як регуляторів діяльності та пове­дінки людини змушує визнати, що закономірності психічного розвит­ку - це потрібний і логічно зумовлений наслідок, це властивість їх як структур, створених експериментально-генетичним методом.

Аналізуючи досвід експериментального навчання, потрібно дати визначення системи принципів побудови експериментально-генетич­ного дослідження (С. Д. Максименко).

Природний експеримент, як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, що людина не здогадується, що за нею спостеріга­ють, і виконує свої завдання спокійно, у звичному для неї темпі, з при­таманними їй характерологічними рисами і ставленням до виконання навчальних, трудових, спортивних та інших завдань.