Теоретичний матеріал. Планування виробничої діяльності підприємства
3. Методи розробки виробничої програми
Складаючи стратегічний і довгостроковий плани виробництва продукції, використовують прогнози, які можуть бути розраховані різними методами, у тому числі і складанням сценаріїв та ситуацій, можливих у певний період довгострокового плану.
Розроблена виробнича програма таких планів є основою для подальших розрахунків програми дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, визначення вартісної оцінки виробничої програми , розподілу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Виробнича програма має формуватися з урахуванням ресурсів підприємства.
Оптимальною виробничою програмою є така, що відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності.
Виробничу програму можна розраховувати двома методами:
- балансовим;
- оптимізаційним.
Балансовий метод передбачає узгодження розрахунків споживання і виробничих можливостей підприємства.
Алгоритм складання виробничої програми такий:
- Визначається величина попиту на продукцію;
- Оцінюється виробнича можливість реалізації продукції з урахуванням існуючої виробничої потужності, руху основних фондів, покращення якості обслуговування тощо;
- Порівнюються дві отримані розрахункові величини і встановлюється кінцева величина виробничої програми.
Оптимізаційний метод передбачає розрахунок обсягу виробництва, якому відповідає отримання найбільш можливого прибутку.
Використання цього методу вимагає врахування ряду припущень:
- метою діяльності підприємства є максимізація прибутку;
- підприємство виробляє і реалізує один вид продукції;
- оптимізації підлягають тільки ціна та обсяг продукції;
- обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.
Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:
- планування оптимальної структури номенклатурних позицій, тобто більш економічно вигідного формування виробничої програми: скільки та яких виробів треба виготовити в плановому періоді за раціонального та повного використання виробничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів;
- визначення максимально можливого обсягу продукції та економічної межі нарощування її виробництва, при цьому враховують закон спадної продуктивності ресурсу.