Конспект. Прийняття рішень у менеджменті

3. Основні підходи до ухвалення раціонального рішення

Розрізняють дві моделі ухвалення рішень:

-           класичну;

-           адміністративну.

У класичній моделі передбачено раціональні і логічні дії менеджерів, визначено, як менеджери повинні підходити до процесу ухвалення рішень.

Адміністративна модель ґрунтується на поведінкових аспектах, які впливають на менеджерів під час ухвалення управлінських рішень. Ця модель зосереджує увагу не на тому, як має бути ухвалено рішення, а на тому, як це зазвичай відбувається. 

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах, як права, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність.

Право прийняття мають усі менеджери, але відповідні групи їх мо­жуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники.

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які згідно з посадовими обов'язками може приймати тільки директор підприємства.

Обов'язковість потребує від менеджера обов'язкового прийняття рішення, якщо цього вимагає ситуація, що склалася в організації.

Компетентність характеризує вміння менеджера приймати кваліфі­ковані рішення.

Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.

Також важливою умовою прийняття управлінських рішень у системі менеджменту є їх вироблення та раціональний вибір.

Раціональний процес ухвалення рішення ґрунтується на такій класичній моделі: МЕНЕДЖЕР МАЄ ПОВНУ ТА ДОСТОВІРНУ ІНФОРМАЦІЮ ТА УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ РАЦІОНАЛЬНО.

Раціональні рішення мають бути:

-          науково обґрунтованими;

-          цілеспрямованими;

-          кількісно і якісно визначеними;

-          правомірними;

-          оптимальними;

-          своєчасними;

-          комплексними;

-          гнучкими і відповідно оформленими.

Етапи раціонального ухвалення рішень

Назва етапу	Пояснення	Приклади
1. Виявлення та визначення ситуації, що потребує вирішення	Деякі ознаки свідчать про те, що рішення потрібно ухвалювати	Менеджер підприємства розуміє, що плинність кадрів зросла на 5%
2. Визначення варіантів	Розглядаються відомі і створюються нові альтернативні рішення. Що важливіше рішення, то більше варіантів потрібно розглянути	Менеджер може підвищити зарплатню, використати доплати і премії, змінити вимоги до набору працівників
3. Оцінення варіантів	Кожну альтернативу оцінюють на її відповідність умовам, визначають наслідки від її впровадження та можливість виконання	Збільшення доплат може бути непомітним. Підвищення зарплати і зміна вимог до підбору кадрів будуть більш ефективними
4. Вибір оптимального рішення	Розглядають усі чинники та обирають рішення, що оптимально відповідає ситуації, яка склалася	Зміна вимог до підбору кадрів впливатиме на плинність через деякий час, тому ліпше підвищити заробітну плату
5. Впровадження обраного варіанта	Вибраний варіант впроваджують у систему організації	Менеджеру підприємства, можливо, потрібен буде дозвіл від керівництва для таких змін. Відповідний відділ ухвалює нову систему оплати праці
6. Оцінення результатів	Через деякий час менеджер повинен оцінити результати впровадження і виконання свого рішення	Менеджер занотовує, що за останні шість місяців плинність кадрів внормувалася