Конспект. Основи теорії організацій

3.8. Річард Сайерт, Джеймс Марч, Гелберт Саймон. Концепція «Організація як кошик для сміття» (модель нераціонального прийняття рішень)

Р. Сайерт, Дж. Марч, Г. Саймон висунули концепцію «Організація як кошик для сміття» (модель нераціонального прийняття рішень): зробили спробу побудувати теорію фірми, що діє в умовах постійного «квазівирішення» конфліктів між підрозділами в організації, що формують, за Марчем, «політичні коаліції». Проте джерелами конфліктів вони вважали природний для будь-якої організації розподіл відповідальності за досягнення різної мети й «обмежену раціональність» менеджерів у їхньому прагненні справитися з проблемами управління.

Будь-яка організація, за Сайертом-Марчем, має доволі потужні соціальні механізми для вирішення конфліктів (компромісне узгодження цілей і завдань, утворення резервів на випадок непередбачених ускладнень, переведення уваги з розгляду одних проблем на інші тощо). Розвиваючи такі ідеї, як сатисфакція (досягнення швидше задовільних, ніж максимальних результатів в ухваленні рішень), обмежена раціональність і послідовний пошук, Сайерт, Саймон і Марч багато в чому сприяли утвердженню погляду на те, що менеджери не є «пристроями» для раціонального вирішення проблем або рахунковими машинами. Особи, що ухвалюють рішення, не працюють в умовах довершеного знання, звідси виникає невизначеність, що є нормальним станом справ.

У подальшому Марч і Саймон висунули концепцію організації як «смітника», виразивши цим своє ставлення до конфлікту цілей та інтересів, невизначеності проблем, ірраціональності рішень, які спостерігаються у внутрішньоорганізаційних відносинах.

Модель «смітника» застосовується до особливого типу організаційної структури, відомого як організована анархія. Як приклади «смітників» можна назвати університети, мозкові центри, дослідницькі організації і, можливо, деякі організації в системі охорони здоров’я. В організаціях подібного роду переваги не мають чітких визначень і в багатьох випадках непослідовні. Технології тут нечіткі, участь – негнучка, з багатьма прикладами періодичної заміни працівників за принципом «пішов – прийшов», а також неперервної зміни персоналу внаслідок плинності кадрів.

Переваги або цілі визначаються швидше у дії, а не так, ніби менеджер починає з визначення мети і прагнення її досягти. Таким чином, модель «смітника» можна розглядати як одну з моделей нераціонального ухвалення рішень, з якими доводиться мати справу менеджерам.

Кожен новий напрям теоретичних узагальнень приходив на зміну попередньому у вигляді додаткового внеску в еволюцію теорії організації стосовно нового витка науково-технічного і соціально-економічного розвитку суспільства.