Теоретичний матеріал. Продуктивність праці та методи її вимірювання

2. Фактори та резерви підвищення продуктивності праці

Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

За рівнем керованості, фактори зростання продуктивності праці можна поділити на такі крупи:

1)    ті, якими може керувати суб’єкт господарської діяльності (управління, організація, кваліфікація, мотивація персоналу, техніка і технологія, умови праці);

2)   ті, що перебувають поза сферою керування суб’єкта господарювання (політичне середовище, рівень розвитку ринкових умов, конкуренція, НТП і т.і.).

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, то фактори підвищення продуктивності праці за змістом, можна поділити на такі групи:

• матеріально-технічні фактори, які характеризують рівень розвитку, ступень використання та якість засобів виробництва. До цієї групи належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технології виробництва;
• організаційно-економічні, які характеризують ступень розвитку форм організації та управління суспільного виробництва. До цієї групи належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні.
• соціально-економічні пов`язані з роллю людини у суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Резерв підвищення продуктивності праці – відрізок фактору, можливий для використання в конкретний момент часу.

  Підвищення продуктивності праці може відбуватись такими шляхами:

1. Удосконалення знарядь праці, предметів праці та технології виробництва.
2. Підвищення рівня механізації праці.
3. Удосконалення організації праці за рахунок нормування оплати праці.
4. Використання соціальних резервів, які спрямовані на підвищення кваліфікації робітників та покращення умов їхньої праці.
5. Поліпшення організації виробництва за рахунок впровадження нових технологій, поліпшення матеріально-технічного постачання, ліквідація сезонності робіт у галузях з сезонним виробництвом.